Справа № 521/4951/21
Провадження № 3/521/3832/21
27 квітня 2021 року місто Одеса
Cуддя Малиновського районного суду м. Одеси Мирончук Н.В., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в Одеській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_1 , від 24.06.2009 року, місце проживання: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
31.03.2021 року співробітниками Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП було складено протокол серії ДПР18 № 039312, про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно до складеного протоколу про адміністративне правопорушення, 31.03.2021 року в м. Одесі, по вул. Середня, буд. 48/1, водій керував транспортним засобом Mercedes-Benz 410D, номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, різка зміна шкіряного покриву обличчя.
Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку водій, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно до п. 2.5. Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підтвердження вини водія матеріали справи містять: протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 039312 (а. с. 2).
В судове засідання призначене на 27.04.2021 року ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило.
Неявка особи, відносно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, яка належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення, від 03.04.2008р., у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
За вказаних обставин, з метою дотримання граничних та розумних строків розгляду справи, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно п. 6 Розділу Х Наказу МВС України, від 07.11.2015 № 1395 Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Проте, в порушення зазначених норм, в графі протоколу про адміністративне правопорушення «свідки чи потерпілі» співробітниками поліції не вказано жодного свідка, чи вказівки на їх відсутність.
Крім того, в графі протоколу про адміністративне правопорушення «до протоколу додаються» співробітниками поліції зазначено, що до протоколу додаються: відеозапис бодікам 1384 (13).
Однак, матеріали справи на підтвердження вини ОСОБА_1 зазначених доказів не містять.
З огляду на зазначене, суддя звертає увагу на неприпустимість такого формального підходу при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення.
Проте, зі змісту матеріалів справи, суддя вбачає, що саме такий (формальний) підхід було застосовано співробітниками поліції при складенні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, адже доказів перевірки поліцейськими особи на наявність ознак сп'яніння, матеріали справи не містять.
З огляду на вказане, суддя зазначає, що у відповідності до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення: водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно п. 1 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС № 1395, від 07.11.2015 року, оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, для кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вона повинна керувати транспортним засобом з ознаками сп'яніння.
Проте, жодного доказу перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу та факту зупинки співробітниками поліції такого транспортного засобу до матеріалів справи не долучено.
Крім того, відповідно до абз. 4 п. 2 Розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС № 1395, від 07.11.2015 року, Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Однак, в порушення вказаної норми законодавства, враховуючи вже зазначені вище суддею обставини, доказів того, що співробітниками поліції було роз'яснено права та обов'язки особі, щодо якої складався протокол про адміністративні правопорушення матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Інших доказів перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу, факту зупинки співробітниками поліції такого транспортного засобу до суду не було надано.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною - 17.07.1997, дата набрання чинності для України - 11.09.1997) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є, зокрема, охорона прав і свобод громадян.
Згідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
За приписами ч. 2 та ч. 3 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Системний аналіз ст. 247 КУпАП дозволяє зробити висновок, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Виходячи з викладеного, дослідивши надані до суду докази, суддя зазначає, що докази, на підтвердження факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння саме при керуванні транспортним засобом, відсутні.
Враховуючи вищенаведене, аналізуючи вищевказані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що доказів наявності події правопорушення до суду не надано.
Крім того, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки співробітниками УПП в Одеській області ДПП не було доведено зв'язок між станом алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 та його перебуванням за кермом транспортного засобу.
Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм права, проаналізувавши надані до суду докази в їх сукупності та, надавши їм оцінку, суддя не вбачає переконливих і допустимих доказів вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , у зв'язку з чим, прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 247, ч.1 ст. 130, ст. ст. 1, 7, 221, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_1 , від 24.06.2009 року, місце проживання: АДРЕСА_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Н.В. Мирончук