Єдиний унікальний № 946/2580/21
Провадження № 1-кп/946/449/21
Іменем України
30 квітня 2021 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у м. Ізмаїл Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021162150000072, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Озерне Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого за наймом, такого, що перебуває у фактичних шлюбних відносинах, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК),
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,
інші учасники судового провадження: потерпілий ОСОБА_6 .
Представник персоналу органу пробації у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання повідомлення, звернувся із заявою про розгляд досудової доповіді за його відсутності. Відповідно ж до ч. 3 ст. 327 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), неприбуття в судове засідання представника уповноваженого органу з питань пробації, належним чином повідомленого про час і місце судового засідання, не перешкоджає судовому розгляду.
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
1.31 січня 2021 року близько 02:30 години, точного часу не встановлено, ОСОБА_3 , знаходячись біля будинку за місцем свого проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , у результаті виниклої сварки на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_6 , маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у результаті своїх дій, умисно наніс один удар лезом сокири в область правої частини голови ОСОБА_6 , у результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми у формі забою головного мозку, відкритого вдавленого перелому лобної кістки справа, рубаної рани м'яких тканин голови в правій лобній ділянці, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
2.Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КК, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Частина статті КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
3.Кримінальний кодекс України
«Стаття 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження
1. Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.»
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
4.Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження доказів, обсяг яких був визначений відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК. Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 та інші учасники судового провадження не піддавали сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, а також того, що у суду не виникли сумніви у добровільності їх позицій, суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_6 , дослідженням документів щодо заходів забезпечення кримінального провадження та документів, що стосуються особи обвинуваченого. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.
5.Обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним в обсязі пред'явленого йому обвинувачення. У ході судового розгляду він детально розповів про обставини кримінального правопорушення та щиро розкаявся в його вчиненні, не піддавши сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема, мотиви та спосіб завдання ним тілесних ушкоджень. Так, обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що 31 січня 2021 року він приїхав до автозаправки у с. Броска Ізмаїльського району Одеської області, де він голосно розмовляв зі своїм знайомим, на що потерпілий ОСОБА_6 підійшов до них з ще одним хлопцем для того, щоб з'ясувати причину їх голосної розмови, між ними відбувся конфлікт, а згодом почалась бійка, яка тривала недовго. Далі він поїхав додому. Згодом, коли він вже знаходився вдома, близько 03:00 години, ОСОБА_6 з іншими двома хлопцями покликали його для того, щоб розібратися у виниклому конфлікті. Він вийшов, між ними знову розпочалася сварка. Він пішов додому, де взяв сокиру, маючи намір налякати потерпілого, але сталося так, що він наніс цією сокирою один удар у голову ОСОБА_6 , внаслідок чого в останнього пішла кров, вони з дружиною намагалися йому надати допомогу, але потерпілий пішов додому.
6.Потерпілий ОСОБА_6 під час судового розгляду пояснив, що 31 січня 2021 року він відпочивав зі своїми знайомими на заправці в с. Броска Ізмаїльського району Одеської області. На заправку приїхав обвинувачений ОСОБА_3 , який голосно розмовляв з іншим хлопцем, вони підійшли до нього, щоб з'ясувати причину конфлікту. Між ними зав'язалась бійка, яка тривала близько 5 - 6 хвилин. Після цього ОСОБА_3 поїхав, а вони зі знайомим ще близько 20 хвилин перебували на заправці. По дорозі додому вони проходили повз будинку ОСОБА_3 , та вирішили його покликати, щоб розв'язати виниклу конфліктну ситуацію. Коли ОСОБА_3 вийшов, вони почали розмовляти, на що обвинувачений зайшов додому, вийшов з сокирою та почав нею розмахувати, наніс йому один удар по голові. Далі він пішов додому, через 20 хвилин викликав швидку допомогу, яка забрала його до медичного закладу.
