Справа № 495/415/21
Номер провадження 2/495/1376/2021
09 квітня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючої судді Братків І.І.,
за участі секретаря судового засідання Охримчук А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгороді-Дністровську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,
У січні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, в якому просить стягнути солідарно з Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 шкоду у розмірі 21 644 гривні 87 копійок, завдану внаслідок ДТП яка сталася 14.05.2020 року.
Стислий виклад позиції сторони позивача у позовній заяві
Позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Renault Logan», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN номер НОМЕР_2 . Цивільно-правова відповідальність позивача, як власника зазначеного автомобіля є у встановленому законом порядку, що підтверджується Полісом № ДО/ 4121524, виданим 12.08.2019 року. Строк дії полісу з 12.08.2019 до 11.08.2020. 14.05.2020 о 14:32 водій ОСОБА_2 , керуючи без водійського посвідчення відповідної категорії А1, рухаючись на мопеді марки «Honda-Lead» який не зареєстрований в порядку передбаченому чинним законодавством України, по вулиці Миколаївська в місті Білгород-Дністровський, Одеської області біля будинку № 28 здійснюючи рух у напрямку вулиці Єврейська, виконуючи випередження справа автомобіля марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_3 під управлінням ОСОБА_1 , 1956 року народження, який рухався попереду та здійснював паркування передньою частиною повертаючи при цьому вправо. Далі водій ОСОБА_2 , порушуючи вимоги п.2.1 а) б), п.2.3, п.13.3 Правил дорожнього руху України, не дотримуючись безпечної дистанції та інтервалу, скоїв зіткнення передньою частиною мопеда з задніми правим дверми автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. 30.05.2020 року Білгород-Дністровським відділом поліції Головного управління національної поліції в Одеській області була винесена постанова про закриття кримінального провадження. Вказаною постановою було встановлено, що 14.05.2020 року здійснивши зіткнення з автомобілем «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 вчинив порушення п.2.1 а) б), п.2.3 б), п.13.3 Правил дорожнього руху України. 17.06.2020 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області була винесена постанова у справі №495/3235/2020 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушень передбачених ст.124, ч.2, ст.126, ст.121 ч.6 КУпАП та ОСОБА_2 було визнано винним за: - вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів); - вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.126 ч.2 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів); - вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.121 ч.6 КУпАП (керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим в Україні в установленому порядку порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів). Відповідно до Звіту №1364-06-20 від 20.06.2020 року про оцінку колісного транспортного засобу автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власник - ОСОБА_4 , розробленого ФОП ОСОБА_5 (сертифікат суб'єкту оціночної діяльності ФОП №679/19, дійсний до 30.08.2022 року) вартість матеріальної шкоди, визначена з використанням затратного підходу, завданого власнику автомобіля Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 17 червня 2020 року, складає 21 644, 87 гривень (двадцять одна тисяча шістсот сорок чотири) 87 копійок. Згідно Талону власником мопеду марки Lead, шасі (рама) № НОМЕР_5 є ОСОБА_3 . Згідно загальнодоступної інформації, що міститься в мережі Інтернет (https://scooter-zip.ru/iibrary/full/katalog-skuterov-honda_new/skutev-honda-lead-90- hf-05/) мопед марки «Honda-Lead» (HF-05) має наступні характеристики - об'єм двигуна 82 куб.см. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не застрахованау встановленому законом порядку. Згідно з підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкодуна умовах, визначених цим Законом. Позивач ОСОБА_1 керуючись вказаними положення законодавства звернувся до МТСБУ із заявою про здійснення страхового відшкодування, однак отримав письмову відмову, оскільки шкода завдана мопедом. Відмову МТСБУ про відшкодування матеріальної шкоди позивач вважає не правомірною, оскільки згідно з пунктом 1.10 ПДР мопед марки «Honda-Lead» з об'ємом двигуна 82 куб.см., а тому є транспортним засобом - мотоциклом. Відповідно до ДСТУ 2984-95 «Засоби транспортні дорожні. Типи. Терміни та визначення», які затверджені і введені в дію наказом Держстандарту України від 25 січня 1995 року № 31 мотоцикл - двоколісний дорожній транспортний засіб з боковим причепом чи без нього, з робочим об'ємом двигуна 50 см. куб, і більше, та спорядженою масою не вище 400 кг. Крім того, позивач вважає, що особами відповідальними за завдану йому шкоду є водій ОСОБА_2 та власник мопеда марки «Honda-Lead» Сазанський О.В. відповідно до ст.ст.1187, 1188 ЦК України. З вказаних вище положень законодавства вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 несуть обов'язок відшкодувати завдану мені внаслідок ДТП майнову шкоду.
Стислий виклад позиції представника Моторного (транспортного) страхового бюро України
14.05.2020 року ОСОБА_2 керуючи у м.Білгород-Дністровськ мопедом марки «Honda» без реєстраційного номеру, допустив зіткнення із автомобілем марк «Renault Logan» р/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .. За наслідками, колісний транспортний засіб марки «Renault Logan» р/н НОМЕР_1 , що належить позивачу, отримав механічні пошкодження. Згідно постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.06.2020 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбачено ст.124 КУпАП. Мопед, на якому рухався ОСОБА_2 , не зареєстрований у встановленому законом порядку. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія мопеда застрахована не була. Відповідно до п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року, саме на потерпілого призверненні в суд покладається обов'язок подати докази, що підтверджують факт завдання шкодиза участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду. У ході розгляду Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 (справа № 495/3235/21), згідно постанови від 17.06.2020 року встановлено, що останній керував мопедоммарки «Honda-Lead». Як вище зазначено, мопед є двоколісним транспортним засобом, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см.. У даному випадку мопед, яким керував ОСОБА_2 підпадає під ознаки транспортногозасобу, однак не вважається таким. оскільки відсутній його тип, а отже Законом невстановлено коригуючий коефіцієнт. З поданої позивачем копії талону відносно мопеду марки «Honda-Lead» неможливо в точності встановити тип транспортного засобу та модель, що саме цей талон стосується саме мопеду, яким керував ОСОБА_2 , більш того, і у згаданому талоні вказується, що даний пристрій є мопедом. Виходячи з наведеного, мопед не відноситься до транспортних засобів у розумінні Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів», а тому не підлягає обов'язковому страхуванню за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За таких обставин, законодавчо визначено, що у даному випадку МТСБУ не відшкодовує за рахунок коштів фонду захисту потерпілих шкоду, заподіяну в результаті ДТП, оскільки мопед в розумінні норм Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є транспортним засобам. З матеріалів справи вбачається, що власником мопеда, яким керував ОСОБА_2 є ОСОБА_3 , невідомо, за яких обставин ОСОБА_2 , за відсутності водійсько посвідчення, набув права керування незареєстрованим у встановленому Законом поряд вказаним пристроєм. Вказане дає можливість стверджувати, що настанню пригоди сприяла і недбалість самого власника мопеду щодо його зберігання і використання, допуску ОСОБА_2 до керування.
Стислий виклад позиції відповідача ОСОБА_3 .
Законних підстав для відшкодування шкоди позивачу на думку відповідача ОСОБА_3 не вбачається, хоча в талоні мопеду марки «Honda-Lead» вписані його особисті дані, а саме: прізвище та адреса мешкання його матері, ніякого відношення до ОСОБА_2 та вказаного транспортного засобу він не має. Також йому не відомо хто саме здійснив запис у паперовому «талоні», він не являється власником мопеду. Згідно чинного законодавства України, мопед (мотоцикл) повинен бути зареєстрований у повноваженому органі МВС де вказується власник та видається державний номер з підтверджуючим свідоцтвом про реєстрацію на транспортний засіб, а вказаний документ «талон» не несе в собі юридичну силу та наслідки.
Відомості про рух справи, процесуальні дії у справі.
26.01.2021 судом зроблено запит до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо місця реєстрації відповідачів.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.02.2021 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та справа призначена до розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але на адресу суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує та просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлявся, причини неявки суду не відомі, відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подав.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, повідомлявся, причини неявки суду не відомі.
Представник Моторного (транспортного) страхового бюро України в судове засідання не з'явився, повідомлявся, причини неявки суду не відомі.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не зявились, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі матеріалів, які містяться в справі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Із змісту статті 12 ЦПК України, вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що 14.05.2020 ОСОБА_2 керуючи без водійського посвідчення відповідної категорії А1 рухаючись на мопеді марки «Honda-Lead» який не зареєстрований в порядку передбаченому чинним законодавством України по вулиці Миколаївська в місті Білгород-Дністровський, Одеської області біля будинку №28 здійснюючи рух у напрямку вулиці Єврейська, виконуючи випередження справа автомобіля марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_3 під управлінням ОСОБА_1 , 1956 року народження, який рухався попереду та здійснював паркування передньою частиною повертаючи при цьому вправо. Далі водій ОСОБА_2 , порушуючи вимоги п.2.1 а) б), п.2.3, п.13.3 Правил дорожнього руху України, не дотримуючись безпечної дистанції та інтервалу, скоїв зіткнення передньою частиною мопеда з задньої правої двері автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Крім того, згідно довідки з лікарні №626 від 25.05.2020 року ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, СГМ, рвана рана правої ушної раковини та нижньої губи.
За даним фактом СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160240000849 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та розпочато досудове розслідування.
Постановою слідчого СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області від 30.05.2020 року кримінальне правопорушення, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160240000849 від 15.05.2020 року закрито у звязку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.06.2020 року справа №495/3235/20 ОСОБА_2 було визнано винним за: - вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів); - вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.126 ч.2 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів); - вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.121 ч.6 КУпАП (керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим в Україні в установленому порядку порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів) та з урахуванням статті 36 КУпАП України накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Вказані постанови не оскаржувались та набрали законної сили.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК України.
Тому суд вважає, що не підлягає доказуванню той факт, що 14.05.2020 року ДТП сталася внаслідок порушення Правил дорожнь огоруху ОСОБА_2 .
Власником автомобіля марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 22.05.2014 року.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як власника була застрахована у ПАТ «Українська-страхова компанія», що підтверджується полісом №АО/4121524, виданим 12.08.2019, строком дії з 12.08.2019 до 11.08.2020.
Згідно талону власником мопеду марки «Honda-Lead», шасі (рама) № НОМЕР_5 вказаний відповідач ОСОБА_3 .
На час скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У зв'язку з чим, позивач ОСОБА_1 , як власник пошкодженого автомобіля, з метою отримання страхового відшкодування, звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування.
Листом від 25.01.2021 Моторне (транспортного) страхове бюро України ОСОБА_7 відмовило у виплаті страхового відшкодування, оскілький згідно з підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. У пункті 1.5 статті 1 Закону визначено, що наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справи України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах. Не вважається транспортним засобом пристій, який підпадає під ознаки, зазначеі у п1.5, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежного від типу транспортного засобу. В звязку з чим, відсутні правові підстави для виплати ОСОБА_1 відшкодування з фонду захисту потерпілих, оскільки шкода, заподіяна транспортним засобом, для якого Законом не встановлено коригуючий коефіцієнт.
Щодо відмови Моторним (транспортного) страховим бюро України у виплаті страхового відшкодування
Відповідно до положень п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
За змістом п.1.7. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Згідно п.1.5. ст.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідні підрозділи МВС України) та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах. У цьому Законі не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу.
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» коригуючий коефіцієнт встановлено для мотоциклів та моторолерів.
В силу п.1.10 ПДР мопед - двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт; мотоцикл - двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об'ємом 50 куб. см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг.
Як вбачається з роздруки з мережі Інтернет (https://scooter-zip.ru/iibrary/full/katalog-skuterov-honda_new/skutev-honda-lead-90- hf-05/) про технічну характеристику, мопед марки «Honda-Lead» це двоколісний механічний транспортний засіб з об'ємом двигуна більше 89 см3, тому є мотоциклом.
Відповідно до ДСТУ 2984-95 «Засоби транспортні дорожні. Типи. Терміни та визначення», які затверджені і введені в дію наказом Держстандарту України від 25 січня 1995 року №31 мотоцикл - двоколісний дорожній транспортний засіб з боковим причепом чи без нього, з робочим об'ємомдвигуна 50 см. куб, і більше, та спорядженою масою не вище 400 кг.
Таким чином, суд приходить до висновку, що мопед марки «Honda-Lead» згідно пункту 1.10 ПДР є транспортним засобом - мотоциклом, тому доводи Моторного (транспортного) страховлого бюро України про відсутність правових підстав для здійснення страхового відшкодування позивачу є необґрунтованими.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відмова МТСБУ у відшкодуванні страхового відшкодування позивачу є безпідставною.
Відповідно до звіту №1364-06-20 від 20.06.2020 року про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 17.06.2020 року становить 21 644 гривні (двадцять одна тисяча шістсот сорок чотири) 87 копійок.
Вказаний звіт про оцінку, складений суб'єктом оціночної діяльності відповідає вимогам ст.ст.57, 212 ЦПК України, а тому визнається судом доказом по справі.
Водночас, відповідно до положень ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню на користь позивача, розраховується з урахуванням зносу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що саме в такому розмірі підлягає відшкодуванню шкода, завдана пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз'яснено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Метою Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є встановлення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
За статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно ст.41.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне транспортне страхове бюро України (далі - МТСБУ) за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Статтею 33 (пп.33.1.4 п.33.1) Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Із змісту ст.33 (пп.33.1.4 п.33.1) щодо обов'язку водія транспортного засобу, причетного до пригоди, повідомити страховика, у взаємозв'язку із метою самого Закону та особливістю встановлення вини, як підстави цивільно-правової відповідальності у судовому порядку, убачається, що водії, які є учасниками однієї дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язані повідомити кожен свого страховика, з якими у кожного з них повинен бути укладений обов'язковий договір страхування, оскільки від цього залежатиме право страховика подати регресний позов відповідно до пп. «ґ» пп.38.1.1 ст.38 Закону.
Тобто, зазначена норма не покладає на учасника пригоди обов'язку повідомляти страховика, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність іншого учасника пригоди.
Відповідач у справі ОСОБА_2 не виконав покладений Законом на нього обов'язок та не повідомив МТСБ про ДТП.
Ця обставина згідно з підпунктом «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для страховика після виплати страхового відшкодування для подачі регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Із п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.
Відповідно до ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За п. 4 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).
Згідно Постанови Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Згідно статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З урахуванням викладеного, заподіяна майнова шкода у розмірі 21 644 гривень 87 копійок, яка являє собою вартість відновлювального ремонту автомобіля й підтверджена Звітом про оцінку майна, підлягає стягненню з відповідача - Моторно транспортного страхового бюро України.
Стосовно вимог позивача до відповідача ОСОБА_3 ..
В обгрунтування позовних вимог щодо стягнення шкоди з відповідача ОСОБА_3 позивач посилався на талон в якому власником зазначено відповідача ОСОБА_3 , проте суд не вбачає підстав про стягнення з відповідача ОСОБА_3 матеріальної шкоди з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.1877 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлюється Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1371.
Відповідно до ч.3 Порядку, державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.
Згідно ч.6 Порядку, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції (далі - підрозділи Державтоінспекції).
Відповідно до ч.7 Порядку, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції (крім транспортних засобів, зареєстрованих до набрання чинності цим Порядком) та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Згідно ч.8 Порядку, державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України “Про дорожній рух”), а також транспортні засоби, зібрані (складені) із складових частин серійних транспортних засобів без дотримання вимог зазначеного Закону.
Крім того, факт відсутності належної реєстрації мопеду марки «Honda-Lead» досліджувався при розгляді справи №495/3235/20 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та був встановлений при ухваленні постанови слідчим Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області про закриття кримінального провадження від 30.05.2020 року та постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.06.2020 року.
Враховуючи вищевикладене, оскільки під час розгляду справи, судом встановлено, що реєстрація мопеда марки «Honda-Lead» за ОСОБА_3 не проводилась, свідоцтво про реєстрацію на імя ОСОБА_3 не видавалось, а тому в даному випадку вимоги позивача ОСОБА_1 пред'явлені до неналежного відповідача, на підставі чого, суд в задоволені позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 відмовляє.
В частині стягнення витрат понесених на професійну правничу допомогу суд дійшов наступного висновку.
Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частини 1-3статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт(акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, позивачем в додаток до позовної заяви долучено витяг з угоди ;458 від 24.02.2021 року; ордер серії ОД №488436 та свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №1279.
Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 не надав суду розрахунку витрат з обґрунтуванням часу, затраченого на надання адвокатських послуг із наведенням конкретних видів правничої допомоги, як і не надано акту про прийняття цих послуг (виконаних робіт), а також належних доказів на підтвердження їх оплати, а тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги про стягнення витрат пов'язаних із наданням правничої допомоги.
На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.
За подання позову позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 908 гривень 00 копійок, що підтверджується квитанцією №30498561 від 21.01.2021, відтак, такий підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись 4, 10-13, 43, 76-81, 141, 223, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди- задовольнити частково.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України, код ЄДРПОУ 21647131 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_8 , виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області на відшкодування майнової шкоди у розмірі 21 644 гривні (двадцять одна тисяча шістсот сорок чотири) 87 копійок.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України, код ЄДРПОУ 21647131 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_8 , виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області сплачений судовий збір у розмірі 908 гривень. 00 копійок.
В іншій частині вимоги - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.І. Братків