Справа № 947/32838/20
Провадження № 1-кс/947/3014/21
27.04.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представників потерпілого - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисників підозрюваного - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , підозрюваного ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12020160000001256 від 08.11.2020 року відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чуднів Житомирської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого заступником директора ТОВ «Одесарибгосп», раніше не судимого, на даний час обвинувальний акт перебуває у Біляївському районному суді Одеської області за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 125 КК України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 135 КК України, -
1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування поданого клопотання.
07.11.2020, приблизно о 18:00 год., у темний час доби, водій ОСОБА_8 , керуючи технічно справним легковим автомобілем «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вул. Севастопольська, з боку вул. Мойси в напрямку вул. Довженко, в с. Яськи, Біляївського району, Одеської області.
В цей час попереду вказаного автомобіля в попутному з ним напрямку, тобто по правому краю проїзної частини вул. Севастопольської в с. Яськи, Біляївського району Одеської області, з боку вул. Мойси в напрямку вул. Довженко, рухався пішохід ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час руху по проїзній частині АДРЕСА_1 , наближаючись до ділянки, розташованої біля будинку АДРЕСА_2 , маючи реальну і об'єктивну можливість своєчасно виявити попереду свого автомобіля перешкоду для свого подальшого руху - пішохода ОСОБА_10 , яка рухалась попереду по правому краю проїзної частини в попутному напрямку, водій ОСОБА_8 , діючи з необережності, та в порушення вимог п. 2.3. (б) «Правил дорожнього руху» України, який передбачає:
п.2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»,
уважним не був, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідно не відреагував на її зміну, та в порушення вимог п.п. 1.5., 12.3., «Правил дорожнього руху» України, якими передбачено:
п.1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п.12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», не обрав безпечну і допустиму швидкість руху, не вжив належних і своєчасних заходів до зниження швидкості свого руху до безпечної та допустимої, аж до зупинки автомобіля, а проявляючи злочинну самовпевненість, продовжив рух у зазначеному режимі, чим позбавив себе можливості своєчасно реагувати на зміну дорожньої обстановки, в результаті чого скоїв наїзд правою передньою частиною кузова керованого ним автомобіля «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішохода.
Внаслідок дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження, а саме: поєднана травма голови з крововиливом в речовину головного мозку, в м'які мозкові оболонки, шкірно-фасціальний клапоть голови, компресійний перелом 2-3 грудного хребця, крововилив в середостіння, забої тканин легенів, крововиливи в околониркову клітковину справа, та від отриманих травм загинула.
Допущенні водієм ОСОБА_8 порушення вимог п.п. 1.5, 2.3, 12.3. Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_10 .
Крім того, 07.11.2020 о 18.00 годині водій ОСОБА_8 завідомо залишив без допомоги ОСОБА_10 , яка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, хоча мав змогу надати їй допомогу, а також сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан, в результаті вказані діяння спричинили смерть особи, а саме: в зазначений день та час водій ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , грубо порушив вимоги пунктів: 1.5.; 2.3. б); 12.3. Правил дорожнього руху, і, біля будинку АДРЕСА_2 , маючи реальну і об'єктивну можливість своєчасно виявити попереду свого автомобіля перешкоду для свого подальшого руху допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , яка рухалась попереду по правому краю проїзної частини, у темпі кроку, прямолінійно, в попутному напрямку.
Після наїзду на пішохода водій ОСОБА_8 , діючи навмисно, маючи на меті уникнути відповідальності за скоєний наїзд на пішохода, в порушення вимог пункту 2.10. а)-е) «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які зобов'язують водія:
п. 2.10 «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:
а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;
в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;
г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу;
ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті"г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;
д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;
е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди», свій транспортний засіб не зупинив, на місці пригоди не залишився, заходів для надання першої медичної допомоги потерпілій не вжив, до медичного закладу та органу Національної поліції про дорожньо-транспортну пригоду не повідомив і зник з місця пригоди, тим самим залишив без допомоги потерпілу ОСОБА_10 , яка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок іншого безпорадного стану, оскільки після наїзду отримала тяжкі тілесні ушкодження та втратила свідомість, хоча мав змогу надати йому допомогу та сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан.
Враховуючи наявність у потерпілої ОСОБА_10 закритої черепно-мозкової травми у вигляді крововиливу під м'які мозкові оболонки обох великих півкуль головного мозку, крововиливи у шлуночки мозку, крововиливи у м'які тканини голови та у підапоневротичний простір, то слід говорити про те, що дана травма зазвичай супроводжується втратою свідомості. Таким чином, потерпіла ОСОБА_10 не могла самостійно вживати будь-які заходи до самозбереження.
Враховуючи наступні дані, що ДТП було скоєно 07.11.2020 р. о 18:00 годині, а у приймальне відділення потерпіла була доставлена 07.11.2020 р. у 20:35 у стані клінічної смерті, тобто було втрачено 2,5 години, то у даному конкретному випадку втрачені години були дуже важливі для проведення негайних невідкладних заходів для збереження життя постраждалої (перш за все, реанімаційних заходів). Таким чином, не виключається можливість, що при своєчасному наданні медичної допомоги можливо було би зберегти життя постраждалої.
