30 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/801/21
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не зарахування до вислуги років у пільговому обчисленні, оформлену листом від 24.12.2020 № Т-328/105/05/12-2020.
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області зарахувати до вислуги років у пільговому обчисленні час проходження служби в органах внутрішніх справ України у зоні гарантованого добровільного відселення один місяць служби за півтора місяця за період з 01.08.1996 по 10.10.2000.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 01.08.1996 по 10.10.2000 проходив службу на різних посадах Лугинського РВ УМВС України в Житомирській області, територія якого входить до зони гарантованого добровільного відселення. З метою зарахування до вислуги років в пільговому обчисленні проходження служби у зоні гарантованого добровільного відселення (один місяць за півтора), позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, однак отримав відмову. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки його право на зарахування до вислуги років у пільговому обчисленні періоду служби у зоні гарантованого відселення закріплене у постанові Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 №393 (далі Постанова № 393).
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 17.02.2021.
Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження в адміністративній справі, направлено до суду відзив на адміністративний позов, з проханням відмовити позивачу у задоволенні позову. Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог зазначив, що правові підстави для зарахування позивачу вислуги років на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця на підставі Постанови № 393 на даний час відсутні, у зв'язку із відсутністю затвердженого наказом Міністерством внутрішніх справ переліку підрозділів, які підпадають під дію вказаної постанови.
17.02.202, у зв'язку з необхідністю одержання нових доказів, оголошено перерву у справі до 01.03.2021.
В судовому засіданні представник позивача, позов ОСОБА_1 підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, суд, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач з 01 серпня 1996 роеку по 10 жовтня 2000 року проходив службу в органах внутрішніх справи України на посадах дізнавача, старшого дізнавача та слідчого слідчої групи Лугинського РВ УМВС України в Житомирській області.
Із розрахунку вислуги років для призначення пенсії ОСОБА_1 , який складений на підставі особової справи № 2081 вбачається, що його вислуга років станом на 31.03.2020 становить 26 років 06 місяців 29 днів. Вказаний строк служби визначений виключно шляхом календарного обчислення.
З метою врахування часу проходження служби за період з 01.08.1996 по 10.10.2000 у зоні гарантованого добровільного відселення у пільговому обчисленні, позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
В свою чергу, Головне управління Національної поліції в Житомирській області листом від 24.12.2020 № Т-328/105/05/12-2020 відмовило у зарахуванні пільгового стажу, оскільки ст.2 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено на підставі Закону №76-VIII від 28.12.2014, а тому правові підстави для зарахування позивачу до вислуги років в пільговому обчисленні періоду служби з 01.08.1996 по 10.10.2000 в Лугинському РВ УМВС України в Житомирській області на даний час відсутні. Окрім цього, у вказаному листі зазначено про відсутність затвердженого наказом Міністерством внутрішніх справ переліку підрозділів, які підпадають під дію постанови № 393.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 №393 (із змінами і доповненнями) (далі - Порядок №393).
Відповідно до абзацу 15 пп. "в" пункту 3 Порядку №393 (в редакції до 01.01.2015) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця: у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Служби державної охорони.
З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII, пунктом 4 якого виключено статтю 2 у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України №939 від 06.12.2017 "Про внесення змін до постанови КМУ від 17.07.1992 №393", яка набрала чинності 14.12.2017, внесено зміни до абзацу 15 підпункту в, а саме: слова і цифри пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що законодавець чітко визначив умови зарахування на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: службу у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених законодавством України.
Згідно додатку 1 до наказу Міністерства внутрішніх справ України №748 від 22.11.1993 затверджено перелік населених пунктів віднесених до зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 №17-Р, на території яких виконання службових обов'язків зараховується до строку вислуги років для призначення пенсій особовому складу органів внутрішніх справ, військ внутрішньої та конвойної охорони в пільговому обчисленні - один місяць за півтора місяця. Зокрема, до вказаного переліку входить смт Лугини, де проходив службу позивач.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач з 01.08.1996 по 10.10.2000 проходив службу в органах внутрішніх справи України на посадах дізнавача, старшого дізнавача та слідчого слідчої групи Лугинського РВ УМВС України в Житомирській області, територія якого входить до зони гарантованого добровільного відселення.
Суд вважає, що оскільки Порядком №393 визначено зарахування служби в органах внутрішніх справ у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення із розрахунку один місяць за півтора і цей порядок діє, то у відповідача не було правових підстав для відмови у зарахуванні позивачу вислуги років у пільговому обчисленні.
Отже, доводи позивача про відсутність законом визначених підстав для зарахування позивачу при звільненні до вислуги років у пільговому обчисленні періоду служби у зоні гарантованого добровільного відселення є спростованими та безпідставними.
Надання Порядком №393 Міністерству внутрішніх справ України повноважень визначення переліку підрозділів та установ для реалізації вже наданого права не означає, що Міністерство внутрішніх справ України, визначаючи такі підрозділи та установи може звужувати обсяг наданого позивачу права, або скасовувати чи призупиняти таке право.
Таким чином дії відповідача щодо не зарахування позивачу у пільговому обчисленні вислуги років при проходженні служби в органах внутрішніх справ у зоні гарантованого добровільного відселення у пільговому обчисленні - один місяць за півтора місяця є неправомірними.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оскільки відповідачем не доведено правомірності спірної відмови, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, тому задовольняє його у повному обсязі.
Враховуючи відсутність судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257-262, 291-293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління національної поліції в Житомирській області (вул. Старий Бульвар, 5/37 м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 40108625) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління національної поліції в Житомирській області, оформлену листом від 24.12.2020 № Т-328/105/05/12-2020 щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років у пільговому обчисленні часу проходження служби в органах внутрішніх справ України у зоні гарантованого добровільного відселення один місяць служби за півтора місяця за період з 01.08.1996 по 10.10.2000.
Зобов'язати Головне управління національної поліції в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у пільговому обчисленні час проходження служби в органах внутрішніх справ України у зоні гарантованого добровільного відселення один місяць служби за півтора місяця за період з 01.08.1996 по 10.10.2000.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів п. 3 розд. VI, пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Ю. Романченко