ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
26 квітня 2021 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Русєвої А.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Романюка П.С.
захисника - Крайм С.П.
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
згідно адміністративного протоколу серії ДПР18 № 194821 від 04.01.2021 року, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
04 лютого 2021 року о 00:01 год. ОСОБА_1 керував автомобілем «Шевроле», державні номерні знаки НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у лікаря-нарколога, що підтверджується висновком. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі права керування тверезому водію.
Таким чином, за переконанням органу, який склав протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, порушивши вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України.
Щодо дати складання протоколу та події, судом враховується долучений до матеріалів провадження рапорт поліцейської УПП в Одеській області Бородоєнко Ю., згідно якого в зазначенні місяця скоєння адміністративного правопорушення в протоколі було допущено помилку, замість правильного «лютого» зазначено «січень», тому правильним слід вважати дату скоєння - «04 лютого 2021 року». Зазначена обставина також не заперечувалась особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, який в судовому засіданні підтвердив, що події, які розглядаються у даному провадженні дійсно відбувались 04.02.2020 року.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину в скоєнні адміністративного правопорушення, не визнав та пояснив, що він керуючи автомобілем «Шевроле», державні номерні знаки НОМЕР_1 був зупинений екіпажем патрульної поліції у зв'язку із непрацюючим ближнім світлом фар автомобілю. Після чого було складено постанову про накладення адміністративного штрафу за ч.1 ст.121 КУпАП та протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП. Зазначив, що йому не пропонували пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», пояснення, які наявні в матеріалах він писав, оскільки йому так вказали писати. В медичний заклад працівники поліції не пропонували їхати, свідків не запрошували, від проходження на стан огляд не відмовлявся, так записали оскільки він вказав, що не вживав алкогольні напої.
Захисник Крайм С.П. у судовому засіданні зазначив, що свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за вказаними в поясненнях адресами не проживають, протокол складений з грубими порушенням тому просив провадження за справою відносно ОСОБА_1 закрити.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника, дослідив матеріали справи та долучені до справи докази; суд приходить до висновку про таке.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997 року; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.
Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 року; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 року).
ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору «кримінального обвинувачення» до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»).
Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.
Виходить, що у справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Що стосується твердження сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, судом встановлено таке.
Так, приписами ст.256 КУпАП визначені відомості, які має містити протокол про адміністративне правопорушення, зокрема, серед іншого, згадана норма містить положення, що протокол має містити дату і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок).
За вимогами п.6 розділу 1 Інструкції передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться зокрема поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).
Згідно п.7 розділу 1 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. п. 6, 7, 8 Порядку, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
У протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 в порушення положень ст.256 КУпАП, не зазначено місце вчинення правопорушення.
Крім того, до протоколу не долучений відеозапис з нагрудних та автомобільного відеореєстраторів поліцейських з місця події, який відповідно до відповіді з Управління патрульної поліції в Одеській області від 02.03.2021 року, поліцейськими не здійснювався.
Зазначена обставина визнається судом грубим порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року №1026, яка відповідно містить вимоги включення портативного відеореєстратора з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а ведення відеозйомки безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Крім того, з метою перевірки показань ОСОБА_1 суд вживав заходів щодо виклику з метою допиту в якості свідків: працівника поліції ОСОБА_4 , яка складала протокол про адміністративне правопорушення, а також свідків, які були присутніми під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Разом з цим, допитати зазначених свідків та поліцейську ОСОБА_4 в суді не виявилося можливим. Так, поліцейська ОСОБА_4 на виклики до суду в судове засідання не з'явилась. Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на виклики до суду за зазначеними в протоколі про адміністративне правопорушення вказаних осіб адресами, в суд також не з'явилися.
На листи суду на адресу начальника УПП в Одеській області ДПП НП України, з вимогою сприяння у виклику та зобов'язання прибуття до суду згаданих свідків, судом не отримано будь-яких повідомлень щодо виконання доручення суду.
