Справа № 502/277/20
30 квітня 2021 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого судді - Балан М. В.,
за участю секретаря судового засідання - Урсул Г. К.,
розглянувши цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до
ОСОБА_3 , ОСОБА_4
про
визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. В обгрунтовання позову, позивачі вказують, що вони є власника житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом на право приватної власності № НОМЕР_1 від 16 січня 1995 року.
З 03 січня 2001 року за адресою позивачів зареєстрована їх дочка - ОСОБА_5 . 24 квітня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб. Деякий час донька з чоловіком жили за вищезазначеною адресою та з 28 серпня 2014 року було зареєстровано також ОСОБА_4 . Невдовзі після цього дочка з чоловіком поїхали до м. Одеса, де й проживають по теперішній час, що підтверджується актом депутата Кілійської міської ради від 19 листопада 2019 року. Особистих речей в будинку вони не тримають, сімейних стосунків позивачі з відповідачами не підтримують. Оскільки відповідачі за вищезазначеною адресою не проживають, виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, які не надаються, але нараховуються за них, чим об'єктивно порушуються права позивачів. В зв'язку з вищезазначеним, позивачі просять суд визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 17.03.2021 року відкрито провадження у справі призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлені сторони.
Беручи до уваги, що відповідачі належним чином повідомлені про строк подання відзиву та не подали його, суд ухвалює заочне рішення по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши позовну заяву та надані докази по справі, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на будову № НОМЕР_1 від 16.01.1995 року, зареєстрованого в реєстраційну книгу № 7310 кн. 30 стр. НОМЕР_2 , встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Кілійської міської Ради № 338 від 20.09.1991 року є власниками житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , /а. с. 9/.
Згідно розпорядження виконавчого комітету Кілійської міської ради № 26/А-2016 від 03.02.2016 року встановлено, що перейменовано вулицю Комсомольську на вулицю Європейську в м. Кілія Одеської області, /а. с. 10/.
Відповідно до довідки за № 206 від 11.02.2020 року, виданої Виконавчим комітетом Кілійської міської ради встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до складу її сім'ї входять: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - чоловік; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - зять; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - син; ОСОБА_7 , 1985 року народження - син; ОСОБА_5 , 1983 року народження - дочка /а. с. 15/.
Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00025337703 від 24.01.2020 року, виданого Кілійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) встановлено, що 24.04.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 , громадянином Республіки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , актовий запис № 616 від 24.04.2014 року, /а. с. 16/.
Відповідно до акту обстеження по факту проживання (не проживання) особи від 19.11.2019 року, складеного депутатом Кілійської міської ради встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не проживають за адресою: АДРЕСА_1 з січня 2014 року. Молода сім'я виїхала на проживання в м. Одесу одразу після весілля. Зі слів сусідів, ОСОБА_10 з чоловіком за вказаною адресою не проживають, у батьків в гостях бувають раз на рік. В квітні 2019 року Бамба виїхав на Батьківщину в Сінегал, а ОСОБА_10 очікує візи для переїзду до нього. В даний час вона проживає в м. Одеса на орендованій квартирі, /а. с. 17/.
Згідно довідки за вих. № 321 від 16.04.2021 року, виданої Комунальним підприємством Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» встановлено, що по даним реєстрації на паперових носіях КП КМР «БТІ» станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Кілійським міськвиконкомом 16.01.1995 року за № 48, про що свідчить запис в реєстровій книзі 30, стор. 126, реєстр. № 7310.
При ухваленні рішення судом застосовано наступні норми права:
Ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316, 317 ЦК України передбачають здійснення власником права власності за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками, справи не підлягають доказуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
При цьому із змісту ч. 1 ст. 402 ЦК України вбачається, що право користування чужим майном може бути встановлене договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 71 ЖК УРСР - при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно ст. 72 ЖК УРСР - визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 163 ЖК УРСР - у разі тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї в будинку /квартирі/ приватного житлового фонду, за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.
Зважаючи на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів щодо визнання відповідачів такими, що втратили право на користування житловим приміщенням є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263-265, 279, 280-282, 354 ЦПК, ст. ст. 316, 317, 391 ЦК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Згідно ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан