19.04.2021
Справа № 497/1288/19
Провадження № 2/497/6/2021
19.04.2021 року Болградський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Раца В.А.,
секретаря - Божевої І.Д. ,
розглянувши у загальному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні в місті Болграді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод в користуванні,-
21.08.2019 року позивачка за первісним позовом ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом та просить постановити судове рішення, яким зобов'язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні територією загального користування, визначену рішенням Болградського районного суду, а саме: забезпечити їй вільний доступ до території загального користування, прив'язавши та пересунувши собаку на свою частку земельної ділянки таким чином, щоб вона не могла дістатися до території загального користування двору; не закривати хвіртку і ворота двору, або надати їй ключі для того щоб вона могла зайти у двір; прибрати металевий контейнер з території загального користування, визначеної рішенням суду; знести кам'яний гараж або переобладнати його таким чином, щоб його стіна не знаходилась на земельній ділянці, яка їй виділена у користування; відновити частку її сараю, зображеного на схемі земельної ділянки під літ. «Е», яка була нею розібрана. Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона є власницею 50/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Співвласниками вказаного житлового будинку також є: ОСОБА_2 у розмірі 27/100 часток і ОСОБА_3 - у розмірі 23/100 часток. Земельна ділянка приватизована ще 17 січня 2008 року про що свідчить державний акт на земельну ділянку площею 0,1466 га., який виданий на ім'я ОСОБА_6 , спадкоємцем якої є ОСОБА_3 , також у акті співвласниками вказані ОСОБА_7 , спадкоємцем якої є ОСОБА_2 і ОСОБА_8 , який був першим власником частки будинку, яка зараз належить їй. Рішенням Болградського районного суду від 22 грудня 2010 року був визначений порядок користування ними, власниками земельної ділянки їх спільної ділянкою. Останнім часом, відповідачка ОСОБА_2 грубо порушує порядок користування, зазначений у рішенні суду. Вона закриває у двір загального користування ворота і хвіртку, в результаті чого вона не може попасти у двір, щоб пройти до своїх господарських споруд. Крім того, у дворі ще знаходиться собака відповідачки, яка теж перешкоджає їй вільно пересуватися по території загального користування. Більш того, відповідачка встановила металевій контейнер посеред двору, тобто на території, яка згідно рішення суду є територією загального користування; збудувала кам'яний гараж на території, яка згідно схеми користування, була виділена їй, однак справа від входу стіна гаража знаходиться на її території, тобто там де вже знаходиться земельна ділянка надана їй у користування. Згоди позивачки ОСОБА_9 ніколи не питала, наскільки їй відомо не брала згоди вона і у їх співвласника ОСОБА_3 . Позивачка вважає цей гараж збудований самовільно і він підлягає знесенню або перебудуванню згідно схеми користування земельною ділянкою. Крім того, відповідачка почала розбирати свій сарай позначений на їх спільній схемі користування під літ. «В», і разом з цим сараєм розібрала і частину її сараю літ. «Е»., тому позивачка вимушена звернутися до суду з цім позовом.
Ухвалою суду від 29.08.2019 року по справі відкрито провадження та вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження.
17.09.2019 року до суду надійшов відзив ОСОБА_2 , в якому вона зазначає про порушення позивачкою вимог ст.185 ЦПК України, що є підставою для залишення позовної заяви без руху, але не зазначає своєї позиції з приводу позовних вимог (а.с.42-45).
02.10.2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою (а.с.85-90) до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та просить заборонити ОСОБА_1 та ОСОБА_4 використовувати в якості складу для товару самочинно побудовану та не введену в експлуатацію будівлю, позначену літерою «Р» в технічному паспорті житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язати відповідачів здійснити роботи по гідроізоляції і шумоізоляції суміжних з її квартирою стін магазина « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачів на її користь судові витрати в сумі 1 536,80 грн. Свою позовну заяву позивачка за зустрічною позовною заявою обґрунтовує тим, що їй на праві спільної часткової власності належить 27/100 частин житлового будинку з нежилими приміщеннями, з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Співвласниками вказаного житлового будинку є ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 . Також зазначає, що вона та інші співвласники житлового будинку є власниками земельної ділянки площею 0,1466 га, що розташована за вищезазначеною адресою. Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 22 грудня 2010 року між співвласниками визначений порядок землекористування земельною ділянкою, згідно належним їм часткам, в межах державного акту на землю, а саме: у користування ОСОБА_6 , що була власником квартири АДРЕСА_2 - виділена земельна ділянка площею 337 кв.м., з яких 40,0 кв.м. - земля загального користування усіма співвласниками; - у користування ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , що були власниками кв. №» у зазначеному будинку виділена земельна ділянка площею 396 кв.м., з яких 40,0 кв.м. - земля загального користування усіма співвласниками, і 34,5 кв.м. - спільного користування з ОСОБА_1 , а всього 74,5 кв.м. землі загального користування; - у користування ОСОБА_1 , що була і є власником кв. АДРЕСА_3 виділена земельна ділянка площею 733 кв.м., з яких, 40,0 кв.м. - землі загального користування усіма співвласниками, та 34,5 кв.м. - спільного користування з ОСОБА_7 і ОСОБА_2 , всього - 74,5 кв.м. землі загального користування. У 2011-2012 роках син ОСОБА_1 - відповідач ОСОБА_4 зніс належній відповідачці сарай за літ. «Е» та на його місці і частково на земельній ділянці, яка знаходиться в загальному користуванні, самовільно побудував, без узгодження з нею, нове приміщення, літ. «Р», площею 150 кв.м., розміром 7,50 м. х 20 м., яке застосовує в якості складу побутової техніки та кахельної плитки, якими він торгує в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та зі складу. Ця будівля побудована самовільно, не введена в експлуатацію, тому не може використовуватись відповідачами та підлягає знесенню. Також позивачка за зустрічним позовом посилається на те, що їй відомо, про те що головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту ДАБІ в Одеській області відносно відповідача ОСОБА_4 в серпні-вересні 2019 року за її зверненням складений протокол про порушення будівельних норм під час будівництва господарської будівлі під літ. «Р». ОСОБА_4 не є власником частини будинку та частини земельної ділянки, проте самовільно, без її згоди побудував господарську будівлю літ. «Р» частково на земельній ділянці, належній його матері ОСОБА_1 і частково на земельній ділянці (на 8 кв.м.), виділений рішенням Болградського районного суду Одеської області від 22 грудня 2010 року їй та ОСОБА_5 в загальне користування. Квартира АДРЕСА_3 була призначена для житла, а використання цієї квартири в якості магазина з нею не узгоджено, що порушує її права. Відповідачі використовують суміжне приміщення квартири для зберігання побутової техніки, приміщення не опалюється. Ними не проведені роботи з гідроізоляції і утеплення поверхні стін, які межують з її квартирою, що призвело до виникнення вогкості і цвілі в її квартирі. Ця обставина негативно впливає на здоров'я її дитини. Своєї згоди на відкриття магазину в суміжному з нею приміщенні квартири вона не надавала. Окрім цього земельна ділянка має цільове призначення «під будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель», тому використання цих будівель в якості магазину та складу протирічить діючому законодавству. Так як їх будинок розташований в центрі міста, калитку і хвіртку вони закривають на ключ з метою недопущення проникнення на подвір'я сторонніх осіб, а відповідачі в належній ОСОБА_1 частині будинку не проживають. Вони створили нестерпні умови життя, кожен день торгують в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та зі складу, розташованому у спільному дворі. Тому посилаючись на вищевикладене, а також на те, що будівля під літ «Р» є самовільно побудованою, не введеною в експлуатацію, вона просить суд заборонити відповідачам використовувати приміщення під літ «Р» в якості складу для товарів.
Ухвалою суду від 02.10.2019 року зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду та вирішено об'єднати її в одне провадження з первісним позовом.
23.10.2019 року від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог (а.с.135), в якій вона просить суд ухвалити рішення, яким:
- зобов'язати відповідачку забезпечити їй вільній доступ до території загального користування, а саме прив'язати і перемістити собаку на свою частку земельної ділянки таким чином, щоб вона не могла дістатися до території загального користування двору;
- зобов'язати відповідачку не закривати хвіртку і ворота двору, або надати їй ключі для того щоб вона могла зайти у двір;
- зобов'язати відповідачку прибрати металевій контейнер з території загального користування, визначеної рішенням суду;
- зобов'язати відповідачку знести кам'яний гараж або переобладнати його таким чином, щоб його стіна не знаходилась на земельній ділянці, яка їй виділена у користування;
- зобов'язати відповідачку відновити частку її сараю, зображеного на схемі земельної ділянки під літ. «Е», яка була нею зображена;
- зобов'язати відповідачку прибрати свої будівельні матеріали і відходи, які знаходяться між будівлею гаража відповідачки і будівлею її складу, на її частці земельної ділянки.
