ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.04.2021Справа № 910/19164/20
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження
справу № 910/19164/20
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал
Страхування"
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ"
про стягнення 213 674,40 грн.
За участі представників сторін:
від позивача: Король Є.М.;
від відповідача: Мамедова І.Р.
від третьої особи: Чайка К.П.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" про стягнення 213 674,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором №27/20-ФР/Ц7 добровільного страхування фінансового ризику невиконання або неналежного виконання вимог тендерної документації учасником торгів від 22.06.2020 в частині виплати позивачу страхового відшкодування в сумі 212 400,00 грн, у зв'язку з чим останнім також нарахована пеня в сумі 1274,40 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
24.12.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 прийнято справу №910/19164/20 до провадження та ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ". Підготовче засідання у справі призначено на 04.03.2021.
12.02.2021 на адресу суду від третьої особи надійшли пояснення щодо позову.
01.03.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить в позові відмовити з підстав того, що ним правомірно відмолено у виплаті страхового відшкодування з огляду на відсутність настання страхового випадку.
02.03.2021 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності представника відповідача.
В підготовчому засіданні 04.03.2021 суд відклав розгляд справи на 25.03.2021 за клопотанням представника позивача.
19.03.2021 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від представника третьої особи - ТОВ "Метінвест-СМЦ", надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 задоволено клопотання представника ТОВ "Метінвест-СМЦ" Чайки К.П. про участь у судовому засіданні, яке відбудеться 25.03.2021 о 10:30, поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв'язку - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".
24.03.2021 засобами поштового зв'язку на адресу Господарського суду міста Києва від третьої особи - ТОВ "Метінвест-СМЦ", надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
25.03.2021 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності представника відповідача.
Присутній у судовому засіданні 25.03.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав та не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився.
Представник третьої особи також не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду.
Враховуючи відсутність будь-яких інших заяв і клопотань представників сторін та оскільки у підготовчому засіданні 25.03.2021 вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, а також здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.04.2021. про що винесено ухвалу від 25.03.2021.
13.04.2021 засобами поштового зв'язку на адресу Господарського суду міста Києва від третьої особи - ТОВ "Метінвест-СМЦ", надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 задоволено клопотання ТОВ "Метінвест-СМЦ" про розгляд справи, яке було призначено на 22.04.21 о 10:30 год., у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-Б, зал № 17, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Дозволено представнику ТОВ "Метінвест-СМЦ" Чайці Катерині Петрівні приймати участь в засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв'язку - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".
Присутній у судовому засіданні 22.04.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив призначити справу до судового розгляду.
Представники відповідача та третьої особи позов заперечували проти задоволення позову.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 22.04.2021, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
28.05.2020 Філією «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» було оприлюднено оголошення про проведення процедури відкритих торгів на веб-порталі Уповноваженого ту з питань закупівель за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/ UA-2020-05-28-222598-а, назва предмету закупівель за класифіктором ДК 021:2015-14620000-3 Сплави (прокат товстолистовий, прокат тонколистовий), та відповідну тендерну документацію (надалі -ТД. )
За результатами аукціону, який відбувся 12.08.2020, Філією «Центр печення виробництва» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (надалі Філія «ЦЗВ» та/або Замовник) в електронній системі закупівель «Prozorro» (оголошення про проведення відкритих торгів № UA-2020-05-28-000598-а) було визнано переможцем Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕНІНВЕСТ-СМЦ» (надалі - ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» та/або Учасник) та 14.08.2020 опубліковано повідомлення від 14.08.2020 4000/322-20T про намір укласти договір на закупівлю ДК 021:2015-14620000-3 Сплави (прокат товстолистовий, прокат тонколистовий).
Розділом 1 п. 3.3 ТД передбачено: «Забезпечення тендерної пропозиції надається учасником у вигляді банківської гарантії або страхової гарантії».
На виконання п. 3.3 розділу 1 умов ТД Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» було завантажено в електронному вигляді в якості забезпечення тендерної пропозиції договір № 27/20-ФР/Ц7 від 22.06.2020 добровільного страхування фінансового ризику невиконання або неналежного виконання вимог тендерної документації учасником торгів на суму 212 400,00 грн, відповідно до якого ПрАТ «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» - Страховик, ТОВ «METІНВЕСТ-СМЦ» - Страхувальник, та Філія «ЦЗВ» - Замовник торгів (Вигодонабувач). Строк дії гарантії до 19.11.2020 включно.
У Розділу 1 Додатку № 6 Тендерної документації встановлено, що переможець процедури закупівлі у строк, що не перевищує десяти днів з дати оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, повинен надати замовнику документи шляхом оприлюднення їх в електронній системі закупівель, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 5, 6, 8, 12 і 13 частини першої та частиною другою статті 17 Закону.
Позивач стверджує, що в порушення вимог ТД протягом визначеного строку ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» не було надано документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 Закону, у строк, визначений в ч. 6 ст. 17 Закону.
У зв'язку із зазначеним, пропозицію ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» було відхилено на підставі абз. 3 п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону - переможець не надав у спосіб, зазначений в тендерній документації, документи, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 цього Закону, що відображено у протоколі розгляду тендерних пропозицій від 08.09.2020 № 290/20.
Договором № 27/20-ФР/Ц7 від 22.06.2020 добровільного страхування фінансового ризику невиконання або неналежного виконання вимог тендерної документації учасником торгів (надалі - Договір добровільного страхування), а саме, у п. 5.2.2. зазначено, що Страховик зобов'язується сплатити повну суму тендерного забезпечення (гарантована сума) протягом 5 робочих або банківських днів з дати отримання першої письмової вимоги Замовника (Вигодонабувача), в якій буде посилання на одну з підстав, передбачених у розділі 2 даного Договору.
Відповідно до Розділу 2 Договору добровільного страхування страховими ризиками за Договором є:
- відкликання тендерної пропозиції Страхувальником після закінчення строку її подання, але до того, як сплив строк, протягом якого тендерні пропозиції вважаються чинними;
- непідписання учасником, який став переможцем процедури торгів, договору про закупівлю;
- ненадання переможцем процедури торгів забезпечення виконання договору про закупівлю після отримання повідомлення про намір укласти договір, якщо надання такого забезпечення передбачено тендерною документацією;
- ненадання переможцем у строк, визначений в абзаці другому частини третьої статті 17 Закону, документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 Закону».
В результаті ненадання ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» документів, позивач звернувся до ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» із вимогою від 23.09.2020 №ЦЗВ-20/2678 у встановлений Договором добровільного страхування строк, з посиланням на одну із підстав, передбачених у розділі 2 даного Договору а саме: ненадання переможцем у строк, визначений в абзаці другому частини третьої статті 17 Закону, документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 Закону.
Вимога отримана відповідачем 25.09.2020.
13.10.2020 Філією «ЦЗВ» було отримано лист ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» від 02.10.2020 № 021020-0367/к/у про відмову сплатити суму страхового відшкодування.
Позивач вважає відмову ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» безпідставною, незаконною, а дії відповідача такими, що направлені виключно на затягування сплати Страховиком Вигодонабувачу коштів за Договором добровільного страхування, та є намаганням на безпідставне збереження грошових коштів без достатньої правової підстави, оскільки позивачем під час направлення Вимоги було дотримано всіх необхідних умов, передбачених Договором добровільного страхування.
З огляду на викладене, позивач стверджує про порушенням відповідачем зобов'язань за Договором №27/20-ФР/Ц7 добровільного страхування фінансового ризику невиконання або неналежного виконання вимог тендерної документації учасником торгів від 22.06.2020 в частині виплати позивачу страхового відшкодування в сумі 212 400,00 грн, у зв'язку з чим останнім також нарахована пеня в сумі 1274,40 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, господарський суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
За приписами ст.560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ст.563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії (ст.564 Цивільного кодексу України).
