ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.04.2021Справа № 910/10462/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
За позовом В.о. керівника Покровської місцевої прокуратури Донецької області (85300, вул. Центральна, 148, м. Покровськ, Донецька область) в інтересах держави в особі: Департаменту капітального будівництва Донецької облдержадміністрації (вул. Ярослава Мудрого, 9, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 26503980)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАГРАД ЛТД" (пр. Голосіївський, буд. 50, кімната 305, м. Київ, 03039, код ЄДРПОУ 39309032)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Вдовенко Валентина Михайлівна ( АДРЕСА_1 , ідентифікацінйний код НОМЕР_1 )
про стягнення 2 164 645,74 грн,
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява в.о. керівника Покровської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі: Департамент капітального будівництва Донецької облдержадміністрації про стягнення невикористаного авансу за договором підряду в сумі 1 939 840,93 грн., та пені за цим договором в сумі 224 804,81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з повернення суми невикористаної передплати за договором підряду № 21 б-19 від 04.04.2019 щодо капітального ремонту житлового будинку, укладеного між Департаментом капітального будівництва Донецької облдержадміністрації (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАГРАД ЛТД" (далі - відповідач) та сплати штрафних санкцій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 02.09.2020.
25.08.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАГРАД ЛТД" до відділу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у кому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що проектна документація, надана позивачем, не відповідає державним будівельним нормам та нормативним документам, у зв'язку з чим виникла необхідність виконати додаткові роботи, і відповідач як підрядник був зобов'язаний зупинити відповідні роботи та оформити акт за формою №КБ-2 щодо фактично виконаних додаткових робіт, в свою чергу неналежне виконання робіт по договору сталося з вини замовника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 підготовче засідання відкладено на 24.09.2020.
19.09.2020 через відділ діловодства суду Київською міською прокуратурою подано відповідь на відзив, у якій прокурор зазначає, що доводи відповідача, викладені у відзиві є необґрунтованими, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідач у встановлені строки зобов'язання щодо використання авансових сум не виконав, а невикористана сума повернута позивачу не була, при чому виявлення невідповідності проектно-кошторисної документації не звільняють відповідача як генпідрядника від обов'язку використати аванс, та відповідно до умов договору наявні всі підстави для стягнення з відповідача пені.
21.09.2020 до відділу діловодства суду Київською міською прокуратурою подано письмові пояснення що Департамент капітального будівництва Донецької облдержадміністрації всупереч покладеним на нього обов'язкам не проконтролював своєчасне виконання умов по договору щодо здачі робіт та повернення бюджетних коштів та не вжив заходи щодо стягнення суми заборгованості у примусовому порядку, у зв'язку з чим звернення прокуратури до суду потребувало невідкладного захисту інтересів держави.
24.09.2020 на електронну пошту суду надійшла відповідь на відзив від Донецької обласної державної адміністрації, у якій позивач позовні вимоги підтримав, та зазначив, що проектно-кошторисна документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог міцності, надійності та довговічності об'єкту будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення; санітарного і епідеміологічного благополуччя населення; пожежної безпеки; енергозбереження; кошторисної частини проекту, водночас позивачем не вимагалося від відповідача виконувати роботи, які не передбачені проектно-технічною документацією, та вказана обставина не є підставою для неповернення департаменту невикористаних коштів попередньої оплати, департамент не надавав згоди відповідачу на передачу документації інституту судових експертиз, отже наданий висновок не може бути належним та допустимим доказом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 продовжено строки підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 15.10.2020.
28.09.2020 до відділу діловодства суду представником позивача подано відповідь на відзив, що раніше надійшла на електронну пошту суду.
15.10.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли заперечення, у яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що підрядником використано кошти, виділені позивачем як аванс в межах цільового призначення, при цьому виконані підрядником роботи позивачем не прийняті, без виконання додаткових робіт, не врахованих в проекті, виконання проектних робіт неможливе.
Підготовче засідання, призначене на 15.10.2020 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Ягічевої Н. І. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 підготовче засідання призначено на 11.11.2020.
04.11.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.
09.11.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшли заперечення щодо призначення будівельно-технічної експертизи.
У підготовчому засіданні 11.11.2020 судом оголошено перерву до 25.11.2020.
24.11.2020 до діловодства суду від Київської міської прокуратури надійшли заперечення на клопотання про призначення судово-будівельної експертизи.
Підготовче засідання, призначене на 25.11.2020 не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Ягічевої Н. І. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 підготовче засідання призначено на 24.12.2020.
23.12.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли пояснення, у яких зазначено, що ФОП Вдовенко В.М. виконувалися роботи з розробки коригування проектно-кошторисної документації по об'єкту та станом на 08.12.2020 між нею та Управлінням з розвитку міського господарства військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області укладена додаткова угода №8 від 30.11.2020.
23.12.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів повернення невикористаних коштів попередньої оплати.
23.12.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшли пояснення у яких, зокрема, зазначено, що спір стосується невиконання відповідачем зобов'язань, передбачених п. 4.2. договору, що відповідачем не спростовується, відповідачем не надано доказів, що підтверджуються використання попередньої оплати відповідно до умов договору та повернення невикористаних коштів попередньої оплати, позивачем та відповідачем визнається, що відповідач виконав роботи, не передбачені проектною документацією, та виконання цих робіт не створюють жодних правових наслідків для відповідача, при цьому вказані роботи є самочинним будівництвом.
24.12.2020 до відділу діловодства суду представником відповідача подано пояснення, де зазначено, що забезпечення виконання робіт проектною документацією покладено на позивача, умовами договору передбачено, що позивач зобов'язаний розглянути у п'ятиденний термін представлену підрядником письмову інформацію про обставини, що призвели до виникнення додаткових робіт або інших змін, не врахованих проектною документацією, та у разі необхідності (після коригування проекту та проходження обов'язкової державної експертизи), укласти окремий договір на додаткові роботи, та станом на 08.12.2020 між управлінням та ФОП Вдовенко В.М. підписана додаткова угода №8 від 30.11.2020 на розробку проектно-кошторисної документації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2021 підготовче засідання відкладено на 21.01.2021.
21.01.2021 на електронну пошту від позивача надійшли пояснення, у яких зазначено, що відповідачем не надано суду пояснення щодо того, яке відношення надані ним пояснення та докази мають до розглядуваної заяви, зокрема до виконання п. 6.3.14 та 4.2 договору щодо використання та повернення невикористаної попередньої оплати.
У підготовчому засіданні 21.01.2021 судом оголошено перерву до 28.01.2021.
27.01.2021 до відділу діловодства суду представником відповідача подано пояснення, у яких зазначено, що норми закону та положення договору допускають право підрядника на отримання оплати за додатково виконані роботи навіть без повідомлення замовника, якщо проведення таких робіт було необхідне в інтересах замовника, при цьому підрядник належним чином повідомив замовника про необхідність виконати додаткові роботи по об'єкту, необхідність проведення додаткових робіт була зумовлена швидкою руйнацією стінових блоків будівлі, що може привести до руйнації стіни верхніх поверхів, а також при виконанні демонтажних робіт накопичились відходи, що негативно впливає на технічний стан несучих конструкцій стін, фундаментів та ґрунтів.
28.01.2021 до відділу діловодства суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаград ЛТД" до Департаменту капітального будівництва Донецької облдержадміністарції про стягнення 2251171, 61 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця Вдовенко Валентину Михайлівну, підготовче засідання відкладено на 18.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаград ЛТД" повернуто заявнику без розгляду.
17.02.2021 до відділу діловодства суду представником відповідача подано пояснення, у яких зазначено, що диспозиція ч. 4 ст. 877 ЦК України і п. 1.2. договору підряду допускають право підрядника на отримання оплати за додатково виконані роботи навіть без повідомлення про це замовника, якщо проведення таких робіт було необхідне в інтересах замовника, зокрема у зв'язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об'єкта будівництва, при цьому виконані роботи відповідають проектній документації, при виконанні робіт необхідно провести додаткові роботи, які не враховані проектно-кошторисною документацією, виконання будівельних робіт, не врахованих у проектній документації, неможливо.
18.02.2021 від третьої особи надійшли пояснення, у яких, зокрема, вказано, що при виконанні робіт були передбачені та виконані запобіжні заходи в місцях, де склалась аварійна ситуація, було розпочато коригування проектно-кошторисної документації 1-ої черги будівництва, яка ведеться до цього часу і знаходиться у завершальній стадії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/10462/20 до розгляду по суті на 18.03.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 підготовче засідання відкладено на 01.04.2021.
У судовому засіданні 01.04.2021 представник позивача та прокурор позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, в свою чергу представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити, представник третьої особи у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце засідання повідомлявся належним чином.
У судовому засіданні 01.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального Кодексу України.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
04.04.2019 року між Департаментом капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАГРАД ЛТД» (далі - підрядник, відповідач) укладено договір підряду № 21 б-19, (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого підрядник приймає на себе зобов'язання на свій ризик виконати роботи по об'єкту, а замовник прийняти та оплатити такі роботи відповідно до проектно-кошторисної документації.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що, якщо під час будівництва виникає потреба у виконання додаткових робіт, не врахованих проектною документацією, підрядник зобов'язаний в установлені договором строки повідомити про це замовника та оформити разом з замовником акт на додаткові роботи. Якщо підрядник не повідомив замовника в установленому порядку про необхідність виконання додаткових робіт, він не може вимагати від замовника оплати виконаних додаткових робіт і відшкодування завданих йому збитків, якщо не доведе, що проведення таких робіт було необхідне в інтересах замовника, зокрема, у зв'язку з тим, що зупинення робіт загрожувало знищенням або пошкодженням об'єкта будівництва.
Відповідно до п. 3.1. договору обсяг, вартість та термін виконання робіт визначаються прикладеними до договору графіком виконання робіт і договірною ціною, які є невід'ємною частиною договору. Договірна ціна складає 26 280 558,34 грн., у тому числі ПДВ 4 380 093,05 грн.
У п. 4.2. договору передбачено, що замовник може перераховувати підряднику попередню оплату у розмірі не більше 30% річного обсягу фінансування. Загальний обсяг попередньої оплати не може перевищувати 30% договірної ціни. Підрядник зобов'язується використати одержану попередню оплату протягом 3 місяців після одержання оплати, але у будь-якому разі не пізніше ніж до кінця поточного бюджетного року відповідно до вимог пп. 3, п.1 та п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 (зі змінами). По закінченню терміну невикористані кошти повертаються на рахунок замовника, але не пізніше останнього дня терміну відпрацювання попередньої оплати.
Підтвердження відповідачем використання коштів отриманого авансу, згідно п. 4.2. договору, здійснюється шляхом надання останнім позивачу актів виконаних підрядних робіт, складених за формою КБ-2в і довідок про вартість виконаних підрядних робіт, складених за формою КБ-3.
Згідно з пунктом 5.1. договору строки виконання робіт визначаються графіком виконання робіт, який є невід'ємною частиною договору. Роботи по об'єкту згідно з графіком (Додаток №2 до договору) передбачено виконати за 300 календарних днів.
За умовами п. 5.2. строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін до графіку виконання робіт, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобов'язань (порушення умов фінансування, несвоєчасне надання проектної документації, тощо).
Підпунктом 6.1.1. договору передбачено, що замовник зобов'язаний передати підряднику дозвільну документацію, надану відповідними органами. Забезпечити об'єкт проектно-кошторисною документацією.