Враховуючи все вищевикладене, смерть потерпілої ОСОБА_10 знаходиться у причинному зв'язку із залишенням її у небезпечному для життя стані.
Сторона обвинувачення звертається з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, якими спричинено смерть особі, розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, останній може зникнути та переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також, підозрюваний ОСОБА_8 перебуваючи на свободі може незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про існування ризиків передбачених п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
2.Позиції учасників судового засідання.
Прокурор в судовому засіданні вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі.
Представники потерпілого в судовому засіданні просили врахувати поведінку підозрюваного та його відношення до скоєного. Також, представники потерпілого просили задовольнити клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши про те, що підозрюваний до теперішнього часу матеріальну та моральну шкоду не компенсував, відносно останнього у Біляївському районному суді Одеської області перебуває обвинувальний акт за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 125 КК України, разом з тим, підозрюваний не розкаявся у вчиненому, що підтверджується тим, що він навіть не вибачився, та не з'являвся до судових засідань, намагаючись уникнути відповідальності.
Захисники підозрюваного в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, зазначивши про те, що вказане клопотання необґрунтоване, ризики не підтверджуються матеріалами клопотання. Також, захисники зазначили, що підозрюваний має позитивні характеристики, на його утриманні перебуває дружина, допомагає слідству, має постійне місце проживання, та ряд захворювань. У зв'язку з викладеним захисники просили відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою. Також, захисники просили звернути увагу на те, що підозрюваний не з'являвся до судових засідань не з метою уникнення відповідальності, а у зв'язку з хворобою.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисників. Просив відмовити в задоволенні клопотання та обрати більш м'який запобіжний захід.
3. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
4. Висновки слідчого судді.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, а також матеріали надані стороною захисту, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
4.1. Обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч.3 ст.135 КК України.
Згідно матеріалів поданого клопотання, 03.03.2021 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого та ч.3 ст.135 КК України, за кваліфікуючими ознаками: завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і вказані діяння спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, та у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 135 КК України підтверджується протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08.11.2020 року, протоколом допиту потерпілого від 16.11.2020 року; висновком експерта № 22 від 21.01.2021 року; протоколом допиту свідка від 04.12.2020 року; висновком експерта №533 від 16.11.2020 року; Висновком експерта №534 від 16.11.2020 року; висновком експертів №20-7373/73774 комп'ютерно-технічної та авто технічної експертизи обставин ДТП - наїзду автомобіля на пішохода від 04.02.2021 року; висновком експерта №20-6716/6903 транспортно-трасологічної та криміналістичної експертизи від 22.01.2021 року; висновком експерта №20-6693 автотехнічної експертизи дослідження технічного стану автомобіля від 22.01.2021 року, та іншими матеріалами в сукупності.
Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч.3 ст.135 КК України.
Разом з тим, в рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Крім того, докази на вказаній стадії кримінального процесу на їх допустимість відповідно до ст. 89 КПК України, слідчим суддею не оцінюються.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.
4.2. Обставини, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При розгляді клопотанні сторони обвинувачення, слідчий суддя бере до уваги те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, які призвели до загибелі людини, життя та здоров'я якої визнаються найвищою соціальною цінністю.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч.3 ст.135 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, те що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які призвели до тяжких наслідків, враховуючи суспільно-небезпечний характер таких кримінальних правопорушень, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).
Розглядаючи ризик переховування підозрюваного в контексті практики Європейського суду з прав людини, слід звернути увагу на те, що підозрюваний залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
Разом з тим, 07.04.2021 року підозрюваний не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, у зв'язку з чим останнього будо піддано приводу в судове засідання.
Все вищевказане в сукупності свідчить про обґрунтованість ризику переховування.
Враховуючи також те, що підозрюваний до теперішнього часу не надав будь-якої допомоги потерпілому, не компенсував жодні збитки завдані кримінальними правопорушеннями та факт того, що підозрюваному при ознайомлені з матеріалами кримінального провадження стануть відомі анкетні дані свідків, які в подальшому, будуть допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, а також, факт того, що підозрюваний проживає в одному населеному пункті з потерпілим та деякими свідками, де займає певну посаду, слідчий суддя приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу на потерпілого та свідків, схиляючи її до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
4.3. Обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_8 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту та особистого зобов'язання є недоцільним, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов'язків.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст.135 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення є обґрунтованим, а відповідний запобіжний захід достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини;
З урахуванням викладеного, враховуючи, що кримінальне правопорушення призвело до загибелі людини, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст.ст. 176-178, 181, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12020160000001256 від 08.11.2020 року - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 (шістдесят) діб, до 25.06.2021 року.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Повний текст ухвали слідчого судді буде оголошено 30.04.2021 року о 16 годині 00 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1