25.10.2019 року ОСОБА_1 надала до суду відзив на зустрічну позовну заяву (а.с.146-147) та просить відмовити ОСОБА_2 в задоволенні її зустрічних позовних вимог в повному обсязі. У відзиві вона посилається на те, що восени 2011 року вона звернулася до Болградської міської ради з заявою про реконструкцію квартири АДРЕСА_3 , розташованою за вищезазначеною адресою під приміщення магазину, а також з заявою про надання їй згоди на будування складу. Рішенням виконкому Болградської міської ради від 20.10.2011 року їй була дозволена реконструкція належній їй квартирі за вищевказаною адресою в магазин, а також було дозволено будівництво складу, який був пізніше позначений на плані земельної ділянки під літ. «Р». А ось ОСОБА_2 побудувала свій кам'яний гараж взагалі без будь яких дозволів і взагалі не звертаючись до міської ради. Також вона зазначає, що територія їх колишнього загального двору, яка була виділена ОСОБА_2 огороджена нею високим парканом, тому їй не зрозуміло чим їй заважають люди, проходячи повз паркан по частці двору яка знаходиться у загальному користуванні. Також звертає увагу суду на те, що вимога ОСОБА_2 про шумоізоляцію і гідроізоляцію, зовсім безпідставна, оскільки час роботи магазину з 09:00 години до 16:00 години, після цього часу в магазині нікого немає і просто нема кому шуміти.
31.10.2019 року ОСОБА_2 надала пояснення на відзив ОСОБА_1 на її зустрічну позовну заяву, в яких зазначає, що всі доводи ОСОБА_1 викладені в позовній заяві, в заяві про уточнення позову та у відзиві на зустрічну позовну заяву є безпідставними, необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню. Вона пояснює, що позивачкою при подачі позовної заяви не виконані вимоги ст.175 ЦПК України, не викладено обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, не надано доказів на якій підставі він використовує без її згоди та без документів приміщення квартири в якості складу з 2012 року, а також перелічує інші недоліки первісної позовної заяви. Щодо рішення виконкому Болградської міської ради Одеської області № 406 від 20 жовтня 2011 року. Вона зазначає, що в цьому рішенні вказано, що ОСОБА_1 необхідно було до початку будівельних робіт отримати та узгодити проектну документацію відповідно до вимог ДБН А.2.2-3-2004, отримати у компетентних органів дозвіл на початок будівельних робіт. Після закінчення будівельних робіт об'єкт здати в експлуатацію у встановленому законом порядку. Вона як співвласниця житлового будинку та земельної ділянки, свою згоду на реконструкцію квартири під магазин, на будівництво прибудови розміром 7,80 х 4,30, другого поверху та складу ОСОБА_1 не надавала. Щодо будівництва нею гаража, ОСОБА_2 зазначає, що вона розпочала у 2011 році будувати гараж, при цьому ОСОБА_1 особисто подала на ім'я міського голови заяву про дозвіл на будівництво гаража з ухилом даху в протилежну сторону від межі її ділянки. Щодо паркану, зазначила, що вона як співвласниця житлового будинку та земельної ділянки, не позбавлена права користуватися часткою двору та має право вимагати усунення перешкод у користуванні названою земельною ділянкою незалежно від наявності паркану. Відносно здійснення робіт по шумоізоляції і гідроізоляції ОСОБА_2 зазначає, що товщина стіни між магазином та кімнатою її квартири - лише 15 см, при такій товщині стіни навіть в денний час вона з дитиною не може спокійно відпочивати і взагалі бути в своєї квартирі, так як протягом робочого дня робітники магазину пересувають товар - побутову техніку і тощо.
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , а також її представник ОСОБА_10 , яка діє на підставі ордеру серії ОД № 547057 від 20.08.2019 року та угоди про надання правової допомоги (а.с.32-35) до суду надали заяви про проведення судового засідання призначеного на 19.04.2021 року без їх участі. Вимоги по справі підтримали, окрім вимоги зобов'язати ОСОБА_2 прибрати сміття у дворі загального користування та зобов'язання прив'язати і перемістити собаку оскільки ці вимоги ОСОБА_2 виконала самостійно.
