Справа № 496/1064/17
Провадження № 1-кп/496/34/21
26 квітня 2021 року Біляївський районний суд
Одеської області
у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 22017160000000049 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 258 КК України,
До Біляївського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22017160000000049 відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 258 КК України.
В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 просив повернути обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків, оскільки вказаний обвинувальний акт вже повертався, але недоліки усунуті не були, прокурор повторно скерував до суду обвинувальний акт, не усунувши недоліки, які були вказані в ухвалі Біляївського районного суду Одеської області від 26.04.2017 року. Вважає вказані недоліки суттєвими і такими, що перешкоджають призначенню судового розгляду кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні заперечував проти клопотання захисника, так як воно є передчасним, недоліки, вказані в ухвалі Біляївського районного суду Одеської області від 26.04.2017 року були повністю усунуті, тому вважав за можливе призначити судовий розгляд кримінального провадження.
Вислухавши думку прокурора, захисника, дослідивши обвинувальний акт та доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд приходить до висновку про необхідність повернення вказаного обвинувального акту прокурору з наступних підстав.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Так, у ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.
Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому йдеться про право особи бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79).
Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 01.03.2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
Обвинувальний акт і додані до нього обов'язкові документи повинні відповідати вимогам КПК України, оскільки, за змістом процесуального закону, це сприяє розгляду кримінального провадження протягом розумного строку та виконанню завдань процесуального кодексу, встановлених ст. 2 КПК України, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Проте, як вбачається з наданих суду матеріалів, обвинувальний акт відносно обвинуваченого ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України з таких підстав.
Досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню здійснювалося відповідно до глави 24-1 КПК України, а саме: спеціальне досудове розслідування кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 1 ст. 297-1 КПК України, спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень глави 24-1 КПК.
За загальними правилами досудового розслідування, зокрема, визначеними статтями 42, 278, 279 КПК України, складені органом досудового розслідування повідомлення про підозру або повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри повинні бути вручені особі, а якщо її місце перебування невідоме, вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
З наданого суду реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22017160000000049 від 07.03.2017 року та клопотання прокурора (а.с.65-70) вбачається, що:
- 25.09.2014 року внесені відомості до ЄРДР за №12014160250001182 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258 КК України;
- 02.10.2014 року ОСОБА_7 був затриманий;
- 03.10.2014 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 04.10.2014 року йому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який ухвалою слідчого судді від 28.11.2014 року був продовжений;
- 22.12.2014 року ОСОБА_7 було повідомлено про зміну повідомленої підозри на нову;
- 25.12.2014 року заступником прокурора Одеської області було винесено постанову про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_7 ;
-14.01.2015 року постановою прокурора Одеської області скасовано постанову про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , та 30.01.2015 року ОСОБА_7 оголошено в розшук.
Після цього досудове розслідування з 2015 р. по 2017 р. зупинялось та відновлювалося 5 разів та потім 21.03.2017 року ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Суд звертає увагу на те, що органами досудового слідства 25.12.2014 року було закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України та останнього було звільнено з під варти, як зазначено у клопотанні прокурора про здійснення спеціального судового провадження.
Отже з 25.12.2014 року ОСОБА_7 стало відомо, що відносно нього закрито кримінальне провадження, він є невинуватим та вільним.
Відомостей про те, що ОСОБА_7 був обізнаний щодо скасування постанови про закриття кримінального провадження та 30.01.2015 року його оголошено в розшук, суду надано не було.
Відповідно до ст. 131 КПК України виклик у кримінальному провадженні є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, відомості про які повинні бути внесені до реєстру матеріалів досудового розслідування.
У підготовчому судовому засіданні прокурор пояснив, що місце знаходження ОСОБА_7 було не відомо, тому його оголосили у розшук. Крім того йому були направлені повістки про виклик.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, органами досудового слідства був здійснений виклик ОСОБА_7 на 13.03.2017 року та на 17.03.2017 року, тобто ще до здійснення спеціального досудового розслідування, на яке було надано дозвіл 21.03.2017 року.
