28 квітня 2021 року Справа № 280/2449/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
26 березня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення позивачу пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2014-2016 роки (з урахуванням підвищення для забезпечення індексації пенсій);
зобов'язати відповідача здійснити з 01.03.2021 перерахунок пенсії позивача за віком, відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки та із урахуванням заробітної плати позивача за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року, без врахування заробітної плати за 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 30 червня 2000 року.
Ухвалою суду від 31.03.2021 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 26.07.2011 їй призначено пенсію, відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №373 «Про державну службу», у розмірі 89% заробітної плати на день виходу на пенсію. Зазначає, що у лютому 2021 позивача без її заяви переведено на інший вид пенсії - пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим, на думку позивача, під час призначення їй пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачем неправомірно врахований показник середньої заробітної плати за 2014-2016 року, замість середньої заробітної плати за три календарні роки, що передує року звернення за призначенням пенсії 2018 - 2020 роки. Також, позивач посилалась на те, що відповідачем, в порушення вимог ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та без бажання на те позивача, пенсію обчислено із урахуванням заробітної плати за 60 календарних місяців підряд у період до 30 червня 2020 року. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що відповідно до положень пункту 4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01.03.2021 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки при обчисленні цього виду пенсії відповідно до матеріалів пенсійної справи її розмір склав 4756,12 грн. (до переведення розмір пенсії становив 4550,33 грн). Відповідач зазначає, що відповідно до ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Відповідач вважає, що ним правомірно, з урахуванням положень пункту 4-3 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058, розмір пенсії позивача обраховано із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки застосовується лише при первинному призначенні пенсії. Також, відповідач вказував і на правомірність врахування заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, оскільки таке прямо передбачено ч.1 ст.40 Закону №1058, який діяв у період призначення пенсії позивачу. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що з 26.07.2011 позивачу призначено пенсію, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723.
З 01.03.2021 позивача в автоматичному режимі за матеріалами пенсійної справи переведено на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки при обчисленні цього виду пенсії, відповідно до матеріалів пенсійної справи, її розмір склав 4756,12 грн. (до переведення розмір пенсії становив 4550,33грн).
При цьому, судом встановлено, що призначена позивачу пенсія за віком, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обрахована із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, збільшений на коефіцієнт 1,11, і величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Разом з тим, позивач вважає, що під час призначення їй пенсії за віком, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосування підлягала середня заробітна плата в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2018, 2019 та 2020 роки, що зумовило звернення до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З матеріалів адміністративної справи встановлено та не заперечувалось сторонами, що з 22.11.2010 позивачу вже призначалась пенсія за віком, на умовах Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993.
Відповідно до положень ч.2 ст.37 Закону України «Про державну службу», на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно ч.3 ст.37 Закону України «Про державну службу», пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати (ч.5 ст.37 Закону України «Про державну службу»).
В свою чергу, згідно зі статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
За частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Однак, в даному випадку позивач отримувала пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідно до ч.2 ст.40 Закону №1058-ІV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.
Поряд із тим, при призначенні пенсії за віком за Законом №3723-ХІІ показник середньої заробітної плати (доходу) при її розрахунку не застосовується.
Тобто, 01.03.2021 позивача переведено на інший вид пенсії на підставі іншого закону, який передбачає інший порядок розрахунку, а не за переведенням з одного виду пенсії на інший відповідно до ст.45 Закону №1058-ІV.
Враховуючи те, що пенсія позивачу згідно із Законом №1058-ІV призначається вперше, отже для її розміру мають застосовуватися формули, які використовуються при призначенні пенсії вперше за цим законом, а не формули, які використовуються при переході із одного виду пенсії, призначеної за цим законом, на інший.
Таким чином, відповідач при обрахунку пенсії за віком позивача відповідно до Закону №1058-ІV повинен був застосувати показники середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передували року звернення за призначенням пенсії.
У спростування позиції відповідача, суд також вважає за необхідне зазначити, що за приписами статті 37 Закону №3723-ХІІ пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом з тим, вказана норма жодним чином не спростовує того факту, що пенсія за віком державного службовця розраховується саме у відсотковому розмірі від заробітної плати, а не за формулою, визначеною ст.40 Закону №1058-ІV.
Також виплата частини пенсії державного службовця за рахунок коштів державного бюджету не є підставою для висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком за Законом №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати саме за 2018-2020 роки.
Щодо посилань відповідача на положення пункту 4-7 Прикінцевих положень Закону №1058, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до пункту 4-7 Прикінцевих положень Закону №1058, особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну службу», «Про Національний банк України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про судоустрій і статус суддів», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.
Згідно пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Разом з тим, по-перше суд звертає увагу на те, що позивачу пенсія відповідно до Закону №1058 до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» не призначалась.
А по-друге, системний аналіз положень пункту 4-7 Прикінцевих положень Закону №1058 дає підстави вважати, що зазначений пункт не змінює механізм обчислення розміру пенсії за віком, відповідно до Закону №1058, в тому числі в частині застосування середньої заробітної плати, яка враховується при призначенні пенсії, а лише визначає розмір пенсії який є граничним для автоматичного переведення пенсіонера на пенсію на умовах Закону №1058.
При цьому, та обставина, що переведення на пенсію за віком на умовах Закону №1058 здійснено в автоматичному режимі, жодним чином не позбавляє позивача права на обрахунок пенсії виходячи із середньої заробітної плати в Україні за 2018 - 2020 роки, оскільки пенсія за Законом №1058 позивачу призначається вперше.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховую правову позицію щодо переведення з одного виду пенсії на інший, яка викладена в постанові ВЕРХОВНОГО СУДУ від 18 жовтня 2019 року по справі №185/2603/17 (адміністративне провадження №К/9901/43192/18).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо врахування заробітної плати позивача до 1 липня 2000 року, суд зазначає таке.
Суд зазначає, що оскільки позивачу пенсія за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вперше призначена у 2021 році, то відповідно при призначенні пенсії повинні застосовуватись положення, що чинні на дату призначення пенсії.
Так, відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Отже, частина 1 статті 40 Закону 1058 містить імперативний припис відповідно до якого для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Врахування заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року є можливим лише за двох умов, а саме у разі наявності бажання пенсіонера, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, або у разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців.
Відповідачем не надано доказів наявності у спірному випадку будь-якої з обставин з якими законодавець пов'язав врахування заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року, що свідчить про те, що дії органу Пенсійного фонду не ґрунтуються на положеннях Закону №1058.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2014-2016 роки (з урахуванням підвищення для забезпечення індексації пенсій).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.03.2021 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019 та 2020 роки та із урахуванням заробітної плати позивача за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року, без врахування заробітної плати за 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 30 червня 2000 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Новікова