Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 квітня 2021 р. Справа№200/2014/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позов вмотивовано тим, що 04.02.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком згідно з ЗУ «Про державну службу», додавши довідки про складові заробітної плати. 02.02.2021 позивачу, рішенням №624 було відмовлено в переведенні у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державної служби станом на 01.05.2016. Також управлінням неправомірно не зараховано до стажу державної служби період проходження позивачем служби в армії з 13.11.1973 по 12.11.1975. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують вимоги Конституції України та законодавства України.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому період роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування при переході на посади, віднесені до відповідних категорій посад органів місцевого самоврядування, не можуть бути зараховані до стажу державної служби. З огляду на зазначене управління вважає, що не порушувало норм матеріального та процесуального права позивача, щодо відмови в переведенні з одного виду пенсії на інший, а саме, з пенсії за віком на пенсію згідно з ЗУ «Про державну службу», а тому, рішення від 08.02.2021 № 624 є обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2021 у задоволенні заяви Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про розгляд справи в загальному позовному провадженні - відмовлено.
Представники сторін про відкриття провадження були повідомленні належним чином.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та на час розгляду справи отримує пенсію за віком на загальних підставах.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 працював в органах місцевого самоврядування з 22.04. 1998 по 07.12.2020.
04.02.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком згідно з ЗУ «Про державну службу», додавши довідки про складові заробітної плати від 04.02.2021 № 17 та №18.
08.02.2021 Добропільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято Рішення № 624 про відмову в перерахунку пенсії з одного виду на інший вид пенсії.
Зазначене рішення № 624 обґрунтоване, зокрема тим, що заявник для перерахунку надав трудову книжку відповідно, якої починаючи з 25.04.2001 по 07.12.2020 працював на посадах органів місцевого самоврядування. Отже станом на грудень 2020 року не працював на посаді державної служби. Довідку про складові заробітної плати затвердженою Постановою КМУ 622, не надано. Довідки про складові заробітної плати (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 04.02.2021 № 17 та Л218, видані Краматорською районною радою не мають кутового штампу підприємства, організації, тощо. Враховуючи вищевикладене, право на обчислення пенсії в порядку, визначеному абзацом шостим пункту 4 Порядку №622 заявник не має. Відповідно наданим документам загальний страховий стаж заявника складає 46 років 10 місяців 10 днів, стаж роботи на посадах державної служби складає 3 роки 3 дні. За таких обставин, відмовити ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державної служби станом на 01.05.2016.
Позивач оскаржує вищевказане рішення відповідача як таке, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та його конституційних прав.
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Закон № 1058-ІV, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За унормуванням частини 1статті 10 Закону 1058- ІV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Щодо не зарахування до стажу державної служби періоду проходження позивачем служби в армії з 13.11.1973 по 12.11.1975, суд зазначає наступне.
Статтею 56 Закону № 1788-XI передбачено, що військова служба зараховується до стажу роботи незалежно від місця її проходження.
Положеннями частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За приписами пункту 1 статті 8 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Так, пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283) встановлено, що до стажу державної служби включаються, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Таким чином, з наведених положень слідує, що час проходження військової служби зараховується громадянам до загального трудового стажу, до стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до приписів статті 62 Закону № 1788-XI, основним документом, що підтверджує трудовий стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приписами пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 6 Порядку № 637 встановлено, що для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки.
В матеріалах справи наявний військовий квиток ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , з якого вбачається, що позивач в період з 13.11.1973 по 12.11.1975 проходив служби в армії.
Таким чином, період проходження військової служби в Радянській Армії з 13.11.1973 по 12.11.1975 повинен бути зарахований до стажу державної служби.
Щодо не зарахування до стажу державної служби періодів на посадах органів місцевого самоврядування, суд зазначає наступне.
За визначенням статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III (далі - Закон № 2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Так, в статті 2 Закону № 2493-III визначено поняття посадової особи місцевого самоврядування, а саме, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Відповідно до статті 3 зазначеного Закону, посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (стаття 3 Закону № 2493-III).
Стаття 14 Закону № 2493-III встановлює категорії посад в органах місцевого самоврядування, відповідно до яких: четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад.
В частині 7 статті 21 Закону № 2493-III (в редакції, яка діяла у спірний період) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Частиною сьомою статті 21 Закону № 2493-III окреслено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (застосовується з 01.10.2017).
Частину десяту статті 21 Закону № 2493-III виключено на підставі Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 - застосовується з 01.10.2017.
Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII).
У статті 37 Закону № 3723-ХІІ обумовлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII здійснюється за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Правилами пункту 2 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону визначено право державних службовців у випадках визначених цими пунктами на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII , зокрема:
- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;
- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ).
З аналізу наведених норм видно, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, мають особи:
- які станом на 01.05.2016 займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України;
- які станом на 01.05.2016 мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України.
За змістом частини другої № 3723-XII установлювались такі категорії посад державних службовців:
- перша категорія: посади перших заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Уряду України, їx перших заступників, голів та членів державних колегіальних органів, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, заступників керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, iншi прирівняні до них посади;
- друга категорія: посади керівників ceкpeтapiaтiв комітетів Верховної Ради України, структурних підрозділів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Miнicтpiв України, радників та помічників Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, заступників Miнicтpiв, заступників інших керівників центральних органів виконавчої влади, першого заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, перших заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та iншi прирівняні до них посади;
- третя категорія: посади заступників керівників структурних підрозділів, завідувачів секторів, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України i Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також голів районних, районних у місті Києвi та Севастополі державних адміністрацій, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, iншi прирівняні до них посади;
- четверта категорія: посади спеціалістів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України i Ceкpeтapiaтy Кабінету Miнicтpiв України, заступників начальників управлінь, самостійних відділів (підвідділів) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, iншi прирівняні до них посади;
- п'ята категорія: посади спеціалістів Miнicтepcтв, інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, заступників голів районних, районних у містах Києвi та Севастополі державних адміністрацій, заступників керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, спеціалістів апарату цих адміністрацій, iншi прирівняні до них посади;
- шоста категорія: посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києвi та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, iншi прирівняні до них посади;
- сьома категорія: посади спеціалістів районних, районних у містах Києвi та Севастополі державних адміністрацій, їx управлінь i відділів, iншi прирівняні до них посади.
Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Порядок призначення таких пенсій визначено постановою Кабінету Miнicтpiв України № 622 від 14.09.2016 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі - Порядок № 622).
Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (пункти 1-3 Порядку № 622 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За визначенням пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII:
- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;
- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом № 889-VIII не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:
- чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.;
- жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, відповідно до чинних законодавчих актів, пенсії державним службовцям призначаються відповідно до Закону № 889-VIII за умов: досягнення ними пенсійного віку, наявності відповідного страхового стажу (35 років для чоловіків) тa не менше ніж 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 24 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Miнicтpiв Укрaїни незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016.
В пункті 4 частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Отже, у пункті 4 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII передбачено: час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.
Пункт 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016, окреслює, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.
Згідно пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Таким чином, в даному випадку слід керуватися Порядком № 283. Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування, - селищним головою.
Трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_3 підтверджено, що у період з 22.04.1998 по 24.04.2001 позивач працював на посаді заступника голови Олександрівської районної ради; з 25.04.2001 по 07.12.2020 позивач працював на посаді голови Олександрівської районної ради.
З урахуванням наведеного та враховуючи, що позивач на момент звернення до відповідача мав більше 20 років державної служби, позивача має необхідний для переведення на пенсію державного службовця стаж понад 20 років.
Крім того, суд вважає за потрібне зауважити, що позивачу під час роботи на посаді голови присвоювалися ранги державного службовця.
З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновком позивача, що відповідачем протиправно не зараховано спірні періоди до стажу державної служби, а отже спірне рішення № 624 від 08.02.2021 є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, наявні всі необхідні підстави для переведення позивача на пенсію державного службовця, а тому позов підлягає задоволенню.
За частиною другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16 вересня 2015 року.
У вказаному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
Відповідно до п. п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, з урахуванням висновків суду про протиправність не зарахування відповідачем спірних періодів роботи позивача до стажу державної служби, необхідним способом захисту позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 624 від 08.02.2021 та зобов'язання відповідача з 04.02.2021 здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням довідок про складові заробітної плати № 17 та 18 від 04.02.2021 та з врахуванням висновків суду в даній справі.
Щодо вимог позивача щодо звернення до негайного виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів частини 1 статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини 1 цієї статті.
Суд зазначає, що оскільки позивачем не заявляються позовні вимоги про стягнення конкретних сум тому, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 і ч. 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи квитанції від 22.02.2021, позивач за подання даного адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, судовий збір у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28-А, ЄДРПОУ: 37755477) про визнання протиправними дії та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 624 від 08.02.2021 про відмову в переведенні ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший вид пенсії.
Зобов'язати Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 37755477) з 04.02.2021 здійснити переведення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням довідок про складові заробітної плати № 17 та 18 від 04.02.2021 та з врахуванням висновків суду в даній справі.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28-А, ЄДРПОУ: 37755477) судові витрати у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 квітня 2021 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець