вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" квітня 2021 р. м. Київ Справа № 911/224/21
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Ступаченко С.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом
державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08301, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069)
до
товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД» (08343, Київська обл., Бориспільський район, с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, буд. 70, код 36953886)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:
Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 50, код 43173325)
про стягнення 1839113,73 гривень
за участю представників учасників справи за первісним позовом:
від позивача: Приходько Я.М.;
від відповідача: Гаврин Д.В.;
від третьої особи: не з'явився;
18.01.2021 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі - Підприємство/позивач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД» (надалі - Товариство/відповідач) заборгованості за договором оренди індивідуального визначеного (нерухомого майна), що належить до державної власності від 11.06.2014 № 1581 в розмірі 1839113,73 гривень, що складається з: 1454348,70 гривень основного боргу, 52301,26 гривень пені, 14608,16 гривень інфляційних збитків, 12442,38 гривень 3% річних, 305413,23 гривень штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по сплаті орендної плати за договором оренди індивідуального визначеного (нерухомого майна), що належить до державної власності від 11.06.2014 № 1581, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 1454348,70 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/224/21; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській Черкаській та Чернігівській областях (далі по тексту - Регіональне відділення Фонду держмайна/третя особа); ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 10.02.2021.
На адресу суду 10.02.2021 від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких наведено власні міркування щодо заявлених позивачем позовних вимог та зазначено, що станом на 08.02.2021 у орендаря відсутня заборгованість по орендній платі.
На адресу суду 12.02.2021 від Товариства надійшов відзив на позовну заяву Підприємства, за змістом якого відповідач заперечив пред'явлені позовні вимоги та просив суд відмовити у їх задоволені.
19.02.2021 та 22.02.2021 на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме підписаний позивачем та відповідачем акт звіряння розрахунків за договором оренди № 1581.
Представником позивача в судовому засіданні 10.03.2021 подано заяву про зміну предмета позову, яку ухвалою суду від 10.03.2021 прийнято судом до розгляду. За змістом вказаної заяви позивач зазначив, що у відповідності до додаткового договору від 16.01.2021 до договору оренди № 1581, укладеного відповідачем та третьою особою, було проведено коригування нарахування орендної плати за період березень-жовтень 2020 року, внаслідок чого у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за вказаний період, в зв'язку з чим позивач зменшив свої позовні вимоги та остаточно просив суд стягнути з відповідача 10986,70 гривень пені, 3237,63 гривень інфляційних втрат, 2566,79 гривень 3% річних та 68251,47 гривень штрафу.
На адресу суду 24.03.2021 від відповідача надійшли письмові пояснення по суті заявлених позивачем позовних вимог.
Підготовче засідання у справі неодноразово судом відкладалося та остаточно ухвалою суду від 31.03.2021, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 14.04.2021.
В судове засідання 14.04.2021 з'явились представники позивача та відповідача. Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся судом належним чином.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
11.06.2014 Регіональним відділенням Фонду держмайна (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1581, із подальшими змінами та доповненнями внесеними договором про внесення змін від 27.12.2018, (далі по тексту - договір оренди), за умовами пункту 1.1. якого, в редакції договору про внесення змін від 27.12.2018 до договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частина приміщення № 3.2.60, на третьому поверсі терміналу «D», загальною площею 244,6 кв. м. (далі - майно), розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» (термінальний комплекс «D», загальною площею 107850,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170023532208, реєстраційний номер в єдиному реєстрі об'єктів державної власності - 20572069.1435.НЛТНПД1884), що перебуває на балансі державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31 жовтня 2018 року і становить 22649960,00 грн без ПДВ.
Згідно пункту 1.2. договору оренди майно передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі.
Згідно п. 3.1. договору оренди, в редакції договору про внесення змін від 27.12.2018 до договору оренди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - жовтень 2018 року - суму в розмірі 339749,40 грн, з врахуванням проіндексованої конкурсної надбавки - 469121,00 гривень. Орендна плата сплачується щомісяця, не пізніше 15 числа звітного місяця (пп 3.1.1 п. 3.1. договору оренди).
Відповідно до п. 3.6. договору оренди, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Згідно п 5.3. договору оренди орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).
Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 01.07.2014.
