28 квітня 2021 року (о 10 год. 15 хв.)Справа № 280/2654/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про зобов'язання вчинити дії,
01.04.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач) (далі - відповідач), в якій просить суд:
зобов'язати відповідача перерахувати провести перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яка обчислена на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка призначена з 11.01.1989 (у віці 45 років). З 02 січня 2004 року позивач набула право на пенсію за віком на загальних підставах у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». Так, 10.01.2006, 02.02.2009, 28.01.2015, 10.03.2017, 15.04.2019 позивач зверталась до відповідача про призначення/перерахунок їй пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком. Позивач не погоджується із розміром нарахованій їх пенсії і у вересні 2020 року звернулась до відповідача із відповідною письмовою заявою, на яку листом від 20.10.2020 відповідач повідомив, що розмір пенсії позивача розрахований правильно у відповідності до вимог чинного законодавства. До страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності з 10.11.1960 по 08.06.2006, в тому числі робота за Списком №1 за період з 01.07.1981 по 07.03.1989.Зазначає, що наявні підстави для перерахунку та виплати пенсії позивачу відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 05.04.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
21.04.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 22907), в якому зазначає, що ОСОБА_1 з 11.01.1989 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком призначену на пільгових умовах за Списком № 1 із зниженням пенсійного віку (у віці 45 років). З 11.01.1989 позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону «Про державну пенсію», з 01.01.1992 вступив в дію Закон України «Про пенсійне забезпечення» на підставі якого пенсію позивачу було перераховано відповідно до норм зазначеного закону. 01.01.2004 набрав законної сили Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (надалі - Закон № 1058) відповідно до якого пенсію ОСОБА_1 було перераховано. Отже, починаючи з 11.01.1989 ОСОБА_1 весь час отримувала та отримує по теперішній час пенсію за віком призначену на пільгових умовах за Списком № 1. Оскільки ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 з 11.01.1989 відповідно до закону, який діяв на час призначення пенсії, а саме: Закону «Про державну пенсію», яким не було передбачено, що при призначенні пільгової пенсії за Списком № 1 застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Вищевказана норма закону почала діяти з набранням законної сили Закону № 1058 та показник середньої заробітної плати (доходу) по Україні з якої сплачено страхові внески зі три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії застосовується лише при первинному призначенні пенсій. Таким чином, на підставі зазначеного у відповідача відсутні правові підстави для здійснення перерахунку пенсії відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, оскільки дана норма застосовується лише при первинному призначенні пенсії. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 11.01.1989 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком призначену на пільгових умовах за Списком № 1 із зниженням пенсійного віку (у віці 45 років).
Відповідно до матеріалів пенсійної справи позивачу 11.01.1989 призначено пенсію відповідно до Закону «Про державну пенсію».
В подальшому, з 01.01.1992 вступив в дію Закон України «Про пенсійне забезпечення» на підставі якого пенсію позивачу перераховано відповідно до норм зазначеного закону.
З 01.01.2004 набрав законної сили Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 відповідно до якого пенсію ОСОБА_1 було перераховано з урахуванням страхового стажу 43 роки 20 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,42000) та найбільш вигідної заробітної плати за 24 місяці (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,17250).
В подальшому, позивачу неодноразово перераховувалась пенсія на підставі особистих заяв від 10.01.2006, від 02.02.2009, від 28.01.2015, від 15.04.2019, разом із наданими довідками про заробітну плату.
Не погоджуючись із розміром пенсії, позивач звернулась до відповідача із відповідною заявою.
Листом від 26.10.2020 № 9415-8687/О-02/8-0800/20, позивачу надано відповідь, за змістом якої за матеріалами пенсійної справи позивач отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за Списком № 1 із зниженням пенсійного віку (у віці 45 років) з 11.01.1989.
Пенсія на момент призначення обчислювалась із заробітної плати за період з 01.01.1988 по 31.12.1988 (12 місяців, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,01261) при страховому стажі 35 років 10 місяців, робота за Списком № 1 - 7 років 6 місяців 10 днів.
На підставі особистої заяви від 30.06.1993 та додатково наданої довідки про заробіток з 01.06.1991 по 31.05.1993 (24 місяці, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,17250) проведено перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу 35 років 10 днів, у тому числі за Списком № 1.
З 01.01.2004 пенсію позивача перераховано відповідно до Закону №1058 з урахуванням страхового стажу 43 роки 20 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,42000) та найбільш вигідної заробітної плати за 24 місяці (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,17250).
Згідно особистої заяви позивача від 10.01.2006 та додатково наданими документами про заробітну плату за період з 01.01.1985 по 31.12.1989 (60 місяців) та стаж роботи після, попереднього перерахунку, проведено перерахунок пенсії з урахуванням стажу і заробітної плати з 01.01.1985 по 31.12.1989 - на підставі довідок про заробітну плату та з 01.07.2000 по 31.12.2005 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, при цьому індивідуальний коефіцієнт заробітної плати зменшився з 1,17250 до 1,01724, але розмір пенсії за рахунок застосування середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2005 рік (735,57 грн) та страховому стажі 45 років 1 місяць 22 дні) у тому числі період роботи за Списком № 1, до страхового стажу зараховано додатково по одному року (індивідуальний коефіцієнт страхового стажу - 0,52083), збільшився з 385,90 грн до 501,71 грн.
Відповідно до особистої заяви від 02.02.2009 та додатково наданих документів про стаж з 01.02.2009 проведено перерахунок пенсії з урахуванням стажу, набутого після попереднього перерахунку.
Отже після проведеного перерахунку розмір пенсійної виплати, обчислено з урахуванням страхового стажу 45 років 7 місяців 22 дні (по 30.06.2006) у тому числі період роботі за Списком № 1 - 7 років до страхового стажу зараховано додатково по одному року (індивідуальний коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності 1,35 - 0,52583), збільшився з 888,21 грн. до 894,59 грн.
28.01.2015 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з новими довідками про заробітну плату за період роботи з 01.05.1977 по 31.12.1984 (92 місяці) проведено перерахунок пенсії з урахуванням найбільш вигідної заробітної плати за період роботи з 01.05.1977 по 30.04.1982 та з 01.07.2000 по 31.12.2005 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,05672), індивідуальний коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності 1,35 - 0,52583. Розмір пенсії позивача збільшився з 1311,68 грн. до 1322,43 грн.
На підставі особистої заяви від 15.04.2019 та додатково наданими довідками про заробітну плату за період з 01.01.1971 по 30.04.1977 та з 01.01.1990 по 30.06.1995 проведено перерахунок пенсії з урахуванням найбільш вигідного заробітку за період з 01.04.1977 по 31.03.1982 та за даними персоніфікованого обліку (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,05769) з урахуванням страхового стажу 45 років 7 місяців 22 дні, у тому числі період роботи за Списком № 1 - 7 років до страхового стажу зараховано додатково по одному року (коефіцієнт страхового стажу - 0,52583). Розмір пенсії збільшився з 2992,77 грн. до 2995,02 грн.
Станом на 20.10.2020 розмір пенсії позивача розраховано із заробітної плати 5170,87 грн. (середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014,2015 та 2016 роки - 4888,83 грн (4404,35 грн * 1,11) * 1,05769 - індивідуальний коефіцієнт заробітку), визначеної за періоди роботи з 01.04.1977 по 31.03.1982 та з 01.07.2000 по 31.12.2005 з урахуванням страхового стажу 45 років 7 місяців 22 дні, у тому числі періоди роботи за Списком № 1 - 7 років до страхового стажу зараховано додатково по одному року (коефіцієнт страхового стажу -0,52583), становить 3333,27 грн, де: 2719 грн. - основний розмір пенсії за віком; 547,84 грн - доплата за понаднормовий стаж; 66,43 грн - підвищення дітям війни.
До страхового стажу позивача зараховано всі періоди трудової діяльності з 10.11.1960 по 30.06.2006, в тому числі робота за Списком № 1 за період з 01.07.1981 по 07.03.1989 на підставі документів наявних в пенсійній справі.
Вважаючи, що у позивача наявні підстави для перерахунку та виплати пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV, пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) може бути призначена пенсія за вислугу років.
Отже, законодавством передбачено лише 4 види пенсій.
Згідно ст. 10 Закону № 1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до пункту 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Пунктом 16 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону № 1058-IV для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.
За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 11.01.1989 призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 1 зі зниженням пенсійного віку (у віці 45 років), яка в подальшому неодноразово перераховувалась у зв'язку зі змінами у пенсійному законодавстві.
Відповідно до ст. 27 Закону № 1058-IV, розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 25, 40 Закону № 1058-IV.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону з 1 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.
Тобто особи, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списками № 1, № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте вид пенсії, що їм призначається це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності з положеннями Закону № 1058-IV.
Отже, пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 1, є різновидом пенсії за віком, зі зменшенням загального пенсійного віку,
Оскільки, пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 позивачу призначено з 11.01.1989, що унеможливлює проведення перерахунку відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, оскільки показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки застосовується для обчисленні пенсії лише у випадку призначення пенсії вперше.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.03.2018 у справі № 336/368/16-а, від 03.04.2018 № 753/8128/16-а, від 24.04.2018 у справі № 185/1391/17, від 21.02.2020 у справі № 185/1389/17, від 27.03.2020 у справі № 335/8983/17, від 15.05.2020 у справі № 334/13/16-а.
Крім того, суд враховує, що у постанові від 03.07.2018 у справі № 336/613/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому і не може бути застосований при обчисленні пенсії новий показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.
Також у постанові від 18.09.2018 у справі № 336/4385/17 Верховний Суд вказав на те, що для підвищення пенсії на підставі частини першої статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" необхідна наявність наступних умов: звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбачено абзацом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані суб'єктом владних повноважень на підтвердження правомірності свої дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З урахуванням положень ст. 139 КАС України, підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.04.2021.
Суддя Ю.В. Калашник