ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.04.2021Справа № 910/2490/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал"
до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про зняття арешту з майна та коштів
за участю представників:
від позивача: Усков О.Ю.
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна та коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" має відкритий рахунок у АТ "Державний ощадний банк України", на якому грошові кошти у сумі 87 000,00 грн перебувають під арештом. Оскільки арешт майна та коштів на рахунках існує без належної правової підстави, проте виконавче провадження завершене, що призводить до порушення прав позивача.
Господарський суду міста Києва ухвалою від 22.02.2021 прийняв вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 23.03.2021.
Господарський суду міста Києва ухвалою від 25.02.2021 виправив описку допущену в пункті 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі № 910/2490/21 щодо дати та часу судового засідання.
У судовому засіданні 16.03.2021 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 06.04.2021.
У судовому засіданні 06.04.2021 суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.04.2021, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання. Направлено відповідачу ухвалу про виклик в судове засідання з розгляду справи по суті, що відбудеться 28.04.2021.
У судове засідання 28.04.2021 з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений ухвалою суду від 06.04.2021, відзиву та клопотань про відкладення не подавав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов висновку про наступне.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Перелік спорів, які відносяться до юрисдикції господарського суду, визначені у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
У частинах першій та другій статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Як зазначено судом вище, позивач просить суд скасувати арешт, накладений постановою Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.11.2015 у рамках виконавчого провадження №49201982, якою накладено арешт на кошти у сумі 87 000,00 грн, що належать Приватному акціонерному товаристві "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" та знаходяться на рахунку АТ «Держаний ощадний банк України» НОМЕР_1 .
При цьому, з матеріалів позовної заяви вбачається, що арешт був накладений у процесі примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.01.2014 по справі №910/23034/13.
Отже