Договором про внесення змін від 27.12.2018 сторони погодили внести зміни до пунктів 1.1., 3.1., 4.4., 10.1. та розділу 11 договору оренди, виклавши такі пункти в редакції, зазначеній в цьому договорі.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем, для сплати орендної плати за період березень-жовтень 2020 року відповідачу виставлено рахунки-фактури на загальну суму 4867848,04 гривень, з яких до сплати на користь Підприємства (балансоутримувача) 2028270,02 гривень (30 відсотків + ПДВ).
А саме Підприємством виставлено такі рахунки-фактури та відповідні їм акти приймання-здачі виконаних послуг:
- від 31.03.2020 № 76/443 всього на суму 602900,51 гривень, з яких на користь Підприємства має бути сплачено 251208,55 гривень, строк оплати рахунку - 15.04.2020;
- від 30.04.2020 № 76/648 всього на суму 607723,72 гривень, з яких на користь Підприємства має бути сплачено 253218,22 гривень, строк оплати рахунку - 15.05.2020;
- від 31.05.2020 № 76/870 всього на суму 609546,88 гривень, з яких на користь Підприємства має бути сплачено 253977,87 гривень, строк оплати рахунку - 15.06.2020;
- від 30.06.2020 № 76/1080 всього на суму 610765,98 гривень, з яких на користь Підприємства має бути сплачено 254485,82 гривень, строк оплати рахунку - 15.07.2020;
- від 31.07.2020 № 76/1262 всього на суму 607101,38 гривень, з яких на користь Підприємства має бути сплачено 252958,91 гривень, строк оплати рахунку - 15.08.2020;
- від 31.08.2020 № 76/1522 всього на суму 605887,18 гривень, з яких на користь Підприємства має бути сплачено 252452,99 гривень, строк оплати рахунку - 15.09.2020;
- від 30.09.2020 № 76/1709 всього на суму 608916,61 гривень, з яких на користь Підприємства має бути сплачено 253715,25 гривень, строк оплати рахунку - 15.10.2020;
- від 31.10.2020 № 76/1898 всього на суму 615005,78 гривень, з яких на користь Підприємства має бути сплачено 256252,41 гривень, строк оплати рахунку - 15.11.2020.
З наявних у матеріалах справи доказів, зокрема з описів вкладення та реєстрів виданих/отриманих оригіналів документів, вбачається, що рахунки-фактури та відповідні їм акти за квітень-червень 2020 року були надіслані Підприємством на адресу Товариства засобами поштового зв'язку, а інші рахунки-фактури та акти отримані Товариством самостійно в бухгалтерії Підприємства.
10.12.2020 Підприємство звернулось до Товариства із претензією від 10.12.2020 № 35-28/5-258, за якою просило здійснити в тридцятиденний термін погашення облікованої заборгованості в загальному розмірі 1142882,45 гривень. У вказаній претензії Підприємство посилалось, зокрема на те, що за виставленими ним рахунками оплата Товариством була здійснена частково, а саме:
- згідно рахунку за травень від 31.05.2020 № 76/870 Товариством сплачено 63494,47 гривень, а відтак борг перед Підприємством становить 190483,40 гривень;
- згідно рахунку за червень від 30.06.2020 № 76/1080 Товариством сплачено 63621,45 гривень, а відтак борг перед Підприємством становить 190864,37 гривень;
- згідно рахунку за липень від 31.07.2020 № 76/1262 Товариством сплачено 62239,72 гривень, а відтак борг перед Підприємством становить 189719,19 гривень;
- згідно рахунку за серпень від 31.08.2020 № 76/1522 Товариством сплачено 63113,25 гривень, а відтак борг перед Підприємством становить 189339,74 гривень;
- згідно рахунку за вересень від 30.09.2020 № 76/1709 Товариством сплачено 63428,81 гривень, а відтак борг перед Підприємством становить 190286,44 гривень;
- згідно рахунку за жовтень від 31.10.2020 № 76/1898 Товариством сплачено 64063,10 гривень, а відтак борг перед Підприємством становить 192189,31 гривень.
Як вказує позивач, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Позивач вказує, що неналежне виконання відповідачем умов договору оренди щодо обов'язку по оплаті орендної плати на користь балансоутримувача у період з березня по жовтень 2020 року, стало підставою звернення до суду із розглядуваним позовом.
Відповідач заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог посилався на те, що в силу низки постанов прийнятих Кабінетом Міністрів України стосовно карантинних обмежень та порядку нарахування орендної плати за державне майно під час дії карантину, зокрема постанови від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», нарахування Підприємством орендної плати мало бути здійснено з урахуванням знижки в розмірі 75%, проте згідно виставлених рахунків нарахування орендної плати у спірний період Підприємством здійснено без урахування вимог цієї постанови.
