ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.04.2021Справа № 910/2163/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК"
про стягнення 14 174,46 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" про стягнення 141 174,46 грн., з яких 123 505,20 грн основний борг, 10 086,38 грн інфляційне збільшення, 7 582,88 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо постачання бензину та дизельного палива за талонами №255-СЗ-18 від 20.04.2018.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.03.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/2163/21, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 02.03.2021, направленою на адресу місця реєстрації, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується рекомендованим поштовим відправлення №0105477308488.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 02.03.2021 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку.
Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.
За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
20.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" (постачальник, відповідач) та Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (покупець, позивач) укладений договір №255-03-18 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця бензин та дизельне паливо за талонами, код згідно ДК 021-2015:09130000-9 «Нафта і дистилянти», надалі товар, визначений в асортименті, якості та за цінами, які визначені в Специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість (п. 1.1. договору).
У відповідності до п. 1.4. договору сума цього договору становить 932 460,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 155 410,00 грн.
Відповідно до п. 5.1. договору, поставка товару здійснюється партіями. Постачальник здійснює передачу товару за кожну окрему партію товару згідно письмових замовлень покупця виходячи з його виробничих потреб.
Розрахунок за товар здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами видаткових накладної на кожну партію товару та передачі постачальником покупцю талонів за актом приймання-передачі (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 5.5. договору, постачальник зобов'язується забезпечити наявність та передати замовлену кількість товару за першою вимогою покупця по факту пред'явлення ним талонів на АЗС.
Як вбачається з переліку АЗС укладеного між сторонами поставка товару в м. Києві мала відбуватися за заправках АЗС - ПП «Амік Україна».
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2018 року (п. 10.1. договору).
На виконання умов договору позивач подав відповідачу заявки від 23.04.2018 та від 18.05.2018 на поставку бензину та дизельного палива за талонами.
Відповідач передав позивачеві талони на дизельне паливо та бензин на загальну суму 932 330,40 грн, що підтверджується видатковими накладними № НКТ-000847 від 24.04.2018, № НКТ-001158 від 21.05.2018 та актами приймання-передачі талонів: від 21.05.2018 від 24.04.2018 накладною №4958 від 04.09.2019.
Позивач здійснив оплату поставленого товару (талонів), що підтверджується платіжними дорученнями: № 3826 ВІД 24.05.2018, № 3236 від 03.05.2018 на суму 932 330,40 грн.
Проте, починаючи з 25.01.2019 на АЗС припинили оприбутковуватися передані відповідачем талони (строк дії яких не закінчився) на дизельне паливо, що підтверджується актами про відмову прийняти талони через мережу АЗС за 25.01.2019, № 6 за 01.04.2019, № 8 за 06.05.2019, за 14.05.2019, № 10 за 17.05.2019 на загальну суму 123 505,20 грн.
Таким чином, позивач фактично не отримав оплачений товар на суму 123 505,20 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач, отримавши грошові кошти за товар, поставку товару у повному обсязі не здійснив.
Відповідач листом № 11218-12/18 від 03.12.2018 повідомив позивача про періодичні зупинки відпуску товару.
Позивач направив відповідачу листи № 467/358 від 11.03.2019 та № 47/06-669 від 06.05.2019 з вимогою передати оплачений товар.
19.08.2020 позивач звернувся з листом до ПІІ «Амік Україна» та просив повідомити причини відмови від відпуску дизельного палива.
У відповідь на лист ПІІ «Амік Україна» зазначила про розірвання договору з відповідачем у зв'язку з неналежним виконання договірних зобов'язань.
Оскільки, відповідач вимоги позивача не задовольнив, не забезпечив поставку товару, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 123 505,20 грн, що становить суму грошових коштів, сплачених за непоставлений товар.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Видатковими накладними № НКТ-000847 від 24.04.2018, № НКТ-001158 від 21.05.2018 та актами приймання-передачі талонів: від 21.05.2018 від 24.04.2018 накладною №4958 від 04.09.2019 підтверджується факт передачі талонів на суму 932 330,40 грн.
Позивач здійснив оплату поставленого товару (талонів), що підтверджується платіжними дорученнями: № 3826 від 24.05.2018, № 3236 від 03.05.2018 на суму 932 330,40 грн.
Проте, відповідач не забезпечив постачання товару, що підтверджується актами про відмову прийняти талони через мережу АЗС за 25.01.2019, № 6 за 01.04.2019, № 8 за 06.05.2019, за 14.05.2019, № 10 за 17.05.2019 на загальну суму 123 505,20 грн.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до п. 7.4. договору у разі невиконання, неналежного виконання зобов'язань з поставки товару за талонами через мережу АЗС більш ніж 5 календарних днів постачальник повертає покупцю всю суму коштів за неотриманий через мережу АЗС товар з урахуванням індексу інфляції.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази поставки відповідачем позивачу товару у розмірі 123 505,20 грн, суд прийшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав повернення суми попередньої оплати у розмірі 123 505,20 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов'язку з поставки товару, несе відповідач як боржник у цьому зобов'язанні.
Обставин наведених позивачем у позові відповідач не спростував, доказів сплачених грошових коштів у сумі 123 505,30 грн. відповідачем не надано.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи належне виконання позивачем умов договору щодо здійснення оплати товару, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 123 505,20 грн.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у сумі 10 086,38 грн, 3% річних у сумі 7 582,88 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат у сумі 10 086,38 грн та 3% річних у сумі 7 582,88 грн. судом встановлено, що розрахунки позивача здійснені вірно, у зв'язку із чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище обставини, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" про стягнення 123 505,20 грн - основного боргу, 7 582,88 грн - 3 % річних, 10 086,38 грн - інфляційні втрат.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" (01030, м. Київ, вулиця Ярославів Вал, буд. 5-В, ідентифікаційний код 41486736) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, 35, ідентифікаційний код 03328913) заборгованість у розмірі 123 505,20 грн - основного боргу, 7 582,88 грн - 3 % річних, 10 086,38 грн - інфляційні втрат та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 30.04.2021.
Суддя О.В. Гулевець