18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
22 квітня 2021 року, м. Черкаси справа № 10/2456(712/701/19)
Вх.суду № 4514/21 від 16.03.2021
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Безверхою І.М.,
за участю у судовому засіданні: арбітражного керуючого Голінного А.М. (від позивача, керуючий реалізацією, особисто), Музики В.О.(відповідач, особисто), Руднічука Д.В.(від відповідача, адвокат, особисто),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду позовну заяву
позивача, фізичної особи-підприємця Манової Ганни Сергіївни (у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Голінного А.М.),
до відповідача, ОСОБА_1 ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 ,
про стягнення коштів у сумі 33543,50 грн.
у справі за заявою
ініціюючого кредитора, ОСОБА_3 ,
до боржника, фізичної особи - підприємця Манової Ганни Сергіївни,
про неплатоспроможність фізичної особи
1.Фізичною особою-підприємцем Мановою Ганною Сергіївною у особі керуючого реалізацією, арбітражного керуючого Голінного А.М., заявлено позов від 16.01.2019 №1753 про стягнення з ОСОБА_1 33 543,50 грн. як частки коштів, отриманих від реалізації транспортного засобу, який перебував у спільній сумісній власності подружжя.
2.Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження.
Ухвалами суду: від 26.03.2021 - відкрито провадження у справі та призначено її для розгляду у підготовчому провадженні на 13.04.2021; від 13.04.2021 - закрито підготовче провадження та призначено позовну заяву для розгляду по суті на 22.04.2021.
3.Позивач у позовній заяві від 15.01.2019 (а.с.1 т.30), відповіді на відзив від 12.06.2019 №10/2456/471 (а.с.89 т.30) та його представник у судових засіданнях заявлені вимоги підтримали і пояснили,
що ухвалою суду від 20.04.2017 у цій справі №10/2456 по неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Манової Г.С. було зобов'язано Черкаський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області надати відомості, зокрема, про факти перебування ОСОБА_4 у шлюбі та особу (осіб), з якою (якими) ОСОБА_4 перебувала у шлюбі;
що згідно з листом Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 25.04.2017 №1765/15.3-04.1 у день 06.11.2014 було складено актовий запис за №1916 про реєстрацію шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_1 (місце проживання нареченого на момент реєстрацію шлюбу: АДРЕСА_1 ) та про реєстрацію розірвання шлюбу між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 не повідомлялось;
що у ході перевірки майнового стану боржника, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , зокрема, щодо набуття нею під час шлюбу з ОСОБА_1 майна, з метою вирішення питання про виділення частки з майна, яке належить ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності подружжя, та/або стягнення грошового відшкодування частки у спільному майні, яке неможливо поділити, було встановлено, що за ОСОБА_1 21.06.2017 був зареєстрований автомобіль ВАЗ 21099, номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2017 та що 09.08.2017 вказаний автомобіль перереєстровано на іншого власника, ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу від 09.08.2017;
що, оскільки шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений 06.11.2014, а вказаний вище транспортний засіб ОСОБА_1 придбано 31.05.2017, тобто під час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 , останній був спільною сумісною власністю подружжя, який у рівній частині належав ОСОБА_4 ;
що ухвалою суду від 16.07.2018 у справі №10/2456 про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Манової Г.С. витребувано у Регіонального сервісного центру МВС України в Черкаській області належним чином копій договорів купівлі-продажу спірного транспортного засобу;
що згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу від 09.08.2017 №7141/2017/575336 ОСОБА_1 за 67087,00 грн було відчужено на користь ОСОБА_5 транспортний засіб, який є спільною сумісною власністю подружжя ( ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ), а саме легковий автомобіль ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 отже кошти, отримані від вказаного майна, також є спільною власністю подружжя, і половина з них у сумі 33543,50 грн. належить ОСОБА_4 ;
що відповідачем не надано доказів того, що відчужений транспортний засіб не є спільною сумісної власності подружжя, був придбаний не за спільні кошти і є особистим майном ОСОБА_1 .
4.Відповідач у відзиві на позов від 06.06.2019 та його представник у судових засіданнях проти вимог заперечили і пояснили,
що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею у набутті майна;
що спірне майно на час розгляду справи не збереглося у натурі, оскільки було відчужене відповідачем;
що позивач не надав доказів належності вказаного майна відповідачу на час розгляду справи;
що згідно з ч.5 ст.26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор банкрута має право лише порушувати питання про виділення частки зі спільної сумісної власності, а не стягувати кошти за майно, яке було відчужено, отже за відсутності майна в натурі позивач втрачає і можливість порушувати питання про виділення частки з нього;
що за відсутності майна в натурі суд може враховувати його вартість лише за умови, якщо ОСОБА_4 доведе факт відчуження ОСОБА_1 майна на свій розсуд проти волі іншого подружжя, і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби;
що спірний автомобіль придбано ОСОБА_1 у 2017 році, а ОСОБА_4 не здійснює підприємницьку діяльність з 2011 року, отже ця обставина свідчить про те, що транспортний засіб остання не використовувала у своїй підприємницькій діяльності та воно не може відноситися до ліквідаційної маси.
5. Боржник, ОСОБА_2 я к третя особа у спорі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явилась, про причини неявки не повідомила.
Явка учасників справи обов'язковою не визнавалась.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з'явились.
6.При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Кодексу України з процедур банкрутства
Відповідно до ст.233 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
7.Заслухавши учасників справи та дослідивши наявні у справі докази суд
встановив наступне.
09.12.2010 ухвалою суду порушено провадження у справі про банкрутство боржника.
20.09.2011 постановою суду боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Голінного А.М.
06.11.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції видано Свідоцтво про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 про реєстрацію ними шлюбу 06.11.2014 (а.с.14 т.30).
20.04.2017 ухвалою суду заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Голінного А.М., від 10.04.2017 №10/2456/205 задоволено частково: зобов'язано Черкаський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області надати у справу відомості про факти перебування громадянки ОСОБА_2 у шлюбі, зокрема, вказати: дату реєстрації шлюбу (шлюбів), номер актового запису та дату розірвання (припинення) шлюбу; про особу (осіб) з якою (якими) громадянка ОСОБА_2 перебувала і перебуває у шлюбі, зокрема, вказати: прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та адресу реєстрації місця проживання (а.с.11 т.30).
25.04.2017 згідно з листом Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану №1765/15.3-04.1 (вх.суду №10525/17 від 16.05.2017, а.с.13 т.30) наявним є актовий запис про шлюб від 06.11.2014 №1916, складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ..
31.05.2017 між ПП "Авто-Фортуна" та ОСОБА_1 підписано договір купівлі-продажу транспортного засобу №5959/17/000221, згідно з яким: на умовах цього договору Продавець (ПП "Авто-Фортуна") зобов'язується передати у власність Покупцеві ( ОСОБА_1 ) транспортний засіб ВАЗ 21099 седан-В, синій, № кузова НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_4 ; передача транспортного засобу Продавцем і прийняття його Покупцем здійснюється після повної оплати вартості; Покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання сторонами давнього договору; за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 39 300,00 грн. (а.с.33 т.30).
09.08.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 підписано договір купівлі-продажу №7141/2017/575336, згідно з яким: на умовах цього договору Продавець ( ОСОБА_1 ) зобов'язується передати у власність Покупцеві ( ОСОБА_5 ) транспортний засіб ВАЗ 21099 седан-В, синій, № кузова НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 ; передача транспортного засобу Продавцем і прийняття його Покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна та оформляється актом приймання-передачі у двох примірниках, які підписуються сторонами; право власності на транспортний засіб переходить до Покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі; за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 67088,00 грн. (а.с.37 т.30).
26.01.2018 листом №31/23/1-184 Регіональний сервісний центр МВС в Черкаській області повідомив про те, що за ОСОБА_1 транспортні засоби не зареєстровані і що за останнім був зареєстрований автомобіль ВАЗ 21099, номерний знак НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , який перереєстрований на іншого власника (а.с.22 т.30).
30.03.2018 листом №31/23/1-654 Регіональний сервісний центр МВС в Черкаській області повідомив, що автомобіль ВАЗ 21099, номерний знак НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , 2004 року випуску, був зареєстрований 21.06.2017 за ОСОБА_1 ; що 09.08.2017 автомобіль на підставі договору ТСЦ 7141 від 09.08.2017 №7141/2017/575336 був перереєстрований на ОСОБА_5 ; що у видане Свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5 не вносилася інформація щодо перебування вказаного автомобіля у спільній власності (а.с.23, 24 т.30).
16.07.2018 ухвалою суду задоволено заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Голінного А.М., від 31.05.2018 та витребувано від Регіонального сервісного центру МВС України в Черкаській області належним чином завірені копії наступних документів: договору від 31.05.2017 №5959/17/000221, укладеного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ; договору від 09.08.2017 №7141/2017/575336, укладеного між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .
11.09.2018 листом №31/23/1-1788 Регіональний сервісний центр МВС в Черкаській області надіслав копії договорів купівлі-продажу, на підставі яких проводилась перереєстрація автомобіля ВАЗ 21099, номерний знак НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , 2004 року випуску, на ОСОБА_1 та на ОСОБА_5 (а.с.32 т.30).
11.10.2018 позивач звернувся до ОСОБА_1 з вимогою №10/2456/924 про сплату у семиденний строк на користь фізичної особи-суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_4 в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Голінного А.М. коштів у сумі 33 543,00 грн. в якості частки від реалізації транспортного засобу, що перебував у спільній сумісній власності подружжя (а.с.40 т.30).
16.09.2019 рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси у справі №712/701/19 відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-суб'єкта господарювання ОСОБА_4 в особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Голінного А.М., до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення 33 543,50 грн. в якості частки коштів, отриманих від реалізації транспортного засобу (автомобілю ВАЗ 21099, номерний знак НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 ), що перебував у спільній сумісній власності подружжя (а.с.99 т.30).
23.10.2019 ухвалою суду введено процедуру погашення боргів боржника, зобов'язано арбітражного керуючого Голінного А.В. забезпечити виконання повноважень керуючого реалізацією майна боржника, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
09.12.2019 постановою Черкаського апеляційного суду у справі (провадження №22ц/821/786/19) рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 16.09.2019 у справі №712/701/19 скасовано; ухвалено нове рішення, яким позов задоволено і стягнуто з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця Манової Ганни Сергіївни кошти у розмірі 33 543,50 грн., а також 4 802,50 грн. судових витрат (а.с.117 т.30).
24.02.2021 постановою Верховного Суду у справі №712/701/19 рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 16.09.2019 у справі №712/701/19 та постанову Черкаського апеляційного суду від 09.12.2019 (провадження №22ц/821/786/19) скасовано (а.с.47 т.31), справу передано для розгляду у межах цієї справи про банкрутство.
8. Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:
ч.6 ст.12. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
Згідно з нормами Кодексу України з процедур банкрутства:
ч.1 ст.2. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України;
ч.1,2 ст.7. Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею; господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; (…) спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно (…); господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України; за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення (…);
ст.113. Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
ч.1 ст.61. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; (…) формує ліквідаційну масу; (…) вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та поверненні я майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб (…);
ч.1 ст.62. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
ч.2 і 3 ст.131. До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою і сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу. До складу ліквідаційної маси може бути включено майно, що є часткою боржника у спільній власності. У такому разі відбувається виділення частки боржника із спільного майна за правилами, передбаченими цивільним законодавством.
Згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, внесеними до набрання чинності Законом України №4212-VI від 22.12.2011, тобто до 19.01.2013, далі - Закон №2343-XII), чинного на час відкриття ліквідаційної процедури (20.09.2011) та положення якого застосовувались на момент відчуження транспортного засобу (09.08.2017):
ст.41 Відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
ч.1 ст.26. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
ч.5 ст.26. Ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів в установленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.
ч.7 і 8 ст.47. У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності. Господарський суд має право, за мотивованим клопотанням громадянина-підприємця та інших учасників провадження у справі про банкрутство, виключити із складу ліквідаційної маси майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України може бути звернено стягнення, якщо майно є неліквідним чи доход від реалізації якого істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів. Загальна вартість майна громадянина-підприємця, яка виключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, не може перевищувати дві тисячі гривень. Перелік майна громадянина-підприємця, яке виключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, затверджується господарським судом, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
абз.3 ч.7 ст.48. Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.
Згідно з нормами Цивільного кодексу України:
ст.52. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення; фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна;
ст.368. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю; суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом; майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом; майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі;
Згідно з нормами Сімейного кодексу України:
ст.60. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя;
ст.61. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту; об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя; якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя;
ч.4 ст.65. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
9. Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства суд прийшов до таких висновків.
З огляду на норми ст.51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ст.46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати; фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Норми ст.52 Цивільного кодексу України не вимагають встановлення у натурі майна, за рахунок якого фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями. Також відсутня потреба встановлення, чи використовувалось таке майно у підприємницькій діяльності боржника - фізичної особи-підприємця.
Специфіка організаційно-правової форми фізичної особи-підприємця саме і полягає у тому, що фізична особа усім своїм майном відповідає за зобов'язаннями, які виникають у неї під час здійснення господарської діяльності в якості фізичної особи-підприємця, незалежно від реєстрації факту припинення такої фізичної особи-підприємця.
