29 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/16353/20
категорія 112030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в нарахуванні та виплати їй за період з 01.01.2014 по 27.04.2014 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживають на територіях радіоактивного забруднення в розмірі встановленому ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати відповідача провести їй з 01.01.2014 по 27.04.2014 нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в розмірі встановленому ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальних заробітним платам, визначеної Законом України Про Державний бюджет на відповідний рік.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що з 01 січня 2014 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» №719-VII не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів доплати до пенсії встановленої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796- XI від 28.02.1991, а тому відповідачем безпідставно за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 здійснена така виплата доплати до пенсії у меншому розмірі, ніж передбачено Законом.
При цьому, наголошує, що у донарахуванні такого підвищення до пенсії відповідачем відмовлено.
Ухвалою суду від 01.10.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні). Цього ж дня провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.
19.03.2020 до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
Ухвалою суду від 29.01.2021 поновлено провадження в даній справі.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.12.2020 в справі №510/1286/16-а, у постанові від 24 квітня 2018 року в справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження № К/9901/2128/18) та у постанові від 24 листопада 2020 року у справі №815/460/18. Так, у вказаних постановах, враховуючи позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 99 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів Верховного Суду дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 прямо зазначив про неможливість обмеження будь-яким строком звернення особи до суду з позовом про стягнення, окрім іншого, усіх виплат, на які особа має право відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк на звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, а також з 03.04.2018 особою, з інвалідностю 1 групи.
Позивач вважаючи, що має право на доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення передбаченої ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у більшому розмірі звернулася до відповідача, однак отримала відмову мотивовану відсутністю підстав.
Така відмова слугувала підставою для звернення позивача до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону №796-ХІІ пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті у зоні безумовного (обов'язкового) - три мінімальні заробітні плати.
Водночас, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року №3491-VI (далі - Закон України №3491-VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнено п.4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст.39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011.
Відтак, Законом України №3491-VІ Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст.39 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На виконання п.7 Закону України №3491-VІ Кабінет Міністрів України 06.07.2011 прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745, яка набрала чинності з 23.07.2011, п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23.07.2011 по 31.12.2013 визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Позивачем в позовній заяві зазначено, що у період з 01.01.2014 по 27.04.2014 включно нарахування та виплата відповідачем пенсії проводилася у розмірі, визначеному постановою КМУ "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210, що не заперечується сторонами.
Втім, позивач стверджує, що в період з 01.01.2014 по 27.04.2014 пенсія їй повинна нараховуватися та виплачуватися відповідно до положень ст. ст. 39 Закону №796-ХІІ.
Крім того, 28.12.2014 прийнято Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З огляду на викладені положення законодавства, з 01.01.2015 визначення розмірів пенсій особам, постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.
Щодо рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018, на яке позивач посилається, як на підставу для здійснення відповідачем перерахунку пенсійного забезпечення, суд зазначає наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII; частину третю статті 22, частину другу статті 24, частину сьому статті 30 Закону № 796-XII зі змінами; статтю 53 (крім її назви), статтю 60 Закону №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII.
Суд вважає, що позивач помилково вважає, що з врахуванням висновків Конституційного Суду України викладених в рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018, має право на виплати передбачені с.39 Закону №796-XII у період з 01.01.2014 по 27.04.2014 у більшому розмірі ніж отримувала у вказаний період.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому суд відмовляє у їх задоволенні.
Частиною 1 та 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 КАС України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст рішення складено: 29.04.2021.