27 квітня 2021 року Справа № 280/2022/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Енергодарської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
15 березня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Енергодарської міської ради (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою суду від 22.03.2021 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що вона, відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни. Так, зокрема позивач зазначає, що їй безстроково встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач вказує на те, що у жовтні 2020 року вона звернулася до відповідача з заявою про нарахування та виплату їй щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, разом з тим, відповідачем було безпідставно відмовлено у проведенні відповідних виплат. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень відповідач послався на те, що в Управлінні відсутні документи про належність позивача до числа військовослужбовців або до осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим відповідач вважає, що позивач не має права на отримання пільг, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи з інвалідністю ІІ групи через захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
16.10.2020 позивач звернулася до УСЗН Енергодарської МР з заявою про виплату їй щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Листом УСЗН від 12.11.2020 №2385 позивачу відмовлено у проведенні відповідної виплати.
Позивач не погодившись з отриманою відмовою, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни, як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 статтю 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.».
Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», де передбачено, що Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4120 гривень; II групи - 3640 гривень; III групи - 3160 гривень.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) особи з інвалідністю внаслідок війни набули право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у таких розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що вона має статус особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до п.1 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а відповідно і на отримання разової допомоги до 5 травня.
Разом з тим, суд не може погодитись з такими доводами позивача, з огляду на наступне.
Згідно положень статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Статтею 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, яке регулює правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни (далі - Положення №302).
Відповідно до пункту 2 Положення №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно пункту 3 Положення №302, особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни».
Пунктом 7 Положення №302 передбачено, що «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
Також, суд зазначає, що відповідно до Переліку документів, на підставі одного з яких надаються пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 року №94, пільги особам з інвалідністю внаслідок війни надаються на підставі: «Удостоверение инвалида Отечественной войны», «Удостоверение инвалида о праве на льготы», Довідки, видані органами Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Міністерства соціального захисту населення.
Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи, позивач статусу ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни не має, відповідне посвідчення позивачу не видавалось та позивач не перебуває на обліку, як особа яка має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
За таких обставин, оскільки позивач не має статусу ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, то відповідно і не має права на отримання пільг, що передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема на отримання разової допомоги до 5 травня.
Наявність у позивача статусу особи з інвалідністю та ліквідатора наслідків Чорнобильської катастрофи надає позивачу право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не ті що передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки останні надаються лише за умови отримання у встановленому порядку статусу ветерана війни - учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасника війни, що в даному випадку відсутнє.
Посилання позивача на постанову Верховного суду по справі №440/2722/20 є помилковими, оскільки у зазначеній справі особа яка звернулась з позовом до суду мала підтверджений статус інваліда війни, а спір стосувався саме розміру виплати.
Проте, в даній справі позивач не має статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, а відповідно висновок Верховного суду по справі №440/2722/20 не може бути застосований до спірних правовідносин.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у виплаті разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, виплата якої передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідач діяв правомірно та обґрунтовано, що зумовлює висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Енергодарської міської ради (71504, Запорізька область, м.Енергодар, вул.Козацька, 6, код ЄДРПОУ 20517768) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Новікова