30 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 926/1027/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Чернівецької області
(суддя - Гушилик С. М.)
від 02.09.2020
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Гриців В.М., судді -Дубник О.П., Зварич О.В.)
від 04.02.2021
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго"
про стягнення заборгованості в сумі 3 590 289,11 грн,
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 02.09.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду 04.02.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 195 784,25 грн пені, 1 318 058,43 грн інфляційних втрат, 563 967,46 грн 3% річних та 53 854,34 грн судового збору. У частині стягнення пені в сумі 512 478,97 грн відмовлено.
Суди виходили з того, що відповідач несвоєчасно виконав грошові зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ за договором №5177/1718-ТЕ-38 від 29.09.2017, переданий йому в період з жовтня 2017 року по травень 2018 року на суму 78 239 103,00 грн, чим порушив положення п. 6.1. договору. З врахуванням наведеного, керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, суди визнали обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних в сумі 563 967,46 грн та інфляційних втрат в сумі 1 318 058,43 грн.
Також суди зазначили, що розрахунок пені у сумі 1 708 263,22 грн є правильним, однак ураховуючи клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та право суду - зменшили розмір пені на 30%.
При зменшенні розміру пені на 30% суди врахували:
- що Комунальне підприємство "Чернівцітеплокомуненерго" є залежним від своєчасності та періодичності розрахунків споживачами послуг;
- господарська діяльність відповідача є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль;
- невиконання відповідачем зобов'язань зумовлене тим, що єдиним джерелом для оплати за послуги по постачанню природного газу є кошти, отримані як оплата за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств;
- значний ступінь виконання боржником зобов'язань;
- нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору;
- стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, а також з урахуванням того, що позивач не надав доказів понесення ним збитків через порушення відповідачем грошових зобов'язань у спірних правовідносинах.
17.03.2021 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою на судові рішення, у якій просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 512 478,97 грн та прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначає, що суди неправильно застосували статтю 233 Господарського кодексу України та статтю 551 Цивільного кодексу України, без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 та не врахували інтереси позивача. Також скаржник посилається на інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/1623/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права" від 21.11.2011. Питання зменшення пені та порядок такого зменшення має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з аналогічних спорів та виняткове значення для скаржника. Крім того, суди порушили статті 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, статті 525, 526, 549-552, 599 Цивільного кодексу України.
Верховний Суд відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі щодо неврахування судами інтересів позивача, оскільки вони не стосуються неправильного застосування судами норм матеріального права, а фактично є незгодою з висновками судів, які зроблені у справі, що переглядається, відповідно до встановлених конкретних обставин справи, що формують зміст спірних правовідносин. Водночас, відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, вирішення цих питань не в компетенції суду касаційної інстанції.
Крім того, інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/1623/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права" від 21.11.2011, як і постанови Вищого господарського суду України, не є джерелом права при застосуванні норми права до спірних правовідносин у розумінні частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, існує сформована стала практика суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме - у спорах про стягнення заборгованості з комунальних підприємств за поставлений природний газ (у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 902/484/19, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 05.08.2019 у справі № 916/2292/18, від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18 з урахуванням фактичних обставин у кожній справі).
Касаційний господарський суд не погоджується з твердженнями скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 з огляду на наступне.
У постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 90%, нарахованої у зв'язку з простроченням оплати за спожиту фактичну електричну енергію. При цьому, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо майнового стану позивача та відповідача, а також обставин наявності заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг.
Верховний Суд зазначає, що судові рішення у справі № 908/1453/14 прийняті за результатами дослідження обставин справи, які є відмінними від обставин у справі № 926/1027/20.
Суд виходить з того, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Верховний Суд також дійшов висновку, що застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19).
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1,4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції правильно переглянув судове рішення у справі № 926/1027/20 відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і підстави для відступлення від цих висновків у межах цієї справи відсутні, як і від висновків, що сформульовані у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, на яку посилається скаржник, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись нормами статті 234, пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 926/1027/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.09.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду 04.02.2021.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.09.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду 04.02.2021 у справі № 926/1027/20 разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Кібенко
Л. Стратієнко