Справа №522/15347/20
Провадження № 2-З/522/219/21
30 квітня 2021 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Лисенко А.О.,
розглянувши клопотання представника ТОВ «Сегура-Капітал» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,
До суду надійшов позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою суду від 18.09.2020 року справу провадження по справі відкрито.
Ухвалою суду від 06.11.2020 року здійснено заміну сторони позивача Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» у порядку процесуального правонаступництва шляхом покладення всіх процесуальних прав та обов'язків на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал». Також закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.
До суду 29.04.2021 року надійшла заява представника позивача, згідно якої просив застосувати заходи забезпечення позову та накласти арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею: 106,6 кв.м., житловою: 53,4 кв.м., та яка на даний час належить на праві приватної власності новому власнику ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви зазначено, що 14.08.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов'язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №014/79790/74/79905, згідно умов якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі: 395850,00 дол. США строком до 14.08.2027 року, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі: 14,25% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та в строки, визначені Кредитним договором.
З метою забезпечення виконання зобов'язань, що витікають із умов Кредитного договору, №014/79790/74/79905, 14 серпня 2007 року між Банком та громадянином України ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки, згідно умов якого ОСОБА_2 передав в іпотеку Банку: майнові права на квартиру за будівельним номером: АДРЕСА_2 , загальною площею: 178,66 кв.м., разом з усіма її приналежностями та поліпшеннями, які можуть виникнути в результаті переобладнання /перепланування, реконструкції та/або добудови або на інше новозбудоване майно, яке стане власністю Іпотекодавця внаслідок виконання ТОВ «ЮНІК» своїх зобов'язань за Договором № ВС5/Р-1 про інвестування, укладеного між ТОВ «ЮНІК» та ПП «Прогресс-Риелт» від 01.11.2005 року, та за Договором № ВС/Р-50 про інвестування від 12.01.2006 року, з Додатковою угодою від 09.08.2007 року до Договору № ВС/Р-50 про інвестування від 12.01.2006 року, укладеного між ПП «Прогрес-Риелт» та Іпотекодавцем від 12.01.2006 року. Згідно умов п. 2.1. Кредитного договору кредитні кошти були видані на: інвестування квартири за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , що знаходиться на 9-10 поверсі в секції 2, загальною площею 178,66 кв.м.
Усупереч вимогам п.3.3., п.5.1. Кредитного договору Позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, а саме: не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно Графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом, у зв'язку з чим кредитор наразі змушений звернутись до суду з позовом, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У ході отримання інформації щодо стану своїх майнових прав на Предмет іпотеки, Банку стало відомо, що на підставі Договору №ВС/Р-50 від 12.01.2006 року, додаткової угоди від 29.12.2008 року, акту приймання передачі від 29.02.2008 року ОСОБА_2 було видано Свідоцтво про право власності від 30.12.2009 року, серія: НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_4 .
Таким чином, вбачається, що майнові права, які надавалися в якості забезпечення Банку, були зареєстровані у встановленому законом порядку та трансформувалися в об'єкт нерухомості, власником якого на той момент був ОСОБА_2 .. Також Банку стало відомо, що зазначена квартира перейшла у власність третій особі ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу №811 від 17.02.2012 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю..
Посилались на те, що банк згоди на вилучення записів з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не надавав, кредитна заборгованість на момент продажу предмета іпотеки Боржником погашена не була. У зв'язку з вказаними діями, Іпотекодержатель позбавлений можливості задовольнити своїх вимог за Кредитним договором, так як заставне майно оформлено на особу, яка не має жодного відношення до нього.
Викладене на думку представника заявника свідчить про те, що ОСОБА_2 як позичальник має намір уникнути від сплати кредитної заборгованості, розмір якої є суттєвим (986 920, 89 дол. США), про що свідчать його дії з незаконного відчуження квартири, а тому вважають доцільним застосувати заходи забезпечення позову.
У судовому засіданні була присутня представник відповідача - адв. ОСОБА_3 , яка заперечувала проти задоволення даного клопотання, зазначила, що аналогічне клопотання заявлялось у рамках справи №522/14724/20 та суд апеляційної інстанції постановою від 15.03.2021 року відмовив в такому забезпечення.
У зв'язку з першою неявкою сторони позивача, по справі оголошено перерву до 24.06.2021р.
Вивчивши вимоги заявника, викладені у заяві про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У порядку ст. 150 ЦПК України, способами забезпечення позову є: накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчинити певні дії; заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, тощо.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3ст.150 ЦПК України).
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позову, підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову визначаються, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи.
Забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача (заявника); метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Так, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що з метою забезпечення виконання зобов'язань, що витікають із умов Кредитного договору, №014/79790/74/79905, 14 серпня 2007 року між Банком та громадянином України ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки, згідно умов якого ОСОБА_2 передав в іпотеку Банку: майнові права на квартиру за будівельним номером: АДРЕСА_2 , загальною площею: 178,66 кв.м., разом з усіма її приналежностями та поліпшеннями, які можуть виникнути в результаті переобладнання /перепланування, реконструкції та/або добудови або на інше новозбудоване майно, яке стане власністю Іпотекодавця внаслідок виконання ТОВ «ЮНІК» своїх зобов'язань за Договором № ВС5/Р-1 про інвестування, укладеного між ТОВ «ЮНІК» та ПП «Прогресс-Риелт» від 01.11.2005 року, та за Договором № ВС/Р-50 про інвестування від 12.01.2006 року, з Додатковою угодою від 09.08.2007 року до Договору № ВС/Р-50 про інвестування від 12.01.2006 року, укладеного між ПП «Прогрес-Риелт» та Іпотекодавцем від 12.01.2006 року.
У свою чергу, представник ТОВ «Сегура-Капітал» у своїй заяві просить накласти арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею: 106,6 кв.м., житловою: 53,4 кв.м., та яка на даний час належить на праві приватної власності новому власнику ОСОБА_1 , яка не є об'єктом іпотеки відповідно до договору іпотеки, укладений між Банком та ОСОБА_2 ..
Суд вважає, що квартира за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею: 106,6 кв.м., житловою: 53,4 кв.м., є нерухомим майном, що належить ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 , тому на неї не може бути звернено стягнення на користь Банка в рахунок погашення боргів ОСОБА_2 ..
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованою законом від 17.07.97 №475/97-ВР, зокрема статті 1 Першого протоколу до неї (1952 року), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
За викладеного суд приходить до висновку про відсутність передбачених ч.1 ст.149 ЦПК України підстав для забезпечення позову в обраний представником позивача спосіб, у зв'язку з чим у задоволенні заяви відмовляє.
Керуючись ст.ст.149, 150, 151, 153, 258, 260, 353, 354 ЦПК України,-
У задоволенні клопотання представника ТОВ «Сегура-Капітал» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили із моменту підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.
Суддя Л.В. Домусчі