29 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/21417/20
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Шимоновича Р.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом ,у якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту (тролейбуса) на підставі пункту "з" частини 1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та з урахуванням Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи із 04.04.2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити їй пенсію за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту (тролейбуса) на підставі пункту "з" частини 1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та з урахуванням Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи із 04.04.2020 року.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач, маючи страховий стаж більше 30 років, у тому числі спеціальний стаж роботи на посаді водія міськового пасажирського транспорту (тролейбуса) понад 22 роки звернулася до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії за віком відповідно до п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Проте, відповідач повідомив позивачу про відмову у призначенні пільгової пенсії за віком, з тих підстав, що вона не досягла 55 річного віку. Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернулася до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду 17.12.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач, надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії з підстав недосягнення позивачем 55 років. Вважає, що дії відповідача щодо відмови у призначенні на пільгових умовах позивачу пенсії є правомірними та вмотивованими, а позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач, подав до суду письмові пояснення, у яких відмітив, що заперечення відповідача щодо позовних вимог, викладені у відзиві на позовну заяву є безпідставними, а позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенні.
Враховуючи те, що дана справа відноситься до справ незначної складності, суд вважає за можливе розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, маючи страховий стаж більше 30 років, у тому числі спеціальний стаж роботи на посаді водія міськового пасажирського транспорту (тролейбуса) понад 22 роки, звернулася до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії за віком відповідно до п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19.06.2020 №0600-0329-8/27514 повідомило позивача про відмову у призначенні пільгової пенсії за віком з тих підстав, що вона не досягла 55 років, як того вимагає п.п. 8 п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право громадян на соціальний захист закріплено у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законі України "Про пенсійне забезпечення", якими встановлено порядок та виплата пенсії.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
При цьому, відповідно до п. "з" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
До березня 2015 п.3 статті 13 Закону №1788 викладений у такій редакції:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років".
Таким чином стаття 13, частина 2 статті 14, пункт "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Отже, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах як необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеного закону постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Пунктами 1 та 2 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 цього Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 11 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за №1231/13105 (Порядок №18-1) передбачено, що для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об'єднаних управлінь, за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: довідку про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідку про їх відсутність). У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
При цьому, надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Зі змісту трудової книжки позивача слідує, що 19.07.1990 року вона прийнята на роботу в КП "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" водієм 3 класу та 16.04.2009 року позивача звільнено за власним бажанням.
Крім того, на підтвердження наявності трудового стажу, позивачем було надано відповідачу уточнюючу довідку КП "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради від 15.04.2020 року №02/334 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Вказана довідка видана ОСОБА_1 про те, що вона дійсно працює у системі міськового пасажирського транспорту водієм тролейбуса комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради з 19.07.1990 року (наказ від 19.07.1990 року №43-к) по 16 квітня 2009 року (наказ від 17.04.2009 року №46-к), з 16 лютого 2015 року (наказ від 11.02.2015 року №14-к) по 19 липня 2018 року (наказ від 19.07.2018 року №119-к), з 27 вересня 2019 (наказ від 26.09.2019 року №408-к) по теперішній час. З 01 березня 2003 року (наказ від 27.02.2003 року №15-к) по 01 січня 2005 року (наказ від 27.12.2004 року №104-к) робота з неповним робочим тижнем.
Отже, КП "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради підтвердило наявність у позивача стажу такої роботи відповідно до вимог п."з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
При цьому, відповідач не заперечує наявності у позивача необхідного як загального страхового стажу, так і спеціального стажу роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту (тролейбуса) більше 22 років, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19.06.2020 №0600-0329-8/27514.
Між тим, назва посади позивача - водій міського пасажирського транспорту повністю відповідає п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що є умовою та дає право на пільгову пенсію.
Що стосується дати, з якої позивач набув права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи дату звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії - 04.06.2020, та дату народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд дійшов висновку про те, що пенсію за віком на пільгових умовах слід призначити із дати набуття такого права, тобто з 04.04.2020 року.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах відповідно до вимог п. "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є протиправною.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
З метою обрання належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з 04.04.2020, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.
Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 242-146 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту (тролейбуса), на підставі пункту "з" частини 1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та з урахуванням Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 04.04.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту (тролейбуса), на підставі пункту "з" частини 1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та з урахуванням Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 04.04.2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 29 квітня 2021 року.
Суддя Р.М.Шимонович