Справа № 521/3838/19
Провадження № 2/521/574/21
28 квітня 2021 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Мазун І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Коваль Т.А.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі, -
В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться справа за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_1 про захист прав споживачів та визнання кредитного договору частково недійсним.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заявила клопотання про зупинення провадження у справі. Своє клопотання мотивує тим, що зустрічні позовні вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що пункти 2.2.3., 6.2. кредитного договору та пункт 7.1. кредитного договору в частині сплати «Позичальником» винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати у розмірі 0.20% від суми виданого кредиту та в частині сплати винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного Договору - є такими, що порушують права споживача й одночасно суперечать положенням частини 5 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому вважає нарахування комісії і зарахування сплачених Позичальником в період дії кредитного договору коштів в рахунок погашення щомісячної комісії за користування кредитом незаконним, у зв'язку з чим просить суд визнати вказані пункти недійсними. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.03.2021 року передано справу № 496/3134/19 за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання недійсним кредитного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Позивач за зустрічним позовом вважає, що вирішення вказаної справи необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, оскільки аналіз судової практики свідчить про те, що сформувалося два підходи щодо застосування вказаних положень Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», а саме в одних рішеннях Верховним Судом зроблено висновок про те, що такі умови кредитування, як встановлення плати за надання інформації щодо кредиту, мають бути визнані недійсними, як оспорювані, а в інших рішеннях зазначено, що такі умови є нікчемні. Додатково зазначала, що у випадку визнання таких пунктів недійсними, позивач повинен всі сплачені суми по цим пунктам договору зарахувати у заборгованість по тілу кредиту, а отже заборгованість за тілом кредиту, яку просить стягнути позивач за первісним позовом, буде значно меншою.
Представник АТ КБ «ПриватБанк» в підготовчому судовому засіданні заперечувала проти відповідного клопотання, оскільки відповідач належним чином була проінформована про всі умови кредитування, тривалий час їх виконувала, а отже підстави для зупинення провадження у справі відсутні.
Інші учасники справи в призначене підготовче судове засідання не з'явилися.
Суд розглянувши матеріали справи, прийшов до висновку про необхідність зупинення провадження у справі з наступних підстав.
У зустрічному позові ставиться вимога щодо визнання п.п. 2.2.3., 6.2. кредитного договору та пункт 7.1. кредитного договору в частині сплати «Позичальником» винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати у розмірі 0.20% від суми виданого кредиту та в частині сплати винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного Договору - є такими, що порушують права споживача й одночасно суперечать положенням частини 5 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому вважає нарахування комісії і зарахування сплачених Позичальником в період дії кредитного договору коштів в рахунок погашення щомісячної комісії за користування кредитом незаконним, у зв'язку з чим просить суд визнати вказані пункти недійсними.
Разом з тим, у Постановах Верховного Суду від 21.10.2020р. (справа №194/1387/19) та від 16.12.2020р. (справа №211/1031/19) зроблено висновок, що такі пункти договору, як винагорода за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати у розмірі 0.20% від суми виданого кредиту та в частині сплати винагороди за проведення додаткового моніторингу є нікчемними, а отже вони визнанню недійсними не підлягають.
Згідно п.10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.03.2021 року передано справу № 496/3134/19 за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання недійсним кредитного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
При цьому підставою передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду стало те, що аналіз судової практики свідчить, що сформувалося два підходи щодо застосування вказаних положень Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування».
Подібними є правовідносини, у яких тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання.
Зважаючи на те, що правовідносини у справі, що знаходиться на перегляді судом касаційної інстанції, мають подібні правовідносини, зокрема, тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення за подібними правовідносинами.
Керуючись п.10 ч.1 ст. 251 ст.ст.352-354 ЦПК України,
Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі - задовольнити.
Провадження у цивільній справі № 521/3838/19 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_1 про захист прав споживачів та визнання кредитного договору частково недійсним, зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 496/3134/19.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду виконано 30 квітня 2021 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН