26 квітня 2021 рокум. Ужгород№ 260/965/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Маєцької Н.Д.
при секретарі судового засідання - Кустрьо В.М.
за участю:
позивач та представник позивача - не з'явилися,
представник відповідача - Сікора Р.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Перечинської міської ради Закарпатської області про визнання протиправним та скасування пункту рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 квітня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 30 квітня 2021 року.
ОСОБА_1 , в особі представника Білоцерковець Ю.С., звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Перечинської міської ради, якою просить: 1) Визнати протиправним та скасувати пункт 6 рішення № 22, 2 пленарного засідання 1 сесії VIII скликання Перечинської міської ради від 26.11.2020 року "Про затвердження та відмову у затвердженні проектів відведення земельних ділянок, призначених для ведення особистого селянського господарства, індивідуального садівництва та передачу у власність земельних ділянок" ,яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 2123280500:02:002:0028; 2) Зобов'язати Перечинську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2123280500:02:002:0028 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га, яка розташована в с. Ворочево, урочище "Дуброви".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 19.06.2020 року звернувся до Перечинської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Заявою від 17.08.2020 року позивач повідомив Перечинську міську раду, що ним замовлено розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства. Пунктом 6 рішення № 22 Перечинської міської ради від 26.11.2020 року "Про затвердження та відмову у затвердженні проектів відведення земельних ділянок, призначених для ведення особистого селянського господарства, індивідуального садівництва та передачу у власність земельних ділянок" відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в с. Ворочево, урочище "Дуброви". В той же час, відповідач в оскарженому рішенні не обґрунтував яким вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів не відповідає виготовлений за заявою позивача проект землеустрою.
26 квітня 2021 року до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без участі сторони позивача.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що при поданні позивачем заяви від 18.06.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, позивач не додав графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, чим порушив ст. 118 Земельного кодексу України. Оскільки пакет документів, визначений ст. 118 Земельного кодексу України для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою позивачем не був наданий в повному обсязі, то Перечинська міська рада не могла прийняти відповідне рішення. Згідно заяви позивача від 17.08.2020 року поданої до Перечинської міської ради, всупереч земельному законодавству України, він замовив розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та на власний розсуд визначив місце розташування земельної ділянки. Відповідач зазначає, що оскільки клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства не відповідало вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, позивач не мав права без рішення Перечинської міської ради замовляти розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Перечинської міської ради із заявою від 18 червня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га, яка розташована в с. Ворочево, урочище "Дуброви". Вказану заяву відповідач отримав 19 червня 2020 року, що ним не заперечується.
Не отримавши відповіді на вказану заяву позивач 17 серпня 2020 року звернувся до Перечинської міської ради із заявою, якою повідомив, що 12 серпня 2020 року ним замовлено розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га, яка розташована в с. Ворочево, урочище "Дуброви". До вказаної заяви позивач додав договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 12/08/20-Л-1 від 12.08.2020 року.
На замовлення позивача розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Ворочево, урочище "Дуброви" Перечинського району Закарпатської області.
Вказаний проект землеустрою погоджено висновком Відділу містобудування, архітектури та інфраструктури Перечинської районної державної адміністрації від 14 вересня 2020 року № 300 та висновком від 12 жовтня 2020 року № 18149/82-20, виданим експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Волинській області, відповідно до яких що проект землеустрою відповідає вимогам законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, а також не суперечить чинній містобудівній документації.
Позивач звернуся до Перечинської міської ради із зверненням про затвердження вищевказаного проекту землеустрою, що не заперечується відповідачем та вбачається із оскарженого рішення.
Відповідно до п. 6 рішення Перечинської міської ради Закарпатської області від 26 листопада 2020 року № 22 "Про затвердження та відмову у затвердженні проєктів відведення земельних ділянок, призначених для ведення особистого селянського господарства, індивідуального садівництва та передачу у власність земельних ділянок", враховуючи рішення Перечинської міської ради "Про проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення Перечинської ОТГ" від 14 липня 2020 року, відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, кадастровий номер 2123280500:02:002:0028, яка розташована в с. Ворочево, урочище "Дуброви".
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
У відповідності до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Як вже встановлено судом, відповідачем протягом місяця не надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, у зв'язку з чим у позивача виникло право на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без отримання такого дозволу.
Позивач повідомив Перечинську міську раду про замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надав договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Таким чином, враховуючи вищенаведені приписи Земельного кодексу України позивач отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою в силу прямих приписів закону.
Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до ч. 4 вказаної статті розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Згідно з ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина 6 ст. 186-1 ЗК України).
За частиною 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
Як вже встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем на розгляд відповідача подано проект землеустрою, погоджений висновком Відділу містобудування, архітектури та інфраструктури Перечинської районної державної адміністрації від 14 вересня 2020 року № 300 та висновком від 12 жовтня 2020 року № 18149/82-20, виданим експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Волинській області, відповідно до яких що проект землеустрою відповідає вимогам законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, а також не суперечить чинній містобудівній документації.
Згідно із ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
З вищенаведених норм земельного кодексу вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №316/979/18, від 27.01.2021 у справі № 560/1334/19, від 01.02.2021 у справі № 560/1282/19, від 04.03.2021 року у справі № П/811/968/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України норми статті 118 Земельного кодексу України не містять.
В той же час, відповідно до п. 6 оскарженого рішення Перечинської міської ради від 26.11.2020 року "Про затвердження та відмову у затвердженні проектів відведення земельних ділянок, призначених для ведення особистого селянського господарства, індивідуального садівництва та передачу у власність земельних ділянок", позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою на підставі рішення Перечинської міської ради "Про проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення Перечинської ОТГ" від 14.07.2020 року.
Таким чином, суд доходить висновку, що оскаржене рішення Перечинської міської ради не місить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що позивачем до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 18.06.2020 року не було надано графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, чим порушено вимоги статті 118 Земельного кодексу України, оскільки за результатами розгляду вищевказаної заяви позивача Перечинською міською радою не приймалося рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, що не заперечується відповідачем.
З приводу посилань відповідача на те, що позивач не мав права без рішення Перечинської міської ради замовляти розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зазначає, що вказана обставина не була зазначена в якості підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою.
В той же час, як вже зазначалося судом, оскільки у встановлений законом строк відповідачем не було розглянуто заяву позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, позивач набув право на провадження певних дій щодо розроблення відповідного проекту землеустрою щодо вказаної відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що п 6 рішення Перечинської міської ради Закарпатської області від 26 листопада 2020 року № 22 "Про затвердження та відмову у затвердженні проектів відведення земельних ділянок, призначених для ведення особистого селянського господарства, індивідуального садівництва та передачу у власність земельних ділянок" є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.
Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії", в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога щодо зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою задоволенню не підлягає.
Згідно з нормами ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у відповідності до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином, з метою захисту порушених суб'єктом владних повноважень прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Перечинську міську раду Закарпатської області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, кадастровий номер 2123280500:02:002:0028, яка розташована в с. Ворочево, урочище "Дуброви", з урахуванням висновків суду.
За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності п. 6 рішення Перечинської міської ради від 26 листопада 2020 року про відмову позивачу у затвердженні проекту землеустрою, у зв'язку з чим вказаний пункт рішення підлягає скасуванню, та з метою захисту порушених прав позивача необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути звернення позивача про затвердження проекту землеустрою, з урахуванням висновків суду. Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати під час звернення до суду із даним позовом.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Перечинської міської ради Закарпатської області (Закарпатська область, м. Перечин, пл.. Народна, буд. 16, код ЄДРПОУ 04351274) про визнання протиправним та скасування пункту рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати пункт 6 рішення Перечинської міської ради Закарпатської області від 26 листопада 2020 року № 22 "Про затвердження та відмову у затвердженні проектів відведення земельних ділянок, призначених для ведення особистого селянського господарства, індивідуального садівництва та передачу у власність земельних ділянок", яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, кадастровий номер 2123280500:02:002:0028, яка розташована в с. Ворочево, урочище "Дуброви".
3. Зобов'язати Перечинську міську раду Закарпатської області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, кадастровий номер 2123280500:02:002:0028, яка розташована в с. Ворочево, урочище "Дуброви", з урахуванням висновків суду.
4. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).
СуддяН.Д. Маєцька