Предметом позову є не виділення у спільній сумісній власності у натурі, а стягнення коштів, які належать ОСОБА_2 від продажу об'єкта права спільної сумісної власності.
Для вирішення спору необхідно встановити, чи є кошти, отримані від продажу спірного транспортного засобу, спільним сумісним майном подружжя та чи має ОСОБА_2 право на частку у такому спільному сумісному майні, зокрема, на половину коштів, виручених від продажу вказаного об'єкту.
Положення ст.60 Сімейного кодексу України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Це також передбачено ч.3 ст.368 Цивільного кодексу України.
Відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження того, що правовий режим спільного сумісного майна не поширюється на відчужений транспортний засіб. Доводи відповідача про те, що ОСОБА_4 на момент придбання транспортного засобу перебувала в банкрутстві і не мала власного заробітку не спростовують положення ст.60 Сімейного кодексу про те, що і в цьому випадку придбаний транспортний засіб є спільною сумісною власністю.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено ст.61 Сімейного кодексу України, згідно з частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Норма ч.3 ст.61 Сімейного кодексу України кореспондує ч.4 ст.65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. За таких обставин, норми сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя. Обов'язок спростування презумпції спільності права власності на майно, придбане подружжям під час шлюбу, покладено на особу, яка її забезпечує. Така позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, зокрема, викладеним у постановах від 12.03.2019 у справі я3334/9028/15-ц та від 18.09.2018 у справі №759/13140/14-ц. Оскільки презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя жодним із членів подружжя не спростовано, у справі відсутні докази того, що спірне майно придбане за особисті кошти відповідача, тому суд вважає, що факт поширення режиму спільності права власності подружжя на майно, набуте ними у період шлюбу, а саме автомобіля ВАЗ 21099, номерний знак НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 є доведеним. За таких обставин, кошти, які отримав відповідач від відчуження вказаного автомобіля у сумі 67088,00 грн. є також спільною сумісною власністю подружжя і належна ОСОБА_4 половина цих коштів підлягала включенню до ліквідаційної маси відповідно до ч.1 ст.26 Закону №2343-XII і підлягає включенню й на даний час відповідно до ч.2 ст.131 Кодексу України з процедур банкрутства.
Оскільки відповідальність фізичної особи-підприємця за зобов'язаннями, що виникли під час здійснення підприємницької діяльності, не припиняються у зв'язку з банкрутством фізичної особи-підприємця та оскільки сторони не спростували презумпцію спільності права власності на майно подружжя, придбане під час шлюбу, суд вважає, що вимоги позивача є доведеними та підлягають задоволенню.
Отже позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 33 543,50 грн. (половини вартості проданого спірного автомобіля) шляхом їх перерахування на розрахунковий (ліквідаційний) рахунок підлягають задоволенню.
10. Доводи відповідача про те, що згідно з ч.5 ст.26 Закону №2343-XII ліквідатор банкрута має право лише порушувати питання про виділення частки зі спільної сумісної власності, а не стягувати кошти за майно суд відхиляє, оскільки ч.5 ст.26 не може суперечити ч.1 ст.26 - половина отриманих від продажу автомобіля коштів теж є майном боржника і вони підлягали включенню до ліквідаційної маси на час його відчуження, оскільки на даний час вказана норма втратила чинність і підлягають застосуванню положення ч.2 ст.131 Кодексу.
Доводи відповідача про те, що за відсутності майна в натурі суд може враховувати його вартість лише за умови, якщо ОСОБА_4 доведе факт відчуження ОСОБА_1 майна на свій розсуд проти волі іншого подружжя, суд відхиляє, оскільки такий обов'язок суду законом не передбачено (вигадано відповідачем).
11. Відповідно до підп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви майнового характеру до суду загальної юрисдикції із сумою вимог 33 543,50 грн. належало сплатити 768,40 грн. судового збору (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Отже судові витрати у розмірі 768,40 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.238, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву фізичної особи-підприємця Манової Ганни Сергіївни (у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Голінного А.М.) від 16.01.2019 №1753 задовольнити повністю.
1.1.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Манової Ганни Сергіївни в особі керуючого реалізацією, арбітражного керуючого Голінного А.М. ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_8 ) 33 543,50 грн. (тридцять три тисячі п'ятсот сорок три гривні п'ятдесят копійок) шляхом перерахування вказаної суми на ліквідаційний рахунок банкрута.
1.2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через суд першої інстанції в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 30.04.2021.
Направити це судове рішення позивачу, відповідачу, особисто Мановій (Музиці) Г.С.
С у д д я Хабазня Ю.А.
Я-4