Справа № 505/1220/20
Провадження № 1-кп/505/223/2021
про відмову у затвердженні угоди
30.04.2021 року м. Подільськ
Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
представника потерпілого адвоката ОСОБА_6
розглянувши в підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження з обвинувальним актом та з угодою про примирення між потерпілим і підозрюваним, щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Мамам, Мамсько-Чуйського району, Іркутської області, Російської Федерації, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, з середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст.89 КК України не маючого судимості,
- обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.162 КК України,
До Котовського міськрайонного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.162 КК України. Одночасно разом з обвинувальним актом до суду для затвердження надійшла угода про примирення, укладена між потерпілим ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_5 , та визначена міра покарання.
В підготовчому судового засіданні представник потерпілого адвокат ОСОБА_6 заперечував проти затвердження угоди, оскільки потерпілому невідшкодування матеріальна та моральна шкода.
Перевіривши зміст угоди про примирення, вислухавши прокурора, обвинуваченого, представника потерпілого, суд дійшов висновку, що слід відмовити в затверджені угоди.
Згідно з ч.7 ст. 474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:
1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;
6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.162 КК України, а саме, у спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке що спричинило тривалий розлад здоров'я, та у незаконному проникненні до житла.
Згідно ч.1 статті 469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).
Відповідно до ст.471 КПК України, в угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов'язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов'язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
На думку суду, проведене роз'яснення для особи, яка не володіє юридичною освітою, було незрозумілим, не достатньо інформативним чи взагалі не проводилось, оскільки представник потерпілого в судовому засіданні заперечував проти затвердження угоди та пояснив, що потерпілому не були в повному обсязі роз'яснені його права, укладаючи таку угоду він не врахував той факт, що завдані йому збитки лишились невідшкодованими.
Оскільки при перевірці угоди на відповідність вимогам КПК та КК України встановлено, що угода не відповідає ч.7 ст.474 КПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у затвердженні укладеної угоди.
Таким чином, суд вважає, що дана угода про визнання винуватості суперечить вимогам КПК України та закону, а тому вона відповідно до вимог ст. 474 КПК України, не може бути затверджена.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.314, 474 КПК України, суд, -
В затвердженні угоди від 30 квітня 2020 року між потерпілим ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_5 про примирення, у кримінальному провадженні про обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122, ч.1 ст.162 КК України, - відмовити.
Підготовче судове провадження у даному кримінальному провадженні продовжити у загальному порядку, та призначити до судового розгляду на 14.07.2021 о 13 годині 30 хвилин.
Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, представника потерпілого.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1