При цьому, відповідач зазначив, що ним самостійно 26.10.2020 та 13.11.2020, на підставі листа Регіонального відділення Фонду держмайна від 22.10.2020 № 50-02.02-4385, здійснено оплату орендної плати за спірний період за договором оренди, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними платіжними дорученнями.
Відповідач, посилаючись на укладений 16.01.2021 між ним та Регіональним відділенням Фонду держмайна, з-поміж іншого вказує на те, що у період з 18.03.2020 по 14.06.2020, протягом якого майно не могло ним використовуватись за цільовим призначенням, сторони договору домовились та зупинили виконання умов пунктів 3.6., 5.3., 8.4. договору оренди.
А тому, на переконання відповідача, наведені обставини підтверджують безпідставність позовних вимог та свідчать про відсутність прострочення виконання Товариством зобов'язань за договором оренди, з огляду на що вимоги Підприємства є необґрунтованими та безпідставними.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Укладений договір за своїм змістом є договором оренди та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, обумовлених цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч. ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (стаття 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом пунктом 3.6 договору сторони погодили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 3.6 договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо сплати орендної плати за договором на момент розгляду справи настав.
У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (із подальшими змінами та доповненнями) на усій території України з 12.03.2020 встановлено карантин.
Постановою Кабінетів Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» (далі - постанова від 15.07.2020 № 611) врегульовані питання щодо звільнення орендарів від орендної плати.
Так, згідно пунктів 1, 2 названої постанови на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:
1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;
2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786, здійснюється у розмірі: 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
Визначено орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
У додатку 3 до вказаної постанови наведено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 25 відсотків. Зокрема до переліку орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 25 відсотків віднесено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення на території аеропортів торговельних об'єктів.
Суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України № 611 від 15.07.2020 імперативно вказує про те, що орендодавці державного майна повинні забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину. А тому нарахування орендної плати починаючи з 12.03.2020 з урахуванням порядку визначеним вказаною постановою не ставиться у залежність від погодження сторонами внесення відповідних змін до договору оренди.
Відтак, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України № 611 від 15.07.2020 за перерахунком суду, у відповідача існував обов'язок зі сплати орендної плати у розмірі 25% від нарахованої Підприємством суми у період з 12 березня по жовтень 2020 року, який становить:
- за березень 2020 року згідно рахунку № 76/443, на користь Підприємства підлягає сплаті сума у розмірі 129656,01 гривень (89138,50 гривень сума без наявності підстав для зменшення за фактичну кількість днів користування майно у період з 01.03.2020 по 11.03.2020 + 40517,51 гривень сума з урахуванням знижки у розмірі 75% у період з 12.03.2020 по 31.03.2020 (251208,55-89138,50*25%));
- за квітень 2020 року згідно рахунку № 76/648, на користь Підприємства підлягає сплаті сума у розмірі 63304,55 гривень (253218,22 гривень * 25%);
- за травень 2020 року згідно рахунку № 76/870, на користь Підприємства підлягає сплаті сума у розмірі 63494,47 гривень (253977,87 гривень * 25%);
- за червень 2020 року згідно рахунку № 76/1080 на користь Підприємства підлягає сплаті сума у розмірі 63621,46 гривень (254485,82 гривень * 25%);
- за липень2020 року згідно рахунку № 76/1262, на користь Підприємства підлягає сплаті сума у розмірі 63239,73 гривень (252958,91 гривень * 25%);
- за серпень 2020 року згідно рахунку № 76/1522, на користь Підприємства підлягає сплаті сума у розмірі 63113,25 гривень (252452,99 гривень * 25%);
- за вересень 2020 року згідно рахунку № 76/1709, на користь Підприємства підлягає сплаті сума у розмірі 63428,81 гривень (253715,25 гривень * 25%);
- за жовтень 2020 року згідно рахунку № 76/1898, на користь Підприємства підлягає сплаті сума у розмірі 64063,10 гривень (256252,41 гривень * 25%).
Водночас, судом встановлено, що Регіональним відділенням Фонду держмайна та Товариством погоджено внести зміни до договору оренди № 1581, про що сторонами 16.01.2021 укладено додатковий договір.
