Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 квітня 2021 р. Справа№200/3521/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, Донецького обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
27 березня 2021 року засобами поштового зв'язку позивач, ОСОБА_1 , подав до суду адміністративний позов до відповідача-1, Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області, відповідача-2, Донецького обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, у якому просив:
- визнати бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати відповідачів (в межах своїх повноважень) нарахувати та виплатити недоотриману грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачі протиправно не нарахували та не виплатили щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інваліду 2 групи.
Відповідач-1, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області, надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у 2020 році розміри разової грошової допомоги до 5 травня виплачені відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» від 19 лютого 2020 року № 112. У 2020 році ОСОБА_1 була нарахована та виплачена допомога у розмірі 3640,00 грн. через виплатні об'єкти Національного оператора поштового зв'язку (34 поштове відділення). Отже відповідач-1 під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.
Відповідач-2, Донецький обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат правом надання відзиву не скористався.
05 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження.
28 квітня 2021 року відповідачу відмовлено у залученні співвідповідачів.
Дослідивши докази, письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт НОМЕР_1 (а.с. 7).
Позивач має статус особи з інвалідністю другої групи відповідно до посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС категорії 1 серії НОМЕР_2 , виданого 22 травня 2019 року (а.с. 6).
15 березня 2021 року позивач звернувся до відповідача з письмовим зверненням з питань виплати вказаної допомоги в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (а.с. 9-11).
За результатами розгляду вказаної заяви Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області листом повідомив позивача про виплату допомоги до 5 травня в розмірі 3640 грн. на підставі Постанови КМУ № 112 від 19 лютого 2020 року в межах бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет України (а.с. 8).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачу було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня на 2020 рік у розмірі 3640,00 грн.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367-XIV, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» згадану вище норму права викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону №107-VI.
Отже у 2020 році діяла стаття 13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-XIV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю другої групи - вісім мінімальних пенсій за віком.
Одночасно правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня з 01 січня 2015 року було врегульовано пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України норми і положення […] статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» […] застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Проте рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статті 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діяли та мали застосовуватись у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року № 367-XIV.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 27 лютого 2020 року разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році підлягає нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) у розмірі, визначеному статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року № 367-XIV, яка передбачала допомогу до 5 травня особам з інвалідністю третьої групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, з 27 лютого 2020 року позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку, передбаченому редакцією Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-ХІV.
Окрім того, відмова позивачу в виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом №3551-XII, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у зразковій адміністративній справі №440/2722/20-а від 29 вересня 2020 року.
Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Крім того, згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також Верховний Суд зазначив, що органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Щодо визначення розміру щорічної виплати, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.
Отже, загальний розмір допомоги до 5 травня за 2020 рік, яку позивач має право отримати як особа з інвалідністю другої групи, становить 13104 грн. (1638 грн. х 8). Сума недоплаченої допомоги становить 8306 грн.
При розгляді цієї справи судом встановлений факт протиправної бездіяльності Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області, який знаходиться у безпосередньому причинному зв'язку з негативними наслідками для позивача, пов'язаними з неотриманням останнім належних йому сум грошової допомоги. Крім того, судом встановлено, що вказана бездіяльність суперечить встановленим функціональним обов'язкам відповідача-1 та не відповідає спеціальним нормативним актам, які регулюють його діяльність.
Отже, позовні вимоги до Донецького обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, оскільки саме Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області, а не Донецьким обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, протиправно виплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу в 2020 році в іншому розмірі, ніж, передбаченому частиною четвертою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Доводи відповідача-2 про здійснення виплат в межах бюджетних асигнувань не приймаються судом до уваги, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо не можуть бути поставлені в залежність від видатків бюджету та норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів спеціального Закону № 3551-XII.
З наведених підстав позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області щодо не нарахування та невиплати позивачу щорічної разової допомоги та зобов'язання останнього нарахувати та виплати недоотриману щорічну разову допомогу до 5 травня за 2020 рік, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», як постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорій, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області (місцезнаходження: 87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр. 70; код ЄДРПОУ 41336065) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області нарахувати та виплати ОСОБА_1 недоотриману грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Донецького обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (місцезнаходження: 84025, Донецька область, м. Дружківка, вул. Тверська, 6, код ЄДРПОУ 02770038) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.
Повний текст рішення складений 30 квітня 2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя А.І. Циганенко