Більш того, стороною захисту також вживались заходи щодо явки свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак за повідомленням захисника за адресою проживання свідка ОСОБА_2 знаходиться п'ятиповерховий будинок, але матеріали справи не містять номеру квартири, в якій проживає свідок, а адреса проживання свідка ОСОБА_3 містить лише зазначення населеного пункту, але не містить вулиці та номеру будинку, в якому проживає свідок.
Зазначені обставини унеможливили викликати та допитати свідків у даному провадженні.
Таким чином, слід констатувати, що судом, з метою перевірки показань ОСОБА_1 , були вжиті всі необхідні та можливі заходи щодо допиту працівників поліції, які складали протокол про адміністративне правопорушення та були на місці події, а також свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були присутні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які долучені до матеріалів справи в якості винуватості ОСОБА_1 , перевірити які під час судового розгляду не надалося можливим, на переконання суду жодним чином не можуть вплинути на вирішення справи, оскільки вказані особи у судовому засіданні не допитувалися та не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а тому їх покази не можуть бути беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення.
Більш того, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які долучені до матеріалів провадження датовані 04.01.2021 року та будь-яких застережень щодо помилкового зазначення дати відібрання цих пояснень матеріали справи не містять, викладені на заздалегідь виготовлених за допомогою комп'ютерної техніки бланках, що з урахуванням не зазначення вірних адрес проживання цих свідків, а також відсутності відеозаписів з нагрудних та автомобільного відеореєстраторів поліцейських з місця події, який відповідно до відповіді з Управління патрульної поліції в Одеській області від 02.03.2021 року, поліцейськими не здійснювався, безумовно ставить під сумнів присутність вказаних осіб під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та не спростовує версію ОСОБА_1 щодо відсутності цих свідків на місці складання протоколу.
За таких обставин у суду існують об'єктивні сумніви щодо допустимості пояснень зазначених в протоколі свідків, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості визнати вказані пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належними доказами винуватості ОСОБА_1 у відмові на вимогу поліцейських пройти у встановленому законом порядку медичний огляд на стан сп'яніння.
З урахуванням наведеного, пояснення ОСОБА_1 , суд визнає належними та допустимими доказами, з підстав відсутності будь-яких доказів неправдивості його показань.
Одночасно слід констатувати, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні дані про виконання поліцейськими вимог ч.1, 7 ст. 266 КУпАП, щодо про відсторонення правопорушника від керування транспортним засобом та про передачу керування автомобілем уповноваженій ним особі, яка має посвідчення водія, а тому встановлений факт не відсторонення ОСОБА_1 працівниками поліції від керування транспортним засобом не спростовує тверджень притягуваного про те, що він стверджевав поліцейським, що алкоголю не вживав та не відмовлявся від проходження будь-якого огляду на стан сп'яніння.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, та його відмову від проходження в установленому законом порядку медичного огляду на стан сп'яніння, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Таким чином, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні достатні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та його відмови пройти у встановленому законом порядку медичний огляд для встановлення стану сп'яніння при викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставинах.
За таких обставин, з урахуванням положень п.2.5 Правил дорожнього руху України, відсутні підстави вважати, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що дає суду підстави зробити висновок про недоведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
З урахуванням встановлених обставин, суд констатує, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення відомості про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився в присутності понятих від проходження медичного огляду для встановлення стану сп'яніння, а також про те, що така вимога взагалі висувалась ОСОБА_1 працівниками поліції, не підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 8 Конституції України «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії…».
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку, що ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Керуючись ст.283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
постановив:
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Повний текст постанови проголошено 30 квітня 2021 року о 08:30 год., в залі судового засідання Приморського районного суду м. Одеси №106.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва
26.04.21
Єдиний унікальний номер справи: №522/2465/21
Номер провадження №3/522/2695/21
Головуючий суддя - Русєва А.С.