22 квітня 2021 року м. Ужгород№ 260/491/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.
та осіб, які беруть участь у судовому засіданні:
представника позивача - Кривка М. В.
представника відповідача - Коршинський І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" (в подальшому перейменоване на - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Закарпатггаз", далі - позивач, АТ "Закарпатгаз") звернулося до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП, Регулятор) з позовом про визнання протиправною та скасування Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.03.2019 року № 429 про накладення на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікацію "Закарпатгаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської з розподілу природного газу у розмірі 850 000,00 грн. та здійснення заходів державного регулювання.
15 квітня 2019 року ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
03 травня 2019 року відкрито провадження у даній адміністративний справі.
16 липня 2019 року ухвалою суду замінено позивача - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз".
29 липня 2019 року судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
10 вересня 2019 року провадження у даній справу зупинено ухвалою суду до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/11115/19.
Ухвалою суду від 03.07.2020 року провадження в адміністративній справі поновлено.
25.09.2020 року провадження в адміністративній справі № 260/491/19 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 161/11800/19 (Провадження № 14-119цс20), яка перебуває на розгляді Великої палати Верховного Суду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду ухвалу суду від 25.09.2020 року про зупинення провадження у справі, а справу № 260/491/19 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 12.01.2021 року провадження у справі № 260/491/19 поновлено та призначено до судового розгляду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Постанова № 26.03.2019 № 429 суперечить чинним нормам, що регулюють відносини на ринку природного газу, свідчать про упередженість НКРЕКП та невідповідність дій Регулятора власним нормативним актам, порушення ним законодавства у сфері ліцензування, а припис, викладений п. 2 та п. 3 Постанови щодо приведення дій Товариства у відповідність до чинного законодавства та здійснення перерахунку споживачам у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу на підставі даних лічильника, а відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Висновок НКРЕКП про те, що структурою затвердженого для Товариства тарифу на розподіл передбачено виробничо-технологічні витрати на приведення природного газу до стандартних умов не відповідає дійсності.
Висновки відповідача про те, що Кодексом ГРМ не надано право оператору ГРМ здійснювати приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов для комерційних розрахунків не відповідають дійсності.
Відтак, єдність вимірювань полягає в тому, що всі учасники на ринку природного газу, здійснюють операції з природним газом, який приведений до стандартних умов. Зокрема, будь-які договори між газовидобувними підприємства, НАК «Нафтогаз України чи іншими постачальниками газу, так само як і договори на транспортування газу магістральними газопроводами за участю ПАТ «Укртрансгза» чи договори розподілу природного газу з Операторами ГРМ оперують виключно обсягами природного газу, який приведено до стандартних умов.
Контролюючим органом порушено вимоги закону до здійснення заходів державного контролю, оскільки, виходячи з наведених положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» НКРЕКП спочатку мало б видати розпорядчий документ про усунення у встановлений термін виявлених порушень під час здійснення заходів державного контролю. У разі виконання у повному обсязі та у встановлений строк розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання не застосовуються.
Разом з тим, НКРЕКП постановою від 26.03.2019 року № 429 одночасно з приписом про усунення порушень застосувала до ліцензіата штрафні санкції.
Відтак, дії НКРЕКП при винесенні Постанови від 26.03.2019 № 429 щодо заборони Товариству приводити обсяги спожитого природного газу побутовим споживачам до стандартних умов є неправомірним, порушують законодавство у сфері ліцензування діяльності з розподілу природного газу, положення кодексу ГРМ та інші норм чинного законодавства у даній сфері.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю просив суд позов задоволити, з мотивів наведених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позову вказує на те, що що чинними нормативно-правовими актами, у тому числі Кодексом ГРМ, взагалі не визначено величин коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків із побутовими споживачами, а отже такі дії Операторів ГРМ є неправомірними.
Оскаржувана Постанова № 429 від 26.03.2019 прийнята в межах компетенції та у спосіб, визначений законодавством України з дотриманням балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетик та комунальних послуг.
Розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу газорозподільчих підприємств (операторів газорозподільних систем) на 2016 рік у обсягах, які затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.12.2015 № 847 були розраховані з урахуванням втрат, які виникають у зв'язку з не приведенням показань побутових лічильників газу до стандартних умов.
Покриття об'єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, а отже і стягнення додаткових плат (фактично подвійних) із побутових споживачів є неправомірними, оскільки такі витрати вже включені у тариф Ліцензіата та сплачуються побутовими споживачами.
У відповіді на відзив, позивач вказав на те, що саме на НКРЕКП у відповідних нормах Кодексу ГРМ покладено на АТ «Закарптагаз» як на Оператора ГРМ обов'язок при комерційному обліку газу здійснювати приведення об'ємів спожитого природного газу побутовими споживача до стандартних умов та повідомляти про це споживача.
Посилання Відповідача на неможливість застосування в рамках спірних правовідносин пункту 5.3 Типового договору розподілу природного газу є помилковим, оскільки відповідно до пункту 6 глави 1 розділу ХV Кодексу, дана норма пов'язує приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов не з порядком та процедурою, що визначені Методикою № 116, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені в додатках до методики.
Нормами затвердженого відповідачем Кодексу ГРМ та Типового договору встановлено обов'язок Оператора приводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу.
Позивач також додатково вказав на те, що 15.05.2019 року в адміністративній справі № 640/21005/18 Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято рішення, яким визнано протиправною та скасовано Постанову НКРЕКП від 23.12.2018 № 1494 «Щодо заборони ПАТ «Закарпатгаз» приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами.
В запереченнях щодо відповіді на відзив, відповідач вказав на те, що об'єм природного газу не може бути приведений до стандартних умов без наступного його переведення в одиниці енергії, для подальшого використання при розрахунках.
Отже, розрахунки за природний газ на сьогодні здійснюються виключно в куб. м., а переведення в енергетичні одиниці носить виключно інформаційний характер, оскільки проведення розрахунків за природний газ в енергетичних одиницях не відбувається (доказом цього є платіжки від фізичних осіб-заявників, що звертались до НКРЕКП з приводу неправомірних дій Ліцензіатів).
Також відповідач зазначив про те, що в Кодексі Методика № 116 згадується лише в пункті 6 глави 1 розділу XV Кодексу, відповідно до якого - для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.02.2004 № 116.
Таким чином, застосування даної Методики та додатків до неї можливе лише при здійсненні перерахунків об'ємів природного газу (куб. м.) в енергетичні одиниці (кВт/год.) та виключно для суб'єктів господарювання.
Отже, незаконним є застосування Ліцензіатом до споживачів, зокрема, побутових, цін/тарифів/донарахувань, які не були розраховані те затверджені уповноваженим Законом України «Про ринок природного газу» органом - НКРЕКП, яка є Регулятором ринку природного газу та уповноважена затверджувати відповідні тарифи.
Відтак, Постанова НКРЕКП від 26.03.2019 № 429 «По накладення на ПАТ «Закарпатгаз» штрафу за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу за здійснення заходів державного регулювання прийнята НКРЕКП з дотриманням вимог Законів України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок природного газу», на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваженням з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, а тому в силу вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для задоволення позову відсутні.
Судом встановлено, що у період з 12.03.2019 по 18.03.2019 року НКРЕКП здійснювалася позапланова перевірка АТ «Закарпатгаз» щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.
За наслідками перевірки складено Акт перевірки від 18.03.2019 № 81 відповідно до якого визначено, що ПАТ «Закарптагаз» порушило п. 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 щодо здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу» та вимог глави 4 розділу Х Кодексу газорозподільних систем у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача між Оператором ГРМ і побутовис споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог Кодексу ГРМ.
