Справа № 495/5715/20
Номер провадження 1-кс/495/959/2021
26 квітня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Білгород-Дністровському клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна,
20.04.2021 року адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 (далі по тексту - заявник) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з клопотанням про скасування арешту майна.
Так, заявник просить суд скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.04.2021 року у кримінальному провадженні № 12020160240001113.
Дана заява мотивована тим, що в провадженні слідчого відділення Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області наявне кримінальне провадження №12020160240001113.
13 квітня 2021 року ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області було накладено арешт шляхом заборони відчуження майна, а саме об'єкта житлової нерухомості загальною площею 249,1 кв.м. (житлова площа 60,9 кв.м.), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (складові частини об'єкта нерухомого майна: житловий будинок «А», «Б», господарський блок «В», «Г»; альтанка «Д», «Е»; навіс «Ж»), яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .
При розгляді даного клопотання власник майна - ОСОБА_4 та її чоловік - ОСОБА_5 , а також їх захисник присутні не були.
За твердженням заявника, вказаний арешт був накладений помилково, так як в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази порушення подружжям Шихіді прав та обов'язків потерпілого ОСОБА_6 , скоєння ними будь-якого злочину. Свідчення потерпілого не підтверджується письмовими доказами про наявність боргових зобов'язань про укладення договору про будівництво будинку (будинків) між потерпілим і подружжям ОСОБА_7 , про наявність і походження в потерпілого такої значної суми грошей - 63 000 доларів США, про яку він зазначає у допиті і яку в нього брав у борг ОСОБА_5 .. Відсутнє будь-яке економічне і документальне обґрунтування вказаної суми збитків.
Крім цього, заявник зазначає, що у даному випадку наявний цивільно-правовий спір між ОСОБА_6 і подружжям ОСОБА_7 , а не подія кримінального злочину.
Дані обставини і стали підставою для звернення до суду із відповідним клопотанням про скасування арешту майна.
Заявник в судове засідання не з'явився, але подав до суду заяву про розгляд поданого клопотання у його відсутність. Зазначив, що клопотання підтримує та просить його задовольнити.
Дослідивши клопотання, перевіривши матеріали справи та наявні у ній докази, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Білгород-Дністровським РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020160240001113 від 27.06.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 02.04.2021 року по справі № 495/5715/20 було накладено арешт шляхом заборони відчуження майна, а саме об'єкта житлової нерухомості загальною площею 249,1 кв.м. (житлова площа 60,9 кв.м.), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (складові частини об'єкта нерухомого майна: житловий будинок «А», ОСОБА_8 , господарський блок «В», ОСОБА_9 ; альтанка «Д», «Е»; навіс «Ж»), яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .
На даний час адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 просить скасувати зазначений вище арешт.
Відповідно до ч.1 ст.174 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Встановлено, що відповідно до Інформації з Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна на підставі довідки №2479650332 від 24.03.2021 року право власності на об'єкт житлової нерухомості загальною площею 249,1 кв.м., житлова площа 60,9 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 .
Відповідно до Постанови слідчого про Приєднання до справи речових доказів від 02.04.2021 року до кримінального провадження №12020160240001113 від 27.06.2020 року було долучено в якості речового доказу: об'єкт житлової нерухомості загальною площею 249,1 кв.м., житлова площа 60,9. кв.м, який розташований за адресою АДРЕСА_1 (складові частини об'єкта нерухомого майна: житловий будинок «А,Б»; господарський блок «В,Г»; альтанка «Д,Є»; навіс «Ж»).
Між тим, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для застосування арешту майна з метою збереження речових доказів та запобігання можливого подальшого відчуження вказаного об'єкту нерухомості на користь третіх осіб.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Окрім того, ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950), учасником яких є Україна.
Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини.
Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб'єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення.
При цьому, ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).
Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до ст. 1 Протоколу 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, слідчий суддя дійшов до висновку про те, що клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.04.2021 року у кримінальному провадженні № 12020160240001113.
Керуючись статтями 170, 174, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити.
Накладений ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.04.2021 року арешт на майно - скасувати.
Ухвала, у відповідності до положень статті 309 Кримінального процесуального кодексу України, оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1