Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/532/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", 03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32, літ. А
до Акціонерного товариства «Страхова компанія» «Мега-Гарант», 61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8
простягнення 127 400,00 грн.
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Українська Страхова група” звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства “Страхова компанія” “Мега-Гарант” про стягнення коштів у розмірі 127 400, 00 грн. Також до стягнення явлені судові витрати у розмірі 2 720, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.
Ухвалою суду від 23.02.2021 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (вх. № 532/21 від 19.02.2021 року) залишено без руху.
02.03.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 5001) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 09.03.2021 року задоволено клопотання позивача викладене у пункті 1 прохальної частини позовної заяви (вх. № 532/21 від 19.02.2021 року) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 922/532/21. Розгляд справи № 922/532/21 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 3 днів з дня отримання відзиву на позов. Роз'яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами в межах строків встановлених статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.
15.03.2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 1447) про ознайомлення із матеріалів справи.
12.04.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 8288), у якій останній, просить постановити ухвалу, якою повернути позивачу з Державного бюджету надмірно сплачений судовий збір у розмір 450. 00 грн.
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, відповідач 16.03.2021 року (а.с. 110-111) ознайомився із матеріалами справи, проте своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву у відповідності до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України не скористався.
Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 21.12.2012 року між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Українська Страхова група” (позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна) (страхувальник) укладено генеральний договір добровільного страхування транспортних засобі, цивільно - правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0199-01558 (а.с. 13-32).
18.03.2016 року між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Українська Страхова група” (позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна) (страхувальник) укладено додатковий договір № 2 до Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0199-01558 від 21.12.2012 року, відповідно до якого, сторони погодили. Викласти генеральний договір у новій редакції, яка додається та є невід'ємною частиною додаткового договору (а.с. 22-32).
15.02.2019 року між сторонами укладено додаток № 28-0199-01558/00376 (а.с. 34)
Згідно пункту 9, строк дії додатку до 14.02.2022 року.
Відповідно до пункту 5 договору, інформація про застрахований транспортний засіб: марка та модель - Audi A8 Long, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 34).
02.07.2019 року між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Українська Страхова група” (позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна) (страхувальник) укладено додатковий договір № 1 пунктом 1 договору, сторони погодили, внести зміни до Додатку Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) № 28-0199-01558 від 21.12.2012 року № 28-0199-01558/00376 від 15.02.2019 року (далі по тексту - договір, об'єктом страхування якого є Audi A8 Long, № договору лізингу - 00017831), щодо зміни реєстраційного номера автомобіля з НОМЕР_1 на НОМЕР_2 (а.с. 35).
22.01.2020 року року між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Українська Страхова група” (позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна) (страхувальник) укладено додатковий договір № 2 пунктом 1 договору, сторони погодили, внести зміни до Додатку Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) № 28-0199-01558 від 21.12.2012 року № 28-0199-01558/00376 від 15.02.2019 року (далі по тексту - договір, об'єктом страхування якого є Audi A8 Long, № договору лізингу - 00017831), щодо зміни реєстраційного номера автомобіля з НОМЕР_2 на НОМЕР_3 (а.с. 36).
10.03.2020 року між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Українська Страхова група” (позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна) (страхувальник) укладено додатковий договір № 3 пунктом 1 договору, сторони погодили, внести зміни до Додатку Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) № 28-0199-01558 від 21.12.2012 року № 28-0199-01558/00376 від 15.02.2019 року (далі по тексту - договір, об'єктом страхування якого є Audi A8 Long, № договору лізингу - 00017831), щодо зміни реєстраційного номера автомобіля з НОМЕР_3 на НОМЕР_4 (а.с. 37).
10.09.2020 року між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Українська Страхова група” (позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна) (страхувальник) укладено додатковий договір № 4 пунктом 1 договору, сторони погодили, внести зміни до Додатку Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) № 28-0199-01558 від 21.12.2012 року № 28-0199-01558/00376 від 15.02.2019 року (далі по тексту - договір, об'єктом страхування якого є Audi A8 Long, 2019 року, № договору лізингу - 00017831), щодо зміни реєстраційного номера автомобіля з НОМЕР_4 на НОМЕР_5 (а.с. 38).
Як зазначає позивач, 02.09.2020 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Audi A8 Long, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , та транспортного засобу «Nissan Almera», державний реєстраційний № НОМЕР_6 , яким керував ОСОБА_1 (а.с. 41).
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ДПР18 № 016933 та постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 10.11.2020 року у справі № 761/32824/20, дорожньо - транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху (а.с. 39-43).
03.09.2020 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування (реєстраційний номер ПСКА-11009 (а.с. 44).
03.09.2020 року було складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) (а.с. 49-50).
30.09.2020 року позивачем на підставі рахунку № SKZ0000964/SKSF0000947 від 04.09.2020 рок та рахунку № SKZ0000964/SKSF0000961 від 14.09.2020 року було складено розрахунок суми страхового відшкодування на суму 572 035, 26 грн. та страховий акт № ПСКА-11009 у якому зазначено суму для страхового відшкодування у розмірі 572 035, 26 грн. (а.с. 51-56).
Позивачем відповідно до платіжного доручення № 24053 від 30.09.2020 року було перераховано суму страхового відшкодування у розмірі 372 035, 26 грн. (призначення платежу: страхове відшкодування 28-01-99-01558/00376 від 07.02.22020 року страховий акт ПСКА-11009 від 30.09.2020 року, Порше Лізинг Україна. ЄРПОУ 35571472, НОМЕР_5 без ПДВ) (а.с. 57).
Як зазначає позивач, цивільна відповідальність особи, винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди на момент настання страхової події була застрахована у відповідача - Акціонерного товариства “Страхова компанія “Мега-гарант” за полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності № АР-000838609 за яким ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн., франшиза - 2 600, 00 грн. (а.с. 58).
За твердженнями позивача, останнім 05.10.2020 року на адресу Акціонерного товариства “Страхова компанія “Мега-гарант” направлено претензію вих. № 11/20295 про виплату (страхового) відшкодування, у якій просив сплатити суму у розмірі 572 035, 26 грн. (а.с. 59).
Проте відповідачем не було сплачено страхове відшкодування, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення 127 400, 00 грн. страхового відшкодування (за вирахуванням 2 600, 00 грн. франшизи).
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, та стали підставою звернення із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про страхування”, Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Згідно з частиною 1 статті 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування) - частина 2 статті 352 Господарського кодексу України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 355 Господарського кодексу України встановлено, що об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
За приписами статті 979 Цивільного кодексу України та статті 16 Закону України “Про страхування”, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до вимог статті 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно з частиною 2 статті 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено приписами частини 3 статті 985 Цивільного кодексу України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Матеріали справи свідчать, що в результаті настання події, що має ознаки страхового випадку позивачем складено страховий акт № ПСКА-11009 від 30.09.2020 року до договору страхування № 28-0199-01558/00376 від 21.12.2012 року та сплачено страхове відшкодування у розмірі 572 035, 26 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 24053 від 30.09.2020 року на суму 572 035, 26 грн. (а.с. 56-57).
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Nissan Almera», державний реєстраційний № НОМЕР_6 застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності № АР 000838609, то відповідно до наведених положень Закону, обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу, покладається на відповідача.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
За загальним правилом вина особи у скоєнні адміністративного правопорушення встановлюється в судовому порядку, що враховується при вирішенні спорів даної категорії.
Вина водія транспортного засобу «Nissan Almera», державний реєстраційний № НОМЕР_6 встановлена постановою
Шевченківського районного суму м. Києва від 10.11.2020 року у справі № 761/32824/20 (а.с. 42-43).
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статті 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було вирахувано суму франшизи, яка складає 2 600,00 грн. (розрахунок наведений у позовній заяві а.с. 2)
Відповідач будь-яких доказів оплати страхового відшкодування позивачу не надав, наявності заборгованості перед позивачем не спростував.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування у розмірі 127 400, 00 грн. підлягають до задоволення у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання вимог частини 9 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, надано до суду попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, який викладено у тексті позовної заяви, у якому зазначено, що судовий збір за подання позовної заяви складає 2 720, 00 грн., втрати на правову допомогу складають 3 000, 00 грн. (а.с 3).
У пункті 2 прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд. стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у розмір 2 720, 00 грн. судового збору, та 3 000, 00 грн. витрати на правову допомогу (а.с. 4).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
У підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, останнім було надано до суду копії: - довіреності № 0120-103 від 30.10.2020 року на Гедз Ю.В.; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 6153 - Гедз Ю.В., договір № 1 про надання правової (правничої допомоги) від 05.11.2018 року укладений між позивачем та адвокатським бюро «Гедз», додаток № 4 до договору № 1 про надання правової (правничої) допомоги від 09.09.2020 року, акт виконаних робіт від 11.02.2021 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1 від 05.11.2018 року, платіжне доручення № 3462 від 11.02.2021 року (а.с. 71-79).
Як вбачається із поданої позивачем до позовної заяви додаткової угоди № 1 до договору № 1 про надання правової (правничої) допомоги від 09.09.2020 року, сторони погодили, що пункт 3 додатку № 3 від 07.09.2020 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1 від 05.11.2018 року доповнити наступними словами: «На виконання пункту 5.1. розділу 5 договору 3 1 про надання правничої допомоги від 05.11.2018 року за надання правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро у справах, де клієнт виступає у якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого становить 3 000, 00 грн. за кожну справу, клієнт перераховує гонорар адвокатському бюро не пізніше 3-х робочих днів після надання Адвокатським бюро акту виконаних робіт та рахунку до нього (а.с. 77).
11.02.2021 року між сторонами було підписано акт виконаних робіт від 11.02.2021 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1 від 05.11.2018 року, з якого вбачається, що адвокатським бюро «Гедз» було надано послуги щодо справи № ПСКА-11009, номер договору 28-0199-01558 (ТОВ «Порше лізинг») винуватець ДТП ОСОБА_1 (№ 13 по порядку). Також у акті зазначено, що клієнт за виконану роботу сплачує Адвокатському бюро гонорар, передбачений умовами договору у розмірі 3 000, 00 грн. за кожну справу (страхову справу), що в загальному розмірі становить 42 000, 00 грн. (а.с. 78).
У справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Тобто витрати на послуги адвоката мають бути фактично понесеними та підтвердженими належними фінансовими документами.
Крім того, колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19 зазначали, що "щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.".
Колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного суду у своїй постанові від 05.02.2019 року у справі № 906/194/18 та постанові від 14.11.2018 року у справі № 910/8682/18 зауважила, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
В даному випадку витрати позивача на послуги адвоката в заявленому розмірі 3 000,00 грн. підтверджені належними фінансовими документами, копії яких наявні у матеріалах справи № 922/532/21.
Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, вони є співрозмірними щодо ціни позову, ступеня складності спору та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги; та те, що відповідач будь-яких заперечень стосовно розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, відповідних доказів суду не надав, в порядку, визначеному пунктом 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд дійшов до висновку про необхідність розподілу судових витрат виходячи з суми сплачених позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 3 000,00 грн.
Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2 720, 00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено позовну вимоги про стягнення із відповідача суми у розмірі 127 400, 00 грн.
Згідно з частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності з пункту 2 частини 2статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи вищевикладені вимоги, судовий за подання до суду позовної заяви про стягнення суми у розмірі 127400, 00 грн. складає 2 270, 00 грн.
Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 2 270, 00 грн.
Згідно частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
12.04.2021 року позивачем через канцелярію суду надано заяву (вх. № 8288), у якій останній просить суд повернути з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 450,00 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 3460 від "11" лютого 2021 року позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 720, 00 грн. (2 720 грн. - 2 270 грн. = 450, 00 грн. надлишково сплачений судовий збір) (а.с. 12).
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем судовий збір за подання позовної заяви про стягнення суми у розмірі 127 400, 00 грн. сплачений у розмірі більшому, ніж встановлено законом, то сума судового збору у розмірі 450,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, статтями 73, 74, 86, 123, 126, 129,183, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства “Страхова компанія “Мега-гарант” (61057, м. Харків, вул. Донця - Захаржевського, 6/8, ЄДРПОУ 30035289) на користь Приватного акціонерне товариство “Страхова компанія “Українська Страхова група” (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, ЄДРПОУ 30859524) суму у розмірі 127 400, 00 грн., судові витрати у розмірі 2 270, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Постановити ухвалу про повернення позивачу з державного бюджету Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 450,00 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Реквізити сторін:
позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524);
відповідіач: Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289).
Повне рішення складено "29" квітня 2021 р.
Суддя О.О. Ємельянова