На підставі Акту перевірки від 18.03.2019 № 81, відповідачем винесено Постанову від 26.03.2019 № 429 «Про накладення штрафу на ПАТ «Закарпатгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання» , на підставі якої:
п. 1 Постанови: відповідно до пунктів 11,12 частини першої статті 17 та статті 22 Закону України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» накладено штраф у розмірі 850 000 (вісімсот п'ятдесят тисяч) гривень на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікацію «Закарпатгаз» (код ЄДРПОУ 05448610) за порушення п. 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 щодо здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу» та вимог глави 4 розділу Х Кодексу газорозподільних систем у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача між Оператором ГРМ і побутовис споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог Кодексу ГРМ;
п. 2 Постанови: відповідно до пункту 1 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», зобов'язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» до 12 квітня 2019 року привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку споживачам за EIC-кодами 56XM13C19564851S, 56XM13D20730739P, 56XM13A14601694B, 56XM13D001822147, 56XM13D998986338 за період, що перевірявся, у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на підставі даних лічильників природного газу;
п. 3 Постанови: у разі здійснення Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» неправомірних донарахувань із застосуванням коефіцієнтів приведення об'ємів природного газу до стандартних умов іншим побутовим споживачам Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» до 12 квітня 2019 року привести свої дії у відповідність до чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку таким споживачам у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи з жовтня 2018 року.
п. 4 Постанови: відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Департаменту ліцензійного контролю повідомити Антимонопольний комітет України щодо можливих ознак зловживання Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» монопольним становищем на ринку природного газу у частині неправомірних донарахувань побутовим споживачам обсягів природного газу, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов.
Протиправність, оскаржуваної постанови і стала підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом про визнання її протиправною та скасування.
Надаючи правову оцінку доводам сторін та враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, виходячи з наступних підстав.
Щодо протиправності оскаржуваної постанови в частині пропорційності розміру штрафу, суд вказує на наступне.
За визначенням частин першої - третьої статті 1 Закону України від 22.09.2016 N 1540-VIII "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі - Закон N 1540-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі-Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до статті 3 Закону N 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Згідно з п.п.14, 15 ст.19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» акт перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки.
Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов видається органом ліцензування не пізніше трьох робочих днів з останнього дня проведення перевірки у разі виявлення за результатами її проведення порушень ліцензіатом вимог ліцензійних умов.
В той же час ч.5 ст.14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями.
Здійснивши системний аналіз вищевказаних норм, суд дійшов висновку, що з урахуванням приписів ч.5 ст.14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", оскільки оскаржене рішення стосується не тільки накладення штрафних санкцій, а і усунення виявленого порушення АТ "Закарпатгаз" п. 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, відповідач зобов'язаний був видати окреме розпорядження.
Крім того, відповідно до ч.11 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.
Таким чином, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнявши оскаржену постанову без попереднього винесення розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, позбавила позивача можливості усунути порушення, виявлені під час здійснення заходу нагляду (контролю), а отже і уникнути застосування в подальшому до позивача штрафних санкцій.
Верховний Суд у Постановах по аналогічних справах № 300/775/19 та № 160/3512/19 наголосив, що у нормах наведених законів щодо видачі припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю) немає змістовної колізії, проаналізовані вище норми не суперечать одна одній, а відсутність у Законі України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» чітко визначеної норми про те, що Регулятор зобов'язаний приймати розпорядження про усунення Ліцензійних умов не суперечить та не виключає обов'язку НКРЕКП виконувати приписи Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» і «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо оформлення окремим документом у 3-денний строк з моменту перевірки розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов.
Отже, контролюючим органом порушено вимоги закону до здійснення державного контролю, оскільки виходячи з положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» НКРЕКП спочатку мало б видати розпорядчий документ про усунення в установлений термін виявлених під часу здійснення заходу порушень. У разі виконання у повному обсязі та у встановлений строк розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю) фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання не застосовуються.
Разом з тим, Закон України від 09.04.2015 N 329-VIII «Про ринок природного газу» (далі - Закон №329-VIII) визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу (далі - Закон N 329-VIII).
За приписами частини 2 статті 59 статті Закону N 329-VIII правопорушеннями на ринку природного газу у тому числі (…) є порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності.
Згідно із частиною 3 статті 59 Закону N 329-VIII у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу до відповідних суб'єктів ринку природного газу можуть застосовуватися санкції у виді:
1) попередження про необхідність усунення порушень;
2) штрафу;
3) зупинення дії ліцензії;
4) анулювання ліцензії.