Відповідачка, а за зустрічним позовом позивачка ОСОБА_2 в судове засідання надала заяву розгляд справи у її відсутності, свій відзив на первісний позов та свою зустрічну позовну заяву підтримала в повному обсязі, зазначила про надання всіх доказів по справі, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, просила відмовити в їх задоволенні.
Третя особа по первісному та зустрічному позовам - ОСОБА_3 в судове засіданні не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину своєї неявки суд не повідомив, в судовому засіданні від 11.12.2019 року підтримав первісну позовну заяву ОСОБА_1 , а по зустрічному позову ОСОБА_2 заперечував та просив відмовити у його задоволенні (а.с.168).
Відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_4 в судове засіданні не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину своєї неявки суд не повідомив, але раніше в судових засідання позовні вимоги за зустрічним позовом не визнавав та мав намір врегулювати спір мирним шляхом.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Щодо первісного позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_4 , на земельній ділянці площею 875 кв.м., що підтверджено договором дарування від 27 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І., зареєстрованого в реєстрі за № 10648 (а.с.23, 104), в тому числі сарай літера «Е».
Також встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належать 27/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно бланк НОМЕР_1 від 12.12.2012 року, виданим на підставі рішення виконкому Болградської міської ради № 454 від 15.11.2012 року (а.с.47) та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16.10.2015 року, виданим державним нотаріусом Болградської районної державної нотаріальної контори Одеської області, та зареєстрованим в реєстрі за № 999 (а.с.49), в тому числі їй належить сараї літера «В», до якого з одного боку примикає сарай літера «Е», належний іншому співвласнику житлового будинку, а саме ОСОБА_1 .
На підтвердження права власності на земельну ділянку площею 0,1466 га, розташовану за вище вказаною адресою, цільове призначення якої під будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на підставі рішення Болградської міської ради від 03.12.2004 року, було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 663514 на ім'я ОСОБА_6 , співвласниками якої є ОСОБА_8 - 733 кв.м. (правонаступник - ОСОБА_1 ), ОСОБА_7 - 396 кв.м. (правонаступник ОСОБА_2 ) та ОСОБА_6 - 337 кв.м. (правонаступник - ОСОБА_3 ). (а.с.56), всі ці данні неодноразово встановлювалися судами під час розгляду спорів між тими самими сторонами, але з іншим предметом спору.
Так, рішенням Болградського районного суду Одеської області від 22.12.2010 року по справі № 2-ц-910/10 (а.с.8) було визначено наступний порядок землекористування співвласниками домоволодіння земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі висновку судової експертизи № 39/09 від 19.10.2020 року:
- ОСОБА_6 , що є власницею кв. АДРЕСА_5 , виділено земельну ділянку площею 337 кв.м., з яких 29,8 кв.м. земля загального користування усіма співвласниками;
- ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , що є власниками кв. АДРЕСА_6 , виділено земельну ділянку площею 396 кв.м., з яких 29,8 кв.м. - земля загального користування усіма співвласниками, і 41,5 кв.м., спільного користування з ОСОБА_1 , а всього - 71,3 кв.м., землі загального користування;
- ОСОБА_1 , що є власницею кв. АДРЕСА_3 , виділено земельну ділянку площею 733 кв.м., з яких 29,8 кв.м. - земля загального користування усіма співвласниками та 41,5 кв.м. спільного користування з ОСОБА_7 і ОСОБА_2 , всього - 71,3 кв.м. землі загального користування. Рішення набрало законної сили.
Так, ОСОБА_2 почала будівельно-монтажні роботи з реконструкції господарської будівлі, а саме належного їй сараю літера «В», до якого з одного боку примикає сарай літера «Е», належний ОСОБА_1 , та під час цих робіт, на підставі направлення для проведення позапланового заходу № ЯФПП-2208/3 від 22.08.2019 року, дія якого з 23.08 до 05.09.2019 року, 03.09.2019 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Терзі В.П., у присутності позивачки ОСОБА_2 , було здійснено позапланову перевірку будівництва господарських будівель за адресою: АДРЕСА_7 . За результатами цієї перевірки інспектором було видано припис про порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та накладено адміністративне стягнення. Але постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020 року по справі № 497/1476/19 цей припис визнано незаконним та скасовано, як і постанову про накладення адміністративного стягнення (а.с.240-242).
