ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.04.2021Справа № 910/16354/20
За позовом Акціонерного товариства "РВС Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Черкаси-Газ"
ОСОБА_1
про стягнення 324 114,37 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Секретар судового засідання Холодна Н.С.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідачів на користь позивача 324 114,37 грн., з яких 318 989,63 грн. заборгованості, 3 660,53 грн. 30 % річних та 1 464,21 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника (відповідача 1) та відповідача 2, як поручителя, в межах суми, сплаченої ним за гарантією.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/16354/20 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
21.12.2020 позивач подав заяву про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 15.01.2021 призначено розгляд справи здійснювати в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Судом встановлено, що відповідачі належним чином повідомлялися про розгляду справи.
Ухвала суду від 15.01.2021 була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача 1, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 18000, м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 73/3.
Проте, поштовий конверт № 0105477410509 було повернуто суду 01.02.2021 із зазначенням про причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідач 2 також повідомлений про розгляду справи належним чином, про що свідчать подані ним клопотання від 04.03.2021, 06.04.2021.
У силу положень пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Правом на подання відзивів відповідачі не скористалися та заперечень на позов не подали.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачами без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
23.12.2019 між Акціонерним товариством "РВС Банк" (Банком) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Черкаси-Газ" (принципал, відповідач 1) був укладений договір про надання гарантії № Д-8108-19Г, відповідно до умов якого за заявою принципала Банк надає на користь бенефіціара (Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України) гарантію, за якою зобов'язується сплатити бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму у разі гарантійного випадку (не виконання відповідачем 1 договору транспортування природного газу № 1907000666) та дотримання умов гарантії та цього договору.
Пунктом 1.2 Договору про надання гарантії передбачено, що сума гарантії складає 1 600 000 грн.
За змістом п. 1.4 Договору гарантія вступає в силу з моменту видачі та діє по 31.12.2020 включно.
17.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", як оператором, та Відповідачем 1, як замовником, укладено Договір транспортування природного газу № 1907000666, відповідно до умов якого оператор надає замовнику послуги з транспортування природного газу, а замовник оплачує вказані послуги відповідно до умов договору.
Оскільки замовником порушено умови Договору в частині оплати за добовий небаланс у строки погоджені сторонами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Позивача із Вимогою № ТОВВИХ-20-9784 від 26.08.2020 про сплату коштів за гарантією в розмірі 318 989,63 грн.
Доказів належного виконання відповідачем 1 договору транспортування природного газу № 1907000666суду суду не надано.
07.09.2020 за меморіальним ордером № 206 позивачем було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 318 989,63 грн. банківської гарантії.
Регресною вимогою № 1330/20-БТ від 07.09.2020 Позивач звернувся до Відповідача 1, в якій просив сплатити на його користь грошові кошти у розмірі 318 989,63 грн. за банківською гарантією, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100183604605.
Доказів відшкодування відповідачем 1 позивачу за банківською гарантією суду не надано.
Крім того, 23.12.2019 між сторонами у справі укладено договір поруки № ДП-7381-1-19Г, за яким ОСОБА_1 (поручитель, відповідач 2) зобов'язалася перед позивачем (гарантом) солідарно з відповідачем 1 (принципалом) відповідати за виконання останнім зобов'язань щодо повернення суми гарантії, комісії та інших платежів, а також штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором про надання гарантії № Д-8108-19Г.
Вимогою № 1476/20-БТ від 02.10.2020 Позивач звернувся до Відповідача 2, як поручителя, в якій просив сплатити на його користь грошові кошти у розмірі 318 989,63 грн. за банківською гарантією, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100173544043.
Доказів відшкодування відповідачем 2 позивачу за банківською гарантією суду також не надано.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Відповідно до ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Таким чином, зобов'язання гаранта здійснити його виконання відповідно до умов гарантії виникає лише після порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. При цьому, для пред'явлення гаранту вимоги кредиторові достатньо лише факту порушення боржником виконання основного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1).
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2).
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 3).
Також у договорі про надання гарантії сторони домовились, що у разі виплати банком на вимогу бенефіціара коштів за гарантією, принципал зобов'язаний протягом 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення від банку, але не пізніше дня закінчення строку гарантії, повністю відшкодувати банку такі виплати та усі пов'язані з цим витрати банку у валюті гарантії (п. 4.2 Договору про надання гарантії).
Отже, суд дійшов висновку, що у Відповідачів виник обов'язок відшкодувати позивачу сплачену банківську гарантію, а у Банку виникло відповідне право регресної вимоги до відповідачів.
Оскільки доказів відшкодування суми банківської гарантії Відповідачі не надали, доводів Позивача не спростували, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів суми гарантії у розмірі 318 989,63 грн. є правомірними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.
Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідачів 3 660,53 грн. 30% річних.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.
Згідно з п. 4.2 Договору про надання гарантії до повної сплати коштів за гарантією принципал сплачує банку проценти від суми боргу в розмірі 30 % у валюті гарантії за період з моменту виконання банком вимоги бенефіціара до моменту зарахування суми боргу на належні банку рахунки.
Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачами вимагати сплати останніх 30% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідачів 3 660,53 грн. 30% річних.
Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідачів 1 464,21 грн. пені.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п. 5.1 Договору про надання гарантії за порушення строків повернення банку коштів, сплачених банком за гарантією/сплати процентів, комісій та або інших платежів за цим Договором, принципал сплачує банку пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочки, що діяв в період, за який нараховується пеня.
Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Оскільки заявлений до стягнення розмір пені є вірним, позовні вимоги про стягнення з відповідачів 1 464,21 грн. пені також підлягає задоволенню судом.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "РВС Банк" задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Черкаси-Газ" (18000, м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 73/3, ідентифікаційний код 38843087) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "РВС Банк" (04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58, ідентифікаційний код 39849797) 318 989 (триста вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 63 коп. суми гарантії, 3 660 (три тисячі шістсот шістдесят) грн. 53 коп. 30% річних, 1 464 (одну тисячу чотириста шістдесят чотири) грн. 21 коп. пені, 4 861 (чотири тисячі вісімсот шістдесят одну) грн. 72 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 30.04.2021
Суддя І.І. Борисенко