У відповідності до п. 6.1.3. договору замовник зобов'язаний розглядати у п'ятиденний термін представлену підрядником письмову інформацію про обставини, що призвели до виникнення додаткових робіт або інших змін, не врахованих проектною документацією, інформацію щодо залучення третіх осіб до виконання договору та усунення недоліків випадкового знищення та повідомити підрядника про прийняте рішення.
В свою чергу, згідно з пунктом 6.3.1 договору підрядник зобов'язаний виконати якісно та у встановлені графіком виконання робіт строки роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, ДБН та іншої нормативної документації.
Підрядник зобов'язаний також своєчасно попередити замовника про те, що додержання його вказівок стосовно способу виконання робіт загрожує їх якості або придатності, та про наявність інших обставин, які можуть викликати таку загрозу (пункт 6.3.5), передати замовнику у порядку, передбаченому законодавством та договором підряду, закінчені роботи (пункт 6.3.7 договору), вжити заходів щодо недопущення передачі без згоди замовника проектної документації (примірників, копій) третім особам (пункт 6.3.8 договору), інформувати в установленому порядку замовника про хід виконання зобов'язань за договором підряду, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для його усунення (пункт 6.3.13 договору), підрядник зобов'язаний забезпечити цільове використання коштів, виділених як аванс (попередня оплата) для виконання робіт по договору (пункт 6.3.14 договору).
Підрядник несе відповідальність за будь-які порушення по виконанню договору (пункт 7.1. договору).
За невиконання чи неналежне виконання робіт з даного договору підрядник несе відповідальність відповідно до чинного законодавства (пункт 7.2. договору).
У випадку невиконання підрядником зобов'язань, передбачених у пунктах 4.3. договору, за кожний день порушення замовником застосовуються штрафні санкції у розмірі облікової ставки Національного банку України (пункт 7.3. договору).
На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату робіт за договором на користь відповідача: 23.04.2019 у розмірі 2 000 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №7 від 23.04.2019 та 26.06.2019 у розмірі 1 000 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №17 від 26.06.2019.
Таким чином, згідно з умовами п 4.2. договору строк використання коштів попередньої оплати, здійсненої 23.04.2019 (проведено банком) становив - до 24.07.2019, а здійсненої 01.07.2019 - до 01.10.2019, а також у зв'язку з закінченням бюджетного року.
Втім, відповідач, всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором зобов'язання виконав лише частково, використавши лише суму 1 060 159, 07 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт: акт №1 за березень 2020 на суму 638 048, 28 грн та акт №2 за березень 2020 року на суму 422 110, 79 грн, тобто невикористаною лишилася сума авансу у розмірі 1 939 840, 93 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензією від 21.10.2019 за №1189/0/230-19-01/2 щодо невиконання умов договору з вимогою повернути грошові кошти, наданих як попередня оплата, у розмірі 3 000 000 грн та повідомити про результати розгляду претензії до 25.10.2019 включно, яка залишена останнім без задоволення, що і стало причиною звернення з даним позовом.
При цьому, позовну заяву подано в.о. керівника Красноармійської місцевої прокуратури (нова назва: Покровська місцева прокуратура Донецької області ) в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Донецької облдержадміністрації.
Частиною 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Так, відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Як передбачено частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
При цьому, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Прокурор на підставі ст. 142 Конституції України, та ст. 7 Бюджетного Кодексу України, звертаючись до суду в інтересах держави, визначив, що, в даному випадку, порушення інтересів держави полягає у завданні місцевому бюджету збитків.
Прокурор стверджує, що всупереч покладеним обов'язкам Департаментом капітального будівництва Донецької облдержадміністрації не проконтрольовано своєчасне виконання умов договору щодо здачі робіт та повернення бюджетних коштів, не вжито заходів до стягнення суми заборгованості у примусовому порядку, зокрема щодо подання відповідного позову, в той час як претензій від 21.10.2019 №1189/0/230-19-01/2.
При цьому, оскільки однією з позовних вимог у даній справі є сплата штрафних санкцій та відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність в один рік, у зв'язку з чим звернення прокуратури до суду з позовною заявою потребувало невідкладного захисту інтересів держави.
За вказаних обставин суд дійшов про обґрунованіть підстав звернення прокурора в інтерсах держави в особі Департаменту капітального будівництва Донецької облдержадміністрації.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений сторонами договір за правовою природою є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.
Зокрема, відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Пунктом 4.2 договору сторони погодили, підрядник зобов'язується використати одержану попередню оплату протягом 3 місяців після одержання оплати, але у будь-якому разі не пізніше ніж до кінця поточного бюджетного року відповідно до вимог пп. 3, п.1 та п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 (зі змінами). По закінченню терміну невикористані кошти повертаються на рахунок замовника, але не пізніше останнього дня терміну відпрацювання попередньої оплати.
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п. 4.2 договору строк виконання зобов'язання з використання одержаної попередньої оплати та повернення невикористаної оплати настав.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, підрядником не використано суму авансу у розмірі 1 939 840, 93 грн та не повернуто зазначену суму позивачеві, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені, штрафу.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 7.3. договору визначено, що у випадку невиконання підрядником зобов'язань, передбачених у пунктах 4.3. договору, за кожний день порушення замовником застосовуються штрафні санкції у розмірі облікової ставки Національного банку України.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення повернення коштів попередньої оплати, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 7.3 договору, прокурором нараховано та заявлено до стягнення пеню у загальній сумі 224 804, 81 грн за період з 24.07.2019 по 24.01.2020 та за період з 01.10.2019 по 26.03.2020.
Перевіривши наданий прокурором розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачем.
При цьому, обставини, на які посилається відповідач в заперечення позовних вимог, зокрема щодо невідповідності проектної документації державним будівельним нормам і нормативним документам, необхідності зупинити виконання робіт, а також виконання додаткових робіт за договором, не звільняють його від обов'язку виконати умови пункту 4.2. договору в частині повернення невикористаних коштів на рахунок замовника, а отже і від відповідальності за невиконання зобов'язання.
Так, аванс є звичайною сумою попередньої оплати за договором, яка не виконує забезпечувальної функції, властивої завдатку. В разі невиконання зобов'язання, по якому передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.11.2019 по справі №910/1084/18 та від 04.12.2019 по справі №910/1085/18).
Не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку повернути невикористані кошти і здійснення ним робіт за квітень 2020 року, позаяк виконання вказаних робіт стосуються іншого періоду оплати та не є предметом розгляду даної справи.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач же під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 86, 231, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги в.о. керівника Покровської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі: Департамент капітального будівництва Донецької облдержадміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАГРАД ЛТД» про стягнення 2 164 645,74 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАГРАД ЛТД» (пр. Голосіївський, буд. 50, кімната 305, м. Київ, 03039, код ЄДРПОУ 39309032) на користь Департаменту капітального будівництва Донецької облдержадміністрації (вул. Ярослава Мудрого, 9, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122 код ЄДРПОУ 26503980) (р/р UA148201720344221008100011377, Державна казначейська служба України м. Київ, МФО820172, код ЄДРПОУ 26503980) невикористану суму авансу у розмірі 1 939 840 (один мільйон дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч вісімсот сорок) грн. 93 коп. та пеню у розмірі 224 804 (двісті двадцять чотири тисячі вісімсот чотири) грн. 81 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАГРАД ЛТД» (пр. Голосіївський, буд. 50, кімната 305, м. Київ, 03039, код ЄДРПОУ 39309032) на користь прокуратури Донецької області (вул. Університетська, буд 6, м. Маріуполь, Донецька обл., 87500, р/р UA918201720343180002000016251, Державна казначейська служба України, МФО - 820172, отримувач - прокуратура Донецької області) витрати зі сплати судового збору у розмірі 32 469 (тридцять дві тисячі чотириста шістдесят дев'ять) грн. 69 коп.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
У зв'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.
Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2021
Суддя Н.І. Ягічева