Відомості про те, що ОСОБА_7 викликали до органів досудового слідства в період з 25.12.2014 року по 13.03.2017 року, відсутні.
Порядок вручення процесуальних документів підозрюваному при здійсненні спеціального досудового розслідування встановлений статтею 297-5 КПК України та відповідно до частини першої зазначеної статті повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
ОСОБА_7 викликався для ознайомлення з матеріалами спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні через публікацію повісток в газеті Урядовий кур'єр та на офіційному сайті СБУ на 27.03.2017 року, суду не надано відомостей про виклик ОСОБА_7 для повідомлення про те, що відносно нього скасовано постанову про закриття кримінального провадження, а також того, що його з 30.01.2015 року оголошено в розшук та для вручення обвинувального акту.
Як вбачається з наданих матеріалів, повістки про виклик ОСОБА_7 , в рамках здійснення спеціального досудового розслідування, не були надіслані за останнім відомим місцем його проживання чи перебування.
Згідно ч. 4 ст. 291 КПК до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування, який відповідно до ч. 2 ст. 109 КПК повинен містити номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
Судом встановлено, що в доданому до обвинувального акта реєстрі матеріалів досудового розслідування відомості про виклики підозрюваного ОСОБА_7 в порядку, визначеному ч.1 ст.297-5 КПК України, взагалі відсутні.
При цьому, в реєстрі лише зазначено про надання доступу до матеріалів спеціального досудового розслідування та ознайомлення стороною захисту з матеріалами досудового розслідування /п. 88 розділу І реєстру матеріалів досудового розслідування/, між тим, не зазначено, яким способом, та чи було повідомлено про це ОСОБА_7 .
Колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування не були виконані всі вимоги, передбачені нормами кримінального процесуального закону при направленні кримінального провадження до суду, в тому числі і вимоги ст.297-5 КПК України, оскільки в матеріалах провадження відсутні відомості щодо надсилання підозрюваному ОСОБА_7 повісток про виклик за останнім відомим місцем його проживання чи перебування в період досудового слідства з 25.12.2014 року по 13.03.2017 року, а також під час спеціального досудового розслідування.
За таких обставин суд вважає, що у порядку, передбаченому ч.1 ст. 297-5 КПК України, виклик підозрюваного для повідомлення про підозру, а також надання йому доступу до матеріалів досудового розслідування та вручення обвинувального акту не було здійснено, чим було порушено його право на захист.
Усунення порушення права на захист, допущене на стадії досудового розслідування, повинно бути усунене самим органом досудового розслідування.
Згідно ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Суд у підготовчому судовому засіданні досліджує обвинувальний акт на його відповідність закону та можливість призначення справи до судового розгляду.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Суд у відповідності з вимогами ч. 6 ст. 22 КПК України, яка передбачає, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, враховує відсутність правового механізму для застосування інституту спеціального судового розгляду у підготовчому судовому засіданні, при цьому вищенаведені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту та додатків до нього вимогам ст.ст. 109, 291 КПК України. Допущені у справі порушення прав і свобод ОСОБА_7 і є такими, що становлять порушення права на справедливий суд, передбачений статтею 6 Конвенції.
Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що вказане кримінальне провадження перебувало в провадженні суду, і відповідно до ухвали колегії суддів (головуючий суддя ОСОБА_8 , судді ОСОБА_1 ). від 26.04.2017 року обвинувальний акт було повернуто прокурору для усунення недоліків. Ухвала набрала законної сили.
Разом з цим, при скеруванні обвинувального акту до суду вдруге, прокурором не було усунуто зазначені в ухвалі суду від 26.04.2017 року недоліки.
За таких обставин колегія суддів вважає доцільним клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту прокурору задовольнити та обвинувальний акт з додатками повернути прокурору для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. 21, 22, 110, 291, 314 КПК України, суд
Клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту - задовольнити.
Повернути прокурору відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби Одеської обласної прокуратури обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22017160000000049 від 07.03.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 258 КК України - для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, через Біляївський районний суд Одеської області.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3