Але з посиланням ОСОБА_2 що цей доказ підтверджує той факт, що нею не була збільшена площа, суд першої інстанції погодитися не може, так як суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову, посилався не на вчиненні порушення, а на той факт, що однією особою не бути й складений протокол про адміністративне правопорушення, й розглянуто цей протокол.
Але розглядаючи вимогу ОСОБА_1 , щодо відновлення частки її сараю літ. «Е», суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів того, що саме ОСОБА_2 було частково розібрано цей сарай, тому суд приходить до висновку щодо відмови в цій частині позовних вимог.
Відповідачкою в судових засіданнях не заперечувався факт закриття хвіртки воріт на замок, посилаючись на те, що таким чином вона забезпечує охорону майна, та проникнення на територію сторонніх осіб.
Вимога щодо зносу кам'яного гаражу або переобладнання його таким чином, щоб його стіна не знаходилась на земельній ділянці також не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивачем на доведено відповідними доказами в якій частині стіна гаражу займає земельну ділянку, виділену йому в користування, та не довів відповідними доказами, в тому числі і експертним висновком щодо технічної можливості переобладнання гаражу, тому така вимога задоволенню не підлягає.
Щодо зустрічної позовної заяви.
Як вже встановлювалося судом ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належать 27/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами, розташований по АДРЕСА_1 . Співвласником цього будинку є ОСОБА_1 , якій належить 50/100 часток.
Окрім цього вони є співвласниками земельної ділянки за вищезазначеною адресою та користуються нею в порядку встановленому рішенням Болградського районного суду від 22.12.2010 року.
Так восени 2011 року ОСОБА_1 звернулася до Болградської міської ради з заявою про реконструкцію квартири АДРЕСА_3 , розташованою за вищевказаною адресою, під приміщення магазину, а також з заявою про надання їй згоди на будування складу.
Рішенням виконавчого комітету Болградської міської ради Одеської області від 20 жовтня 2011 року їй була дозволена реконструкція належної їй квартири в магазин, а також було дозволено будівництво складу, який був пізніше позначений на плані земельної ділянки під літ. «Р», ці докази були досліджені в матеріалах інвентарної справи.
За правилами ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як роз'яснено в пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення ст.391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень ст. ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких зазвичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст.353 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Згідно вимог ч.2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
Єдиним органом державної влади, уповноваженим на встановлення факту готовності об'єкту до експлуатації та прийняття в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти є Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю.
За приписами ч. 1 ст. 357 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
В ст. 357 ЦК України зазначено, що співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5 відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Виходячи з наведеного підставою для звернення особи до суду за захистом права власності є наявність протиправної поведінки (бездіяльності) з боку відповідача, що створює перешкоди позивачеві у здійсненні ним користування та розпорядження майном. Тобто для застосування судового захисту права власності необхідно не лише констатувати протиправність поведінки відповідачів, але й встановити причинний зв'язок між цією поведінкою і реальними або такими, що припускаються, порушеннями права позивача, а також наявність шкоди його правам та інтересам.
Що стосується вимог зустрічного позову, а саме зобов'язань відповідачів здійснити роботи по гідроізоляції і шумоізоляції суміжних стін, то позивачем за зустрічним позовом не доведено відповідним належними доказами, в тому числі і висновками експертиз, що відсутність є причиною деформації її стіни, а також враховуючи, що ці вимоги стосуються суміжних стін, то відсутні жодні заборони їй самій здійснити гідроізоляцію та шумоізоляцію свої сторони стіни.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що зустрічний позов задоволенню не підлягає.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині зобов'язання відповідачки не закривати хвіртку і ворота двору, або надати їй ключі для того щоб вона могла зайти у двір та прибрати металевій контейнер з території загального користування, визначеної рішенням суду. В інший частині позовних вимог за первісний позовом відмовити. Щодо зустрічного позову суд відмовляє в його задоволенні в повному обсязі у зв'язку з його недоведеністю та необґрунтованістю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,61,88,125,213-215 ЦПК України, ст.ст. 15,16,391 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод в користуванні житловим будинком - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 не зачиняти хвіртку і ворота двору, або надати ОСОБА_1 ключі від них, для можливості безперешкодного доступу.
Зобов'язати ОСОБА_2 прибрати металевий контейнер з території загального користування, визначеної ОСОБА_1 рішенням суду.
В іншій частині позову - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод в користуванні - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 29.04.2021 року.
Суддя В.А. Раца