7.Таким чином, аналіз вищезазначених доказів, досліджених судом зі згоди усіх учасників судового провадження, дає підстави суду зробити висновок, що вони є достатніми для висновку про те, що ОСОБА_3 умисно завдав потерпілому ОСОБА_6 тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, шляхом нанесення удару сокирою в область голови. Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчинені ним інкримінованого йому кримінального правопорушення відповідно до обвинувального акта, та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 121 КК.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
8.До обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття.
9.Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_3 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого ОСОБА_3 .
Мотиви призначення покарання
10.При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст.ст. 65 - 67 КК враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
11.За формальною класифікацією, передбаченою ст. 12 КК, в залежності від санкції частини статі обвинувачений ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин.
12.Водночас, як обставина, що має враховуватися судом при призначенні покарання, ступінь тяжкості злочину є оціночною ознакою, яка визначає межі судової дискреції.
13.Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 р. у справі № 207/5011/14-к, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
14.Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст. 66, ст. 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
15.Суд враховує те, що за ступенем суспільної небезпечності (тяжкості) склад вчиненого ОСОБА_3 злочину відносяться до простого (основного) складу злочину, оскільки він містить у собі основні ознаки злочину і не містить обтяжуючих (кваліфікуючих) обставин.
16.Більше того, в діях обвинуваченого наявна лише одна кваліфікуюча ознака, що значно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину.
17.Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
18.Згідно медичних довідок, ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
19.За місцем проживання ОСОБА_3 характеризується позитивно, працює за наймом, має на утриманні одну малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
20.Згідно абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно якій ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, а ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як високий. Орган з питань пробації вважає за можливе виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі у винятковому порядку.
21.Отже, з урахуванням вказаних обставин, відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , даних досудової доповіді, того, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, того, що він щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, його позитивної характеристики, того, що він вчинив хоча і тяжкий злочин, але без кваліфікуючих обставин, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі в нижніх межах санкції ч. 1 ст. 121 КК та зі звільненням його на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з покладанням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК, оскільки, на думку суду, призначення такого покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень, таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухвалені вироку
22.Судом встановлено, що ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні був затриманий 02.02.2021 р., що підтверджується відповідним протоколом, та перебував під вартою по 04.02.2021 р., коли відносно нього був застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту, строк якого закінчився 03.04.2021 р. У силу ст. 72 КК строк попереднього ув'язнення ОСОБА_3 з 02 по 04 лютого 2021 року підлягає зарахуванню йому у строк покарання.
23.Згідно ч. 4 ст. 174 КПК з набранням вироком законної сили слід скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.02.2021 р. арешт, та в силу п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК сокиру слід конфіскувати, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
24.Накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.02.2021 р. арешт на добровільно виданий оптичний диск з записами з камер відеоспостереження за 31.01.2021 р. з території АЗС «Petromol», розташованої за адресою: м. Ізмаїл Одеської області, вул. Болградське Шосе, буд. 8-а, слід залишити без змін, та в силу п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК його слід зберігати в матеріалах кримінального провадження, як документи, що є речовими доказами.
Керуючись ст.ст. 369 - 371, 373 - 375 КПК, суд -
ухвалив:
1.ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
2.На підставі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням на строк два роки.
3.Згідно ст. 76 КК, покласти на ОСОБА_3 обов'язки, що передбачені ч. 1 ст. 76 КК, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
4.У силу ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 30 квітня 2021 року.
5.Згідно ст. 72 КК зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув'язнення з 02 по 04 лютого 2021 року, виходячи з розрахунку день за день.
6.З набранням вироком законної сили скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.02.2021 р. арешт, та сокиру - конфіскувати, а арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.02.2021 р. слід залишити без змін, та оптичний диск з записами з камер відеоспостереження за 31.01.2021 р. з території АЗС «Petromol», розташованої за адресою: м. Ізмаїл Одеської області, вул. Болградське Шосе, буд. 8-а, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
7.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
8.Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК.
9.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
10.Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1