За приписами частини 6 статті 59 Закону N 329-VIII Рішення Регулятора про накладення санкцій за порушення, передбачені цією статтею, може бути прийняте протягом п'яти днів з дня виявлення правопорушення Регулятором.
Вказаний строк є преклюзивним (присічний, присікальний або обмежений) (від лат. praeclusio - закривання або перешкода) і чинним на момент спірних правовідносин законодавством не було передбачено можливості його поновлення.
Слід зазначити, що встановлення законодавцем обмеженого строку притягнення до відповідальності є однією з умов дисциплінування суб'єкта владних повноважень для належного виконання законодавчо визначених обов'язків.
У цій справі позивача притягнуто до відповідальності 26.03.2019, тоді як акт перевірки складено 18.03.2019, тобто з порушенням 5-денного строку, визначеного законом.
Згідно із підпунктом б), пункту 5 частини 4 статті 59 Закону N 329-VIII регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на суб'єктів ринку природного газу (крім споживачів) розмірі від 3000 до 50000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню;
Частиною 5 статті 59 Закону N 329-VIII передбачено, що під час визначення санкцій за порушення, передбачені цією статтею, Регулятор враховує серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку природного газу та його суб'єктів, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини.
Поведінка правопорушника, спрямована на зменшення негативних наслідків правопорушення, негайне припинення правопорушення після його виявлення, сприяння виявленню правопорушення Регулятором під час перевірки вважаються пом'якшуючими обставинами.
Поведінка правопорушника, спрямована на приховування правопорушення та його негативних наслідків, на продовження вчинення правопорушення, а також повторне вчинення правопорушення на ринку природного газу вважаються обтяжуючими обставинами.
Верховний Суд наголосив, що при застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
Натомість НКРЕКП застосувало до позивача найвищий розмір санкції, передбачений підпунктом б) пункту 5 частини 4 статті 59 Закону N 329-VIII. Проте матеріалами справи не підтверджено, що відповідачем враховувалася поведінка суб'єкта господарювання.
Враховуючи, що відповідачем застосовано до позивача найвищий розмір санкції за порушення, виявлені за зверненням одного споживача, відсутні підстав вважати, що Регулятор дотримався принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій при притягненні позивача до відповідальності.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824), затверджено Кодекс газорозподільних систем (надалі - Кодекс).
Розділом ІХ Кодексу врегульовано правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі.
Пунктами 1, 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу визначено, що комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об'єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб'єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об'єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об'ємів і обсягів) по об'єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз", відповідно до вимог пунктів 2-3 глави 2 розділу і Кодексу виконує функції розподілу природного газу, забезпечення комерційного обліку природного газу, формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об'єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу тощо.
Також позивач, як оператор ГРМ, здійснює комерційний облік природного газу в газорозподільній системі.
Пунктом 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу передбачено, що фактичний об'єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об'єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.
Об'єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.
Суд вважає безпідставним твердження відповідача, що вказана норма щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунку об'єму природного газу з кубічних метрів в енергетичні одиниці з огляду на наступне.
Так, з системного аналізу пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу вбачається, що фактичний об'єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об'єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, шляхом: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) переведення об'єму газу, приведеного до стандартних умов в одиниці енергії.
До того ж, за вимогами абзацу шостого пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу, оператор ГРМ зобов'язаний за підсумками місяця, але не пізніше 8-го числа, наступного за розрахунковим місяцем, опублікувати на власному сайті фактичні дані щодо розміру середньозваженої вищої теплоти згоряння природного газу за кожним маршрутом; передбачити у платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача, інформацію про величину коефіцієнту приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газу споживача не приводить в автоматичному режимі об'єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також розмір спожитого обсягу енергії природного газу (за трьома одиницями виміру: кВт·год, Гкал, МДж.
Таким чином, на позивача покладено обов'язок при комерційному обліку газу, в тому числі, здійснювати дві окремі процедури:
1) приведення газу до стандартних умов;
2) розрахунок спожитого обсягу енергії природного газу, про який повідомляється споживача в платіжному документі.
