Справа № 947/13252/21
Провадження № 1-кс/947/5765/21
29.04.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12021160000000784 від 20.04.2021 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Єлизаветівка, Роздільнянського району, Одеської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, -
1.Фактичні обставини даного кримінального провадження.
Як вбачається з клопотання, СУ ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021160000000784, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальної цінністю.
Відповідно до ч.1 ст.3, ч.1 ст.16 «Конвенції про права дитини» від 20.11.1989 схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини та жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.
Статтею 20 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.
Однак, ОСОБА_5 попираючи норми моралі, встановлені в суспільстві та правові засади українського законодавства, перебуваючи з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не досягла чотирнадцяти років, у сімейних відносинах, свідомо використовуючи довіру, авторитет та вплив на малолітню особу, особливо вразливу щодо неї ситуацію неспроможності чинити опір та залежного становища, вчинив ряд статевих злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості стосовно останньої, при наступних обставинах.
Так, у період часу з 2018 року по 03.04.2021, у с. Єгорівка, Роздільнянського району, Одеської області спільно мешкають ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які перебувають у фактичних шлюбних відносинах та мають спільну дитину - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім того, з ними спільно проживають діти останньої, у тому числі і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У невстановлений час, у невстановленому місці, у ОСОБА_5 виник умисел, направлений на задоволення своєї статевої пристрасті шляхом вчинення фізичних дій поєднаних з сексуальним насиллям над малолітньою ОСОБА_7 , не пов'язаних із проникненням в тіло останньої, достовірно знаючи про те, що вона не досягла чотирнадцяти років та визначив її об'єктом власних злочинних посягань.
З метою реалізації своїх злочинних намірів, в 2019 році, більш точні час та дата під час досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_5 почав розповідати малолітній ОСОБА_7 про статеві відносини між людьми, їх зміст та дії, які вчиняються при цьому, таємність вчинення, не повідомляти сторонніх про їх наявність тобто шляхом психологічного впливу на останню, схилив потерпілу до вчинення дій, направлених на задоволення власної статевої пристрасті.
Таким чином, ОСОБА_5 , створив прийнятні умови (місце, час, спосіб) вчинення злочину та інших обставин, необхідних для реалізації своїх злочинних намірів.
Так, у період часу з 2019 року по 03.04 2021 року у різний час доби, систематично, ОСОБА_5 перебуваючи у різних місцях Роздільнянського району Одеської області, які виключають викриття його дій сторонніми особами, свідомо використовуючи довіру, авторитет та вплив на малолітню ОСОБА_7 , особливо вразливу щодо неї ситуацію, неспроможності чинити опір та залежного становища, неодноразово, шляхом вчинення фізичних дій, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не досягла чотирнадцяти років, вчиняв над нею сексуальне насилля шляхом оголення як статевих органів останньої так і власного статевого органу, демонстрації його потерпілій, викликаючи тим самим власне статеве збудження та у послідуючому отримуючи при цьому статеве задоволення.
Крім того, під час вчинення вказаних дій ОСОБА_5 оголяв тіло потерпілої, поєднував свої дії із схилянням малолітньої ОСОБА_7 до стимуляції належного йому статевого органу, неодноразово торкався ним до різних частин тіла останньої, у тому числі і статевих органів, викликаючи тим самим у неї неприємні відчуття та не проникаючи при цьому в тіло.
При цьому, ОСОБА_5 використовуючи довіру, авторитет та вплив на малолітню потерпілу, особливо вразливу щодо неї ситуацію неспроможності чинити опір та залежного становища, враховуючи особливості психіки малолітньої ОСОБА_7 у понятті так званого «магічного мислення» (якщо так чинять зі мною дорослі, то це правильно), неодноразово пояснював та наголошував їй про те, що дорослим не потрібно розповідати про так звані ігри з останніми мотивуючи це тим, що це їх з ним таємниця, про яку ніхто не повинен знати, особливо мати - ОСОБА_8 , яка дізнавшись про вказане може важко захворіти або навіть померти.
Сторона обвинувачення звертається з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що під час досудового розслідування кримінального провадження, органом досудового розслідування встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що свідчить про необхідність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, останній може переховуватись від органів досудового розслідування суду, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, станом на теперішній час у кримінальному провадженні допитано не всіх свідків, покази яких мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а потерпіла та свідки не допитані в судовому засіданні, показання яких, згідно принципу безпосередності дослідження доказів суд може сприймати лише у ході допиту під час судового розгляду, що дає підстави вважати, що наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, з метою зміни або відмови від дачі останніми свідчень, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
2.Позиції учасників судового засідання.
Прокурор в судовому засіданні вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, вказавши, що підозра необґрунтована, підозрюваний раніше не судимий, працює, ризики відсутні.
Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вказавши, що підозра необґрунтована.
4. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
5. Висновки слідчого судді.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
5.1. Обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.
Згідно матеріалів поданого клопотання, 29.04.2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, а саме у вчиненні насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство), вчиненні таких діянь щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах та яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України підтверджується: заявою ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення від 20.04.2021 року, поясненнями ОСОБА_10 від 20.04.2021 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 20.04.2021 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 21.04.2021 року, протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_10 від 20.04.2021 року, та іншими матеріалами клопотання в сукупності.
Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.
5.2. Обставини, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, враховуючи суспільно-небезпечний характер такого діяння, а також характеризуючи дані підозрюваного, відповідно до який останній не одружений, не працює, зареєстрований та проживає за межами м. Одеси, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя також бере до уваги те, що відповідно до клопотання та долучених в обґрунтування матеріалів, ОСОБА_5 підозрюється в вчинені тяжкого злочину, пов'язаного із вчиненням дій сексуального характеру відносно малолітньої особи (дівчина 12 років), без її добровільної згоди. Крім того, відповідно до клопотання, ОСОБА_5 ймовірно вчиняв вказані дії протягом тривалого часу, а саме у період часу з 2018 року по 03.04.2021 року.
В частині існування ризику впливу підозрюваного на потерпілого та свідків в рамках кримінального провадження, слідчий суддя враховує те, що підозрюваному відомі особи малолітньої потерпілої та свідків, з якими останній проживав, та на яких він може здійснювати вплив, схиляючи їх до надання неправдивих показань, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, оскільки у випадку подальшого можливого направлення обвинувального акту до суду відносно ОСОБА_5 потерпіла та свідки будуть допитуватися безпосередньо судом, слідчий суддя приходить до переконання, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик ймовірного впливу підозрюваного на потерпілу та свідків.
Також, слідчий суддя враховує те, що як вбачається з матеріалів клопотання, зокрема, протоколів допиту свідків та малолітньої потерпілої, підозрюваний застосовував фізичне насильство відносно останніх, а також погрожував застосувати насильство, що також вказує на існування вищезазначеного ризику.
5.3. Обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_5 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжних заходів у вигляді застави, домашнього арешту та особистого зобов'язання є неможливим з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, що не забезпечить належне виконання підозрюваним обов'язків.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо, шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
5.4. Вирішення питання можливості застосування відносно підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що кримінальне правопорушення вчинене із застосуванням насильства та погрозою його застосування відносно малолітньої особи, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12021160000000784 від 20.04.2021 року - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 27.06.2021 року, в межах строку досудового розслідування.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1