28 квітня 2021 року Справа № 280/2284/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
22 березня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 25.01.2021 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 25.12.2020 із урахуванням вже виплачених сум пенсії по інвалідності.
Ухвалою суду від 29.03.2021 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області йому протиправно відмовлено у призначені пенсії на пільгових умовах. Зазначає, що на момент звернення до Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії позивач мав загальний стаж 32 роки та пільговий стаж понад у 10 років, а також досяг пенсійного віку необхідного для призначення пенсії. Вказує, що підставою для відмови у призначенні пенсії став висновок відповідача про те, що позивач не має достатньої кількості пільгового стажу, оскільки Пенсійним фондом не приймаються документи, які підтверджують пільговий стаж роботи, розмір заробітної плати, у зв'язку з тим, що зазначені довідки завірені на непідконтрольній території України. Разом з тим, позивач вважає таку відмову протиправною та просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що відмова у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є правомірною, оскільки надані позивачем довідки, що підтверджують пільговий характер роботи, видану ЗАТ «Внешнетторгсервіс» від 27.08.2020 №612 та довідки, видані ПАТ «Донецький металургійний завод» від 16.03.2017 №08/31-608, №08/31-609, не відповідають вимогам чинного законодавства та не можуть бути прийняті відповідачем для здійснення перерахунку пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах. При цьому, в якості підстав для визнання довідок недійсними відповідач вказав на те, що такі довідки видані на тимчасово окупованій території України, а тому відповідно до положень ч.2, 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсними та не створюють правових наслідків. У зв'язку із викладеним у відзиві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.07.2017 №0000281565.
З 01.05.2020 позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У січні 2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 22.01.2021 №923040815152 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії «перехід на інший вид пенсії» з одного виду пенсії (пенсія по інвалідності) на інший (пенсія за віком на пільгових умовах), оскільки відсутні довідки що підтверджують пільговий стаж.
Позивач не погодившись з відмовою Пенсійного фонду у призначенні пільгової пенсії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що на момент звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивач мав страховий стаж понад 30 років.
В свою чергу, відповідачем не зараховуються до пільгового стажу періоди трудової діяльності з 14.05.1984 по 30.11.1984, з 01.08.1985 по 05.10.1985, з 29.08.1989 по 08.07.1999, оскільки зазначені періоди не підтверджені довідками про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а надані позивачем довідки видані ЗАТ «Внешнетторгсервіс» від 27.08.2020 №612 та ПАТ «Донецький металургійний завод» від 16.03.2017 №08/31-608, №08/31-609, на думку відповідача є недійсними та не можуть підтверджувати пільговий стаж, оскільки видані підприємствами розташованими на тимчасово непідконтрольній території України.
Судом з трудової книжки позивача встановлено, що позивач працював:
з 14.05.1984 по 30.11.1984 за професією прибиральник гарячого металу, що передбачена Списком №1, затвердженим Постановою РМСРСР від 22.08.1956 №1176, на Макіївському металургійному комбінаті ім. С.М. Кірова, що підтверджується довідкою від 27.08.2020 №612, виданою ЗАТ «Внешторгсервіс»;
з 01.08.1985 по 05.10.1985 за професією різника гарячого металу, що передбачена Списком №1, затвердженим Постановою РМСРСР від 22.08.1956 №1176, на Донецькому металургійному заводі ім. В.І. Леніна, що підтверджується довідкою від 16.03.2017 №08/31-609, виданою ПАТ «Донецький металургійний завод»;
з 29.08.1989 по 08.07.1999 за професіями: бригадира на обробні, сортуванні, прийманні, здачі, пакетуванні і упаковці металу; майстра обтискного цеху; старшого майстра обтискного цеху; начальника дільниці обтискного цеху, що передбачено Списками №2, затвердженими Постановою РМСРСР від 22.08.1956 №1176, Постановою КМУ від 11.03.1994 №162, на Донецькому металургійному заводі ім. В.І. Леніна, що підтверджується довідкою від 16.03.2017 року №08/31-608, виданою ПАТ «Донецький металургійний завод».
Також, судом встановлено, що у період з 14.10.1985 року по 17.11.1987 року ОСОБА_1 проходив строкову службу, що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_1 .
При цьому, на момент призову в армію працював за професією різника гарячого металу, що передбачає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1, розділ Ш, підрозділ 3, пункт «а», згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173.
Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа працювала за професією, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.
А відтак, позивач має право на зарахування періоду військової служби до пільгового стажу.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч.1 ст.48 КЗпП України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно п. 6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в періоди роботи з 1983-1988) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Суд зазначає, що позивачем під час звернення до об'єднаного управління з заявою про призначення пільгової пенсії надавались уточнюючі довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки бо відповідних записів у ній видану ЗАТ «Внешнетторгсервіс» від 27.08.2020 №612 та довідки, видані ПАТ «Донецький металургійний завод» від 16.03.2017 №08/31-608, №08/31-609, проте відповідачем зазначені довідки не були взяті до уваги при вирішенні питання про призначення позивачу пільгової пенсії, оскільки видані на непідконтрольній українській владі території.
Разом з тим, суд вважає необґрунтованими дії відповідача щодо неврахування наданих позивачем довідок, оскільки до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 22 жовтня 2018 року у справі №235/2357/17 та від 28 лютого 2019 року у справі №554/3179/17.
Отже, відповідачем необґрунтовано не було взято до уваги довідки надані позивачем на підтвердження пільгового стажу та заробітної плати, оскільки такі безпосередньо впливають на реалізацію Конституційного права позивача на соціальний захист.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що з урахуванням періодів роботи зазначених у вищезазначених довідках та періоду строкової військової служби позивач має пільговий стаж у 12 років та 6 місяців необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Щодо дати призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Разом з тим, згідно ч.3 ст.45 Закону України №1058, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, оскільки позивачу на момент виникнення спірних правовідносин вже призначалась пенсія по інвалідності, то переведення на пенсію за віком повинно здійснюватися у строки визначені ч.3 ст.45 Закону України №1058.
За таких обставин, позовні вимоги про призначення пенсії за віком з 25.12.2020 (дня досягнення пенсійного віку) є необґрунтованими, оскільки з відповідною заявою позивач звернувся до відповідача особисто 21.01.2021, а відповідно саме з зазначеної дати набув право на переведення його на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною ч.2 ст.77 КАС України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.01.2021 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 21.01.2021, із урахуванням вже виплачених сум пенсії по інвалідності.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Новікова