Крім того суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності в Кодексі газорозподільчих систем положень, які регламентують процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків в обсягах (куб. м), так як останні містять виключно процедуру такого приведення для непобутових споживачів, з огляду на наступне.
Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об'ємів і обсягів) по об'єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу (абзац перший пункту 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу).
За змістом пункту 6 частини першої статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до закону.
На виконання зазначених вимог Кодексу та Закону Регулятором 30.09.2015 прийнято Постанову № 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу".
Пункт 1.2 Типового договору розподілу природного газу чітко та однозначно визначає, що умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем.
Розділ V Договору містить в собі порядок обліку природного газу, що передається Споживачу.
Пункт 5.1 Договору визначає, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.
Регулятором в пункті 5.3 Договору передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем.
Питання приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов врегульовано розділом XV цього Кодексу, про що зазначено в абзаці другому пункту 3 глави 1 розділу IX Кодексу.
Так, пунктом 6 глави 1 розділу XV Кодексу визначено, що для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.02.2004 № 116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.03.2004 за № 346/8945 (далі - Методика № 116).
За визначенням пункту 2 Методики № 116 дія останньої поширюється на суб'єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об'єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб.
Таким чином, посилання відповідача на те, що Кодекс (в контексті Методики №116) не містить положень, які регулюють процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, є безпідставним, адже пункт 6 глави 1 розділу XV Кодексу вказує на необхідність застосування лише відповідного коефіцієнту при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, який зазначений в додатках до Методики №116, а не власне положень самої Методики.
За наведених обставин суд вважає, що посилання відповідача на неможливість застосування до спірних правовідносин пункту 5.3 Типового договору та Методики № 116 є помилковим.
Крім того, Кодексом визначено, що споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Відтак, нормами Кодексу ГРМ та Типового договору розподілу природного газу, які затверджені Регулятором, встановлено обов'язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, що і було зроблено позивачем в жовтні 2018 року.
Посилання відповідача на те, що Методика № 116 взагалі не містить величин коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні розрахунків із побутовими споживачами, є безпідставними з урахуванням вищенаведеного, а також того, що відповідні коефіцієнти містяться в додатках до Методики №116, які є її невід'ємною частиною.
За таких обставин, обов'язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу визначений саме нормами Кодексу ГРС та Типового договору, у зв'язку з чим проведення позивачем таких дій в жовтні 2018 року є правомірним.
Такого ж правого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у Постанові від 24.12.2019 по справі № 640/21017/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86595100), у постанові від 03.02.2020 по справі № 640/20866/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87329373) та у постанові по справі 640/20692/18 від 16.06.2020 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89868967) - справи за позовами інших облгазів до НКРЕКП про визнання протиправними та скасування постанов НКРЕКП щодо заборони приведення об'ємів використаного природного газу до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами.
Крім того, Постанова НКРЕКП від 23.11.2018 № 1494 «Щодо заборони ПАТ «Закарпатгаз» (яка безпосередньо пов'язана з предметом даного спору, а саме з оскаржуваною Постановою № 429 від 26.03.2019 року) приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами» визнана протиправною та скасована в судовому порядку по справі № 640/21004/18.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України: обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України: при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, оскаржувана Постанова від 26.03.2019 року № 429 про накладення штрафу на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» за порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання є протиправною та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України: при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи норму ч. 1 ст. 139 КАС України, стягненню з відповідача підлягає сума судового збору у розмірі 12 750,00 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 коп.), що сплачена згідно з платіжними дорученнями № 908 від 04 квітня 2019 року та № 1155 від 22 квітня 2019 року.
Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови задоволити повністю.
Визнати протиправною та скасувати Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 19, код ЄДРПОУ - 4031429) від 26 березня 2019 року № 429 про накладення штрафу на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікацію "Закарпатгаз" за порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 19, код ЄДРПОУ - 4031429) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" (88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Погорєлова, буд. 2, код ЄДРПОУ - 05448610) судовий збір у розмірі 12 750,00 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 коп.) що сплачений згідно платіжного доручення № 908 від 04 квітня 2019 року та № 1155 від 22 квітня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 квітня 2021 року.
СуддяС.А. Гебеш