Статтею 565 Цивільного кодексу Унормовано, що гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги. Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення суми страхової гарантії повинно бути доведено суду, у першу чергу, обставини наявності відповідного обов'язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією).
Аналогічного висновку щодо предмету доказування при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта платити за гарантією наведено у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 по справі №910/20306/17.
Згідно зі статтею 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Судом вказувалось, що відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За положеннями статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина 1 статті 565 Цивільного кодексу України).
Тобто, при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта платити за гарантією, в предмет доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов'язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією).
Як встановлено судом, 14.08.2020 позивачем визнано ТОВ «Метінвест-СМЦ» переможцем процедури закупівлі UA-2020-05-28-000598-а та направлено повідомлення №4000/322-20T про намір укласти договір від 14.08.2020).
Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про публічні закупівлі» Замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі. У випадку обґрунтованої необхідності строк для укладання договору може бути продовження до 60 днів.
За приписами ч.1 ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо: 1) він має незаперечні докази того, що учасник пропонує, дає або погоджується дати прямо чи опосередковано будь-якій посадовій особі замовника, іншого державного органу винагороду в будь-якій формі (пропозиція щодо найму на роботу, цінна річ, послуга тощо) з метою вплинути на прийняття рішення щодо визначення переможця процедури закупівлі або застосування замовником певної процедури закупівлі; 2) відомості про юридичну особу, яка є учасником, внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення; 3) службову (посадову) особу учасника, яку уповноважено учасником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення у сфері закупівель корупційного правопорушення; 4) суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів); 5) фізична особа, яка є учасником, була засуджена за злочин, учинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку; 6) службова (посадова) особа учасника, яка підписала тендерну пропозицію, була засуджена за злочин, вчинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку; 7) тендерна пропозиція подана учасником процедури закупівлі, який є пов'язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника; 8) учасник визнаний у встановленому законом порядку банкрутом та стосовно нього відкрита ліквідаційна процедура; 9) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутня інформація, передбачена пунктом 9 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"; 10) юридична особа, яка є учасником, не має антикорупційної програми чи уповноваженого з реалізації антикорупційної програми, якщо вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) або робіт дорівнює чи перевищує 20 мільйонів гривень.
Відповідно до Протоколу №290/20 засідання тендерного комітету позивача від 08.09.2020 тендерна пропозиція переможця процедури закупівлі - ТОВ «Метінвест-СМЦ», була відхилена на підставі абз. 3 п. 3 ч.1 ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі» - переможець процедури закупівлі не надав у спосіб, зазначений в тендерній документації, документи, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 цього Закону. Визнано переможцем процедури закупівлі - ТОВ «СОТА Україна» та вирішено оприлюднити на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір на суму 7 001 928,00 грн з ПДВ.
08.09.2020 позивачем опубліковано повідомлення №4000/357-20T про намір укласти договір на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель у межах даного тендеру за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-05-28-000598-a.
22.09.2020 року на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель розміщено укладений договір з переможцем процедури закупівлі - ТОВ «СОТА Україна».
Згідно п. 7.1. Тендерної документації переможець процедури закупівлі під час укладення договору про закупівлю повинен надати документи відповідно до Додатку № 6.
Як вбачається із Додатку № 6 до тендерної документації, Замовник процедури закупівлі передбачив перелік документів, які подає Переможець процедури закупівлі на підтвердження відсутності підстав, визначених частинами першою і частиною другою статті 17 (Розділ I Додатгу 6) та перелік документів для укладання договору (Розділ I Додатку 6).
