ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.04.2021Справа № 910/21098/20
За позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія»
простягнення 3 343 295,65 грн.
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:Губський В.М.;
від відповідача:не з'явився.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (надалі - «ФДМУ») звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» (надалі - ТОВ «Брокенергія») про стягнення 2 817 477,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання із сплати орендної плати за договором оренди №098/97 від 08.10.1997, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмір 2 729 642,91 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 87 834,57 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.02.2021.
01.02.2021 через канцелярію суду від представника ФДМУ надійшла заява про збільшення позовних вимог та повернення судового збору, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3 223 569,46 грн. та пеню у розмірі 142 118,09 грн., а також повернути позивачу зайво сплачений судовий збір.
Протокольною ухвалою від 01.02.2021 відкладено підготовче засідання на 22.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 15.03.2021
01.03.2021 до Господарського суду міста Києва від ФДМУ надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2 654 801,78 грн. та пеню у розмірі 142 118,09 грн.
У зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. на лікарняному судове засідання 15.03.2021 не відбулося та ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 підготовче судове засідання призначено на 14.04.2021.
13.04.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій ФДМУ просить суд стягнути з ТОВ «Брокенергія» заборгованість у розмірі 3 136 046,42 грн. та пеню у розмірі 207 249,23 грн.
Протокольною ухвалою суду від 14.04.2021 судом прийнято до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог та про збільшення розміру позовних вимог, а також закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 28.04.2021.
Присутній в судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору, позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про місце і час проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 14.04.2021 та розпискою уповноваженого представника відповідача про повідомлення йому дати наступного судового засідання від 14.04.2021.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, а явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 28.04.2021 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
08.10.1997 між ФДМУ (орендодавець) та ТОВ «Брокенергія» (орендар), був укладений договір оренди №098/97, який змінений на підставі договору про внесення змін і доповнень до договору оренди державного майна від 08.10.1997 №098/97 від 08.02.2019, договору про внесення змін і доповнень до договору оренди державного майна від 08.10.1997 №098/97 від 19.03.2019 та договору про внесення змін і доповнень до договору оренди державного майна від 08.10.1997 №098/97 від 14.05.2019 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу державної акціонерної енергопостачальної компанії «Сумиобленерго» підприємства Охтирські теплові мережі (охтирська ТЕЦ), місцезнаходження якого: Сумська обл., м. Охтирка, вул. Снайпера, 13 та Сумська обл., м. Охтирка, селище Пристань (підприємство). Склад і вартість підприємства визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 30.11.2017. Вартість підприємства за актом оцінки становить 36 434 490,00 грн., у томи числі: основних засобів 36 434 490,00 грн.; інших необоротних матеріальних активів (без капітальних інвестицій) немає; нематеріальних активів немає; капітальних інвестицій (незавершеного будівництва) немає.
Згідно з п. 2.1 Договорів орендар вступає у строкове платне користування підприємством у термін указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі підприємства.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розділу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за перший місяць оренди після перегляду її розміру - січень 2018 року 502 310, 17 грн. Орендна плата за січень 2018 року визначена з урахуванням індексу інфляції. Орендна плата в новому розмірі нараховується з 01.01.2018. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п. 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Орендну плату у повному обсязі орендар перераховує до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.3 Договору).
На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди, що підтверджується актом прийому-передачі від 17.12.1997.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання із сплати орендних платежів на підставі Договору за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 3 136 046,42 грн.
Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Матеріалами справи (акт прийому-передачі від 17.12.1997) підтверджується факт передачі в оренду позивачем, прийняття відповідачем та користування ним об'єктом оренди за Договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.3 Договору у відповідача наявна заборгованість із сплати позивачу орендних платежів за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року у розмірі 3 136 046,42 грн. на підставі Договору, а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 3 136 046,42 грн. на підставі Договору за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги ФДМУ про стягнення з ТОВ «Брокенергія» заборгованості у розмірі 3 136 046,42 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 207 249,23 грн. нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 16.04.2020 по 03.04.2021.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 3.5 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Суд погоджується з розрахунком позивача, вважає його вірним та обґрунтованим, а відтак дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача пені у розмірі 207 249,23 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 3 136 046,42 грн. грн. та пені у розмірі 207 249,23 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Крім того, судом розглянуто клопотання позивача про повернення зайво сплаченого судового збору та встановлено наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до заявлених позивачем позовних вимог, а саме стягнення 3 343 295,65 грн., за подання даної позовної заяви підлягає сплаті судовий збір у розмірі 50 149,43 грн., в той час як позивачем сплачено 50 819,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1154 від 21.12.2020, тобто на 669,95 грн. більше ніж встановлено законом.
Оскільки позивачем внесено судовий збір у більшому розмірі ніж встановлено законом, то зайво сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та повернення позивачу судового збору у розмірі 669,95 грн., сплаченого платіжним дорученням №1154 від 21.12.2020.
Керуючись статтями 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» (01024, м. Київ, вул. Антоновича, 26, оф. 17; ідентифікаційний код 40050036) в дохід державного бюджету України (рахунок UA308999980313050092000018538, ГУК Сум. обл/Охтирська МТГ/22080100, банк отримувача - Казначейство України, код отримувача 37970404, код класифікації доходів бюджету 22080100) заборгованість у розмірі 3 136 046 (три мільйони сто тридцять шість тисяч сорок шість) грн. 42 коп. та пеню у розмірі 207 249 (двісті сім тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 23 коп. Видати наказ.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» (01024, м. Київ, вул. Антоновича, 26, оф. 17; ідентифікаційний код 40050036) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36014, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23; ідентифікаційний код 42769539) судовий збір у розмірі 50 149 (п'ятдесят тисяч сто сорок дев'ять) грн. 43 коп. Видати наказ.
4. Повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36014, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23; ідентифікаційний код 42769539) з державного бюджету України судовий збір у розмірі 669 (шістсот шістдесят дев'ять) грн. 95 коп. Видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 30.04.2021.
Суддя В.П. Босий