За умовами п. 1 додаткового договору від 16.01.2021 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» (надалі - Постанова), з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», сторони погодились, що нарахування орендної плати за користування майном розрахованої відповідно до методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, здійснюється у розмірі 25 відсотків суми нарахованої орендної плати, згідно з додатком 3 до Постанови. Сторони встановили, що в порядку передбаченому п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (із змінами та доповненнями) умови п. 1 Додаткового договору застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до його укладення, а саме на періоди з 12.03.2020 по 17.03.2020 включно; та починаючи з 15.06.2020.
Згідно п. 2 додаткового договору від 16.01.2021, враховуючи інформацію від Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (лист від 06.01.2021 № 23/128), в зв'язку із тимчасовим закриттям пунктів пропуску через державний кордон України для міжнародного пасажирського сполучення, зупиненням діяльності міжнародного пункту пропуску через державний кордон України для повітряного сполучення «Бориспіль», обмеженням доступу до термінального комплексу (пасажирський термінал) «D», неможливістю потрапляння на територію пункту пропуску «Бориспіль» та неможливістю користування орендованим Майном через обставини, які знаходяться поза волею Орендаря (не належать до його прав чи обов'язків згідно Договору) та Орендодавця, керуючись п. 6 ст. 762 та п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (із змінами та доповненнями), Закону України від 04.12.2020 № 1071-IX «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» та п. 3.12. Договору - на період часу, починаючи з 18.03.2020 по 14.06.2020 включно, протягом якого Майно не могло використовуватись Орендарем за цільовим призначенням згідно Договору через обставини, за які орендар та орендодавець не відповідають, зупинити виконання сторонами умов договору, передбачених пунктами 3.6., 5.3., 8.4. договору. Сторони встановили, що в порядку передбаченому п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (із змінами та доповненнями) умови п. 2 Додаткового договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 18.03.2020 по 14.06.2020 включно.
З матеріалів справи вбачається, що Підприємство, на підставі укладеного відповідачем та третьою особою додаткового договору, здійснило перерахунок суми нарахованої орендної плати у період з березня по жовтень 2020 року, а тому після перерахунку позивачем орендної плати у відповідача існував обов'язок зі сплати орендної плати на користь позивача, у розмірі 25% від суми нарахованої орендної плати, який відповідає розрахунку здійсненого судом.
При цьому, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, останній, врахувавши умови п. 2 додаткового договору, не здійснював нарахування орендної плати за квітень та травень 2020 року, а за березень та червень 2020 року здійснював нарахування із дотриманням вимог постанови № 611 від 15.07.2020 та п. 1 договору виходячи із фактичної кількості днів користування майном Товариством.
В розрізі заперечень відповідача стосовно того, що як підтверджується рахунками-фактур розмір орендної плати з березня по жовтень 2020 року розраховано Підприємством виходячи з кількості календарних днів у відповідних місяцях, а не із фактичної кількості днів користування Товариством у вказаний період орендованим майном та без урахування вимог постанови від 15.07.2020 № 611, в зв'язку з чим орендар надав мотивовану відмову від підписання актів наданих послуг та повернув такі акти Підприємству без їх підписання, суд зазначає наступне.
З вимог постанови від 15.07.2020 № 611 слідує, що на орендодавців покладено обов'язок забезпечити нарахування орендної плати орендарям починаючи з дати встановлення карантину.
Як вбачається відповідач несплату ним орендних платежів пов'язує із ненаданням Підприємством рахунків, які мають відповідати вимогам названої постанови.
Однак, відповідачем не доведено суду, яким чином відсутність невідкоригованих Підприємством рахунків позбавляла можливості самостійно визначити розмір належної для сплати суми, з врахуванням вимог прийнятої Кабінетом Міністрів України постанови від 15.07.2020 № 611, якою чітко встановлено розмір плати у відсотковому співвідношенні для орендарів державного майна визначеного додатком 2 до постанови, та здійснити її оплату.
Крім того, відповідач не аргументував суду зволікання ним сплати орендної плати за березень 2020 року, враховуючи, що відповідач був обізнаний із розміром нарахованої суми за цей період, що дозволяло відповідачу визначити належну до сплати суму за фактичну кількість днів користування майном, а саме з 01.03.2020 по 17.03.2020.
