ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
30 квітня 2021 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.07.2017 року за №42017161010000271 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Носівка Чернігівської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, -
встановив:
ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді начальника пункту управління 8 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах, у військовому званні «майор», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах особливого періоду, 15.05.2017 року о 08 годині 00 хвилин, без поважних причин не з'явився вчасно до розташування 8 ЦЗІ та КБ в ІТС, який дислокується за адресою: АДРЕСА_3 та ухилявся від проходження військової служби до 23.02.2021 року, вільний час, що з'явився у зв'язку із цим, використовував на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків з військової служби.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненні вказаного злочину, підтвердив обставини злочину, не піддавши сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті.
Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї вини в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддав сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого, у суду також не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження.
У зв'язку з цим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_5 , а також дослідженням доказів, що стосуються особи обвинуваченого. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.
Обвинувачений ОСОБА_5 дав суду показання про те, що дійсно 15.05.2017 року о 08 годині 00 хвилин, без поважних причин не з'явився вчасно до розташування 8 ЦЗІ та КБ в ІТС, який дислокується за адресою: АДРЕСА_3 та ухилявся від проходження військової служби до 23.02.2021 року.
Таким чином, допитавши обвинуваченого, суд вважає, що зібрані докази є належними, допустимими та достовірними, і є достатніми для постановлення обвинувального вироку.
Досліджені судом докази дають підстави для висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , про винуватість останнього в його вчиненні, про наявність фактичних підстав для визнання ним винуватості та про відповідність встановлених органом досудового розслідування обставин наявним матеріалам досудового розслідування та формулюванню обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Тому, суд вважає доведеною винність ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину, та кваліфікує його дії за ч.4 ст.407 КК України, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_6 вчинив злочин, який у відповідності до положень ст.12 КК України є тяжким злочином.
ОСОБА_5 офіційно не працює, одружений, малолітніх або неповнолітній дітей на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимий. За останнім місцем проходження військової служби характеризується негативно. Має задовільний стан здоров'я та не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра.
До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_5 суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.
З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що ОСОБА_6 необхідно для його виправлення та запобігання нових злочинів призначити покарання у виді позбавлення волі в межах мінімального строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією ч.4 ст.407 КК України.
В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді позбавлення волі саме у нижніх межах санкції частини статті повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, у зв'язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання винному.
Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі за вчинений злочин, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При цьому суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену Постанові від 28.05.2020 року (справа № 753/13972/17; провадження № 51-986км20), згідно якої Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.
Таким чином, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_5 злочину, усвідомлення останнім протиправності своєї злочинної поведінки, його правослухняну поведінку після вчинення злочину та щире каяття, дані про особу винного, який має постійне місце реєстрації та проживання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливе без ізоляції його від суспільства, у зв'язку з чим суд на підставі ст.75 КК України вважає за можливе звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням.
Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових злочинів і, в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні ОСОБА_5 саме такого виду покарання.
В силу положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, покладає на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375 КПК, суд -
ухвалив:
ОСОБА_5 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, та призначити йому покарання за ч.4 ст.407 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі із випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_5 обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надсилати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
30.04.2021
Єдиний унікальний номер справи: №522/3400/21
Номер провадження № 1-кп/522/1182/21
Головуючий суддя - ОСОБА_1