ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.04.2021Справа № 910/18504/20
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Свириденко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених судових витрат у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс"
(вул.Лісна,1,с. Петрушки, Києво-Святошинський р-н,
Київська обл., 08113)
до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
(вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001)
про визнання недійсним одностороннього правочину
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі-відповідач) про визнання недійсним одностороннього правочину щодо розірвання договору БО065-19 на брокерське обслуговування від 05.04.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 вирішено здійснювати розгляд справи №910/18504/20 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 23.12.2020.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2021 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним одностороннього правочин задоволено повністю.
20.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених судових витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 23.04.2021 розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення призначено у судовому засіданні на 28.04.2021.
У судове засідання, призначене на 21.04.2021 з'явилися представник відповідача та заперечив проти заяви про ухвалення додаткового рішення, просив суд відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі, представник позивача у судове засідання не з'явився.
За змістом частин 2 та 3 статті 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №910/18504/20 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно із поданими до матеріалів справи заявами позивача про вирішення питання щодо стягнення судових витрат, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Обґрунтовуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» посилається на те, що факт надання правової допомоги відповідачу підтверджується Договором про надання правової допомоги №250 від 17.11.2020, актом виконаних робіт від 24.11.2020 до Договору №250, розрахунком платної правової допомоги від 24.11.2020 та платіжними дорученнями № 1047 від 20.11.2020 на суму 5 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» уклало Договір про надання правничої (правової) допомоги №250 від 17.11.2020 з Адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною.
Пунктом 1 вказаного Договору сторони погодили, що виконавець надає замовнику на платній основі правничу допомогу но видах та об'ємі, передбачених цим Договором з метою захисту прав чи інтересів замовника.
Пунктом 2 Договору визначено, що виконавець надає правничу допомогу, а саме: щодо захисту прав та інтересів замовника у правовідносинах, що виникають з акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», в тому числі щодо встановлення замовнику неприйнятно високого рівня ризику та розірвання укладених із акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» договорів, складання заяв, заперечень, запитів; консультацій і роз'яснень з правових питань; правового супроводу діяльності замовника; складання позовних заяв; складання апеляційної та касаційної скарги; складання відповіді на відзив відповідача на позов, на апеляційну чи касаційну скаргу; складання відзиву на апеляційну чи касаційну скаргу; складання заперечень на відповідь на відзив на позов, на апеляційну чи касаційну скаргу; ознайомлення з матеріалами справи у суді першої, апеляційної інстанцій та у касаційному суді в складі верховного суду незалежно від юрисдикції суду; складання та підготовка процесуальних та інших документів правового характеру спрямованих. на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів замовника, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення,-в тому числі у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, складання інформаційних запитів, надання усних консультацій та інших дій без обмежень за, тарифом 1000 грн./год. ( в т.ч. за вивчення, складання та виготовлення документів, надання консультацій та роз'яснень) та 1500,00грн. за прибуття до суду та/або за участь у розгляді справи у режимі відео конференції або через- електронний суд із використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису за одне судове засідання. Сторони погодили, що за виконання цього доручення клієнт здійснює оплату за наступним тарифом: 1328.55 грн/год, що є еквівалентом 50 дол. США за курсом НБУ, встановленим на день укладання цього доручення. сторони узгодили, що розмір оплати у гривнях, зазначений у цьому додатку, змінюється пропорційно зміненню курсу долара США по відношенню до гривні України відповідно до курсу НБУ на дату здійснення оплати або виставлення рахунку.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд розглянув та відхилив як необґрунтовані заперечення відповідача щодо задоволення заяви про стягнення із відповідача витрат на правничу допомогу.
Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі №906/194/18, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, відповідачем заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу позивача наведено заперечення стосовно невідповідності критеріям співмірності витрат заявлених позивачем до стягнення.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 07.08.2018 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/1283/17.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи викладені обставини, керуючись ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що сума правничої допомоги, що підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача становить 5 000,00 грн., оскільки вартість послуг правничої допомоги є судовими витратами, а позовні вимоги задоволені повністю.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс", з покладанням на відповідача обов'язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Заяву представника Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-транс" (08113, Київська область, с. Петрушки, вул. Лісна, 1, код ЄДРПОУ 30367782) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
3. Після набрання додатковим рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 30.04.2021
Суддя М. О. Лиськов