ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.04.2021Справа № 910/2768/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМП»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄА ГРУП»
про 11 800, 00 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІМП» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄА ГРУП» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 11 800, 00 грн.
Позовні вимоги з посиланням на ст. 15, 526, 692, 916, 920 Цивільного кодексу України, ст. 20, 193, 265 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати наданих послуг з перевезення вантажу за договором-заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом № ВА.20.10.20.2 від 06.10.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2768/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
29.03.2021 від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду від 01.03.2021 та письмове підтвердження того, що ціна позову не змінилася та відповідачем заборгованість не погашена.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Приписами статті 10 зазначеного Закону закріплено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Як убачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 02081, місто Київ, проспект Григоренка, будинок 22/20, офіс 434.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 направлялись судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: "вибули".
Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Інших адрес позивач суду не повідомив, тому суд позбавлений можливості направити ухвалу на інші адреси.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого відповідача щодо його належного отримання, тобто його власною волею, оскільки самим відповідачем надаються до ЄДР відомості, щодо офіційної адреси його місцезнаходження.
Відтак, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість проявив процесуальну бездіяльність.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/2768/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
06.10.2020 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник/експедитор) укладений разовий договір-заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом № ВА.20.10.20.2 (далі - договір).
Зазначеним договором сторонами погоджено таке:
1. Маршрут: Степанівка - Дергачі;
2. Адреса завантаження: с. Степанівка, вулиця Леніна, 144;
3. Дата та час завантаження: 20.10.2020;
4. Адреса та час розвантаження: 22.10.2020;
5. Вантажоодержувач: згідно товарно-транспортної накладної;
6. Перевізник: ТОВ «Олімп»;
7. Найменування вантажу: ТНВ;
8. Вага вантажу, об'єм: до 22 т., до 86 м3;
9. Умови перевезення: сухий чистий, без запахів;
10. Тип напівпричепа: тент;
11. Спосіб завантаження, розвантаження: заднє;
12. Марка та номер автомобіля: МАН НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ;
13. Водій: ОСОБА_1 , водійське посвідчення серія НОМЕР_3 ;
14. Вартість та форма оплати: 11 800 грн, протягом 10 - 15 робочих днів по оригіналам товарно-транспортних накладних та додаткових документів до них;
15. Комплект документів для оплати: товарно-транспортна накладна з кожної точки, видаткові накладні, акт прийому передачі;
16. Відповідальний менеджер ОСОБА_2 ;
17. Відповідальний за оплату ОСОБА_3 .
Пунктом 6 додаткових умов договору передбачено, що перевізник зобов'язується протягом 7 днів з моменту розвантаження надіслати експедитору поштовим відправленням з повідомленням про вручення документи, передбачені заявкою та договором, які свідчать про належне виконання перевезення.
Відповідно до пункту 9 додаткових умов договору, постачальник послуг відправляє замовнику всі необхідні документи по поїздці, а також рахунки, акти, заявки та договори за свій рахунок на адресу: Нова Пошта, м. Київ, відділення № 317. Єа Груп, ТОВ (ЄДРПОУ: 39809911). Представник: ОСОБА_4 , НОМЕР_4 . В іншому випадку замовник має право стягнення суми відправки посилки з постачальника.
20.10.2020 складено товарно-транспортну накладну № 00011806.
На виконання договору-заявки позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, про що складено акт виконаних робіт № Ол000000223 від 22.10.2020 на суму 11 800, 00 грн.
16.11.2020 позивачем було направлено відповідачу документи по поїздці, а саме: рахунки, акти, заявки та договори на адресу: Нова пошта, місто Київ, відділення № 317. Єа Груп, ТОВ (ЄДРПОУ: 39809911), що підтверджується експрес накладною № 59000589824917, які отримані відповідачем 17.11.2020, а саме відповідальним менеджером ОСОБА_2 .
Однак відповідачем не було вчинено жодних дій на виконання договору, щодо своєчасної оплати наданих послуг перевезення.
27.01.2021 позивачем направлено претензію №109, з вимогою оплати заборгованості щодо наданих послуг з перевезення вантажу в сумі 11 800, 00 грн, проте доказів направлення позивач не надав (чек та опис вкладення в матеріалах справи відсутні).
02.02.2021 від відповідача надійшов лист-повідомлення № 02/02, в якому зазначив, що віднесений Державною податковою службою до ризикових платників податків, усі податкові накладні блокуються, тому в останнього відсутні кошти для розрахунку з позивачем. Відповідач просив врахувати вказані умови позивачем та надати додаткові відстрочку щодо розрахунку, вказав строк протягом місяця для виходу з кризової ситуації.
Однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг з перевезення за вказаним договором на момент звернення до суду не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 11 800, 00 грн основної заборгованості
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України).
За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч.1 ст.916 Цивільного кодексу України).
Судом вище вказувалось, що згідно договору-заявки вартість послуг за перевезення складає 11800, 00 грн. Оплата здійснюється протягом 10 - 15 робочих днів з моменту отримання оригіналу товарно-транспортної накладної, видаткової накладної та акту прийому передачі.
Так за результатами перевезення та розвантаження вантажу складено товарно-транспортну накладну № 00011806 від 20.10.2020 та акт прийому здачі вантажу № ВІ.00011806, які не містять будь-яких заперечень чи зауважень.
Таким чином з матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання договору надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, про що складено акт виконаних робіт № Ол000000223 від 22.10.2020 на суму 11 800, 00 грн.
Відповідно до експрес накладною від 16.11.2020 № 59000589824917 відповідач отримав вищезазначений акт - 17.11.2020, враховуючи пункт 14 договору-заявки, останній мав оплатити надані послуги перевезення протягом 10 - 15 робочих днів з моменту отримання акту.
Однак відповідачем не було вчинено жодних дій на виконання договору, щодо своєчасної оплати наданих послуг перевезення.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 11 800, 00 грн за надані на підставі договору послуги з перевезення. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.
Отже, суд розцінює прохання відповідача щодо відстрочення сплату боргу здійснену, як визнання ним основного боргу. Доказів сплати суми основного боргу в розмірі 11 800, 00 грн у суду немає та відповідачем не надано, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 11 800, 00 грн основної заборгованості
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄА ГРУП» (02081, місто Київ, проспект Григоренка, будинок 22/20, офіс 434, ідентифікаційний код 39809911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМП» (61007, місто Харків, вулиця Свистуна, будинок 3-А, ідентифікаційний код 30035671) 11 800 (одинадцять тисяч вісімсот) грн 00 коп. основної заборгованості та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Я.А.Карабань