У ч. 3 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що учасник процедури закупівлі в електронній системі закупівель під час подання тендерної пропозиції підтверджує відсутність підстав, передбачених пунктами 5, 6, 12 і 13 частини першої та частиною другою цієї статті. Спосіб документального підтвердження згідно із законодавством щодо відсутності підстав, передбачених пунктами 5, 6, 12 і 13 частини першої та частиною другою цієї статті, визначається замовником для надання таких документів лише переможцем процедури закупівлі через електронну систему закупівель.
Так, в Додатку № 6 зазначено, що подання документів для укладення договору здійснюється особисто або поштою за адресою: 03049, м. Київ, Повітрофлотський пр-т 17Б; кінцевий строк отримання замовником за адресою: 03049, м. Київ, Повітрофлотський пр-т 17Б, документів відповідно до Додатку № 6 (крім довідки Деражавної фіскальної служби відповідно до п.2 Розділу І цього Додатку, яка повинна бути надана до дати складання договору, але не пізніше ніж через 10 днів після оприлюднення повідомлення про намір укласти договір) є п'ятий день (до 17:00 з понеділка по четвер та до 15:45 у п'ятницю) з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір.
Таким чином, позивач у Додатку №6 до тендерної документації погодив спосіб надання документів, в тому числі, що підтверджують відсутність підстав, визначених частинами першою і частиною другою статті 17 (Розділ I Додатку № 6), особисто або поштою за адресою 03049, м. Київ, Повітрофлотський пр-т 17Б.
Як встановлено судом, третьою особою було надано всі передбачені умовами Додатку № 6 документами у спосіб та строк встановлений позивачем, що підтверджується реєстром отриманих документів № 4000 від 18.08.2020.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність настання страхового випадку з підстави ненадання переможцем у строк, визначений в абзаці другому частини третьої статті 17 ЗУ «Про публічні закупівлі», документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 ЗУ «Про публічні закупівлі».
Крім того, згідно умов договору страхування, страховим ризиком є ненадання переможцем у строк, визначений в абзаці другому частини третьої статті 17 Закону, документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 Закону.
Тобто, ненадання документів ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» у спосіб, зазначений в тендерній документації, не є страховим випадком.
Також, у п.п. 1.2.5., 1.2.6., 4.3. Правил добровільного страхування фінансових ризиків, затверджених ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» від 24.03.2020 року (далі - Правила) наводиться визначення понять страховий ризик, страховий випадок, умови настання страхового випадку.
Так, у відповідності до зазначених вище статей Правил, страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування, яка відбулася із настанням якої виникає обов'язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику або іншій третій особі (Вигодонабувачу).
Страховим випадком є понесення Страхувальником або іншою особою, визначеною Страхувальником у Договорі страхування (Вигодонабувачем) непередбачених фінансових витрат а/або фінансових (матеріальних) збитків внаслідок настання ризиків, що зазначені в Договорі страхування відповідно до п.4.1. Правил, якщо вони відбулися в період дії Договору страхування та підтверджені необхідними документами згідно з Розділом 10 цим Правил.
Тобто, обов'язковою умовою для настання страхового випадку є понесення непередбачених фінансових витрат та/або фінансових (матеріальних) збитків внаслідок настання ризиків, що зазначені в договорі страхування, що не підтверджено позивачем.
Натомість, як встановлено судом, позивачем було визначено переможцем процедури закупівлі ТОВ «СОТА Україна», з яким і укладено Договір про закупівлю.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Виходячи з вищевикладеного у сукупності, з огляду на те, що позивачем не було доведено суду виникнення обставин, які є страховим випадком згідно договору № 27/20-ФР/Ц7 від 22.06.2020 добровільного страхування фінансового ризику невиконання або неналежного виконання вимог тендерної документації учасником торгів, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для стягнення суми страхового відшкодування з відповідача.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" в частині стягнення 212 400,00 грн слід відмовити.
Що стосується позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" пені у розмірі 1 247,40 грн, то такі позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення як похідні.
Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVI№THERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись статтями 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 30.04.2021.
СуддяА.І. Привалов