про залишення позовної заяви без руху
30 квітня 2021 року м. Житомир справа №240/9217/20
категорія 112030300
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Романченко Є.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсій за період з 21.01.2014 по 30.06.2014 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправними;
- зобов'язати відповідача здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити йому компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Народицького районного суду Житомирської області від 05.09.2014 у справі № 284/1000/14-а за період з 21.01.2014 по 30.06.2014 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, тобто по 18.07.2019.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
Ознайомившись зі справою, після відкриття провадження в справі, судом з'ясовано, що провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на наступне.
Частиною 1 статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Слід зауважити, що правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли у період з 18.07.2019, коли було проведено розрахунок з позивачем на виконання рішення суду, водночас з даним позовом до суду позивач звернувся 16.06.2020, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, більше ніж на шість років.
Суд наголошує, що грошова допомога, у зв'язку з обмеженням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої ст.37 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є щомісячним платежем.
Водночас, позивач в заяві про поновлення строку звернення до суду вказує, що про порушення свого права дізнався з відповіді на запит щодо нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги (лист відповідача отриманий в лютому 2020 року).
Суд звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 справі відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах. Так, зазначила, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Суд наголошує, що отримання позивачем листа-відмови відповідача в лютому 2020 року у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти майже через 1 рік після отримання виплати в липні 2019 року.
Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а, адміністративне провадження №К/9901/42788/18 зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."
Крім того, суд зазначає, що відсутність у позивача юридичної освіти не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
У відповідності до ч.15 ст.171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Враховуючи викладене, позивач має подати клопотання, в якому вказати інші, документально обґрунтовані підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду разом із доказами поважності його пропуску. Пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали особисто позивачеві з'ясувати у 2018 року при неотриманні компенсації у законодавчо встановленому розмірі та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 КАС України.
Підсумовуючи все наведене вище, суд приходить до висновку, що при подачі позову до суду позивачем не дотримано вимог ст.ст.160, 161 КАС України, а провадження в справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вказаним вимогам КАС України.
Відповідно до частини 13 статті 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Враховуючи вищевикладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду надання до суду клопотання (нового) про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав та документально обґрунтованих доводів для поновлення строку звернення з вказаним позовом до суду.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 КАС України, суд,
ухвалив :
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк і спосіб, встановлений судом, позовну заяву буде залишено без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та у відповідності до положень статей 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарженню не підлягає.
Суддя Є.Ю. Романченко