про відмову у задоволенні клопотання
23 квітня 2021 рокум. Ужгород№ 260/494/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.
та осіб, які беруть участь у судовому засіданні:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - Ярош Р.І.,
розглянувши у підготовчому засіданні клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатської обласної прокуратури про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати.
11 березня 2021 року відповідачем подано до суду клопотання про закриття провадження у даній справі, мотивоване тим, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, так як ст. 21 КАС України виключає можливість розгляду адмінсудом вимог про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктом владних повноважень
У судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлене клопотання та просив суд закрити провадження у даній справі, з мотивів наведених у письмовому клопотанні.
Позивач у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі, з мотивів наведених у письмових запереченнях.
Вирішуючи подане відповідачем клопотання про закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно п. 3 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративним судом є суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Згідно п.1 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір є спір, зокрема, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п.2 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України).
За правилами п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Суд вважає за необхідне зазначити, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Законодавець урегулював питання, пов'язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.
У справі, що розглядається, таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України "Про прокуратуру", який чинний на час виникнення спірних правовідносин.
У преамбулі Закон України "Про прокуратуру" зазначено, що цей Закон визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Статтею 1 Закон України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Порядок зайняття посади прокурора та порядок звільнення прокурора з адміністративної посади регулюється розділом та звільнення прокурора з посади, припинення, зупинення його повноважень на посаді регулюються розділами V та VII Закону України "Про прокуратуру".
Згідно із Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" №79-VIII від 28.12.2014 року внесено зміни до п.26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" та визначено, що стаття 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII зі мінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України.
У справі, що розглядається, позивач у позовній заяві просить відшкодувати йому збитки, завдані прийняттям неконституційного акта, у вигляді недоплаченої частини заробітної плати (посадового окладу), яка мала бути нарахована позивачу та виплачена, за період коли він працював на посаді прокурора, а саме за період з липня 2015 року по лютий 2020 року.
Отже, предметом спору є стягнення збитків у вигляді недоплаченої частини заробітної плати (посадового окладу), які мали бути нараховані позивачу за період з липня 2015 року по лютий 2020 року, коли він працював на посаді прокурора, тобто перебував на публічній службі, а також стягнення компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою.
З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується проходження позивачем публічної служби, до чого включається і виплата заробітної плати та щомісячного грошового утримання.
Спори, пов'язані з проходженням публічної служби, розглядаються за правилами адміністративного судочинства.
Згідно п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Проте, відповідачем не підтверджено, що вказаний спір носить приватноправовий характер.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстави для закриття провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні, а у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у даній справі слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 293, 295-297 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у даній адміністративній справі - відмовити.
Копію ухвали направити (надати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України та окремому оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 28 квітня 2021 року.
Суддя С.А. Гебеш