Разом із тим, суду вбачається неправомірність в діях Підприємства щодо виставлення рахунків після ухвалення Кабінетом Міністрів України постанови від 15.07.2020 № 611 без врахування її вимог, адже вказаною постановою на останнього покладено обов'язок здійснення нарахування орендної плати з дати встановлення карантину та на період його дії у відповідності до розміру встановленого постановою, та як вбачається позивачем проігноровано вказані вимоги нормативно-правового акту, який у відповідності до ст. 117 Конституції України є обов'язковим до виконання та не ставиться у залежність від укладення сторонами угод про внесення змін до договору щодо нарахування орендної плати.
Позивач в перебігу розгляду справи, врахувавши укладений 16.01.2021 відповідачем та третьою особою додатковий договір, зменшив позовні вимоги та остаточно просив суд стягнути з відповідача 10986,70 гривень пені, 3237,63 гривень інфляційних втрат, 2566,79 гривень 3% річних, розрахованих за загальний період з 16.04.2020 по 27.10.2020, та 68251,47 гривень штрафу.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що пунктами 3.7., 3.8. договору оренди визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.
У відповідності до положень ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що за змістом п. 3.6. договору оренди, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, а пунктом 2 додаткового договору від 16.01.2021 сторонами погоджено зупинити виконання умов вказаного пункту, на період часу, починаючи з 18.03.2020 по 14.06.2020 включно, то у визначений сторонами договору період нарахування орендної плати не здійснюється. При цьому п. 1 додаткового договору від 16.01.2021 встановлено, що у період з 12.03.2020 по 17.03.2020 включно та починаючи з 15.06.2020 нарахування орендної плати здійснюється у розмірі 25% від нарахованої суми орендної плати.
З наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій та додаткових нарахувань вбачається, що останнім при визначені періодів нарахування враховано наведені вище умови договору та здійснено нарахування вказаних сум не включаючи у період розрахунку місяці, в яких орендна плата не підлягала нарахуванню.
Згідно наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що відповідач сплату орендної плати на користь Підприємства здійснив 26.10.2020 та 13.11.2020, що підтверджується платіжними дорученнями від 26.10.2020 №№ 43198, 43214, 43230, 43246, 43262, 43278, 43294.
Таким чином, враховуючи, що за умовами договору оренди орендна плата має бути сплачена Товариством щомісяця не пізніше 15 числа місяця, однак відповідач своїх зобов'язань у строки встановлені договором оренди не виконав, чим допустив порушення зобов'язання.
Об'єктивних обставин, які унеможливили здійснити вчасну сплату орендної плати Товариством не наведено, як і не наведено обґрунтованих мотивів стосовно невиконання свого обов'язку після прийняття постанови від 15.07.2020 № 611, адже як вже зазначалось судом вказаний нормативно-правовий акт носить імперативний характер та обов'язок по сплаті орендної плати з урахуванням наданої орендарям знижки у розмірі 25% не ставиться у залежність від укладенння сторонами угод про внесення змін до договорів оренди щодо розміру нарахування плати.
Разом із тим, у випадку сплати відповідачем орендної плати у розмірі більшому ніж підлягає сплаті, то надміру сплачена сума орендної плати підлягає зарахуванню в рахунок майбутніх платежів, як це визначено пунктом 3.9. договору оренди.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останні здійснено арифметично невірно, оскільки позивач при додаванні сум заборгованості припустився помилки та невірно визначив базу для нарахування. Здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення сум, судом встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат становить 10878,44 гривень, 2539,73 гривень та 3236,36 гривень відповідно, відтак заявлені позивачем вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
При цьому судом прийнято до уваги, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.
Оскільки відповідач допустив прострочення сплати орендних платежів, позивач на підставі п. 3.8. договору нарахував відповідачу штраф у розмірі 68254,47 гривень, перевіривши який, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним.
Відповідач будь-яких заперечень проти обґрунтованості заявлених позивачем до стягнення з нього пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат та контррозрахунок цих сум не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.
Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань за договором та по суті відповідачем не спростований.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
А саме суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД» на користь державного підприємства «Міжнародний аеропорт» «Бориспіль» 10878,44 гривень пені, 3236,36 гривень інфляційних втрат, 2539,73 гривень 3% річних, 68251,47 гривень штрафу.
Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 2266,35 гривень.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД» (08343, Київська обл., Бориспільський район, с. Матрусівка, вул. Мойсеєва, буд. 70, код 36953886) на користь державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08301, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069) 10878,44 гривень пені, 3236,36 гривень інфляційних втрат, 2539,73 гривень 3% річних, 68251,47 гривень штрафу та 2266,35 гривень судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2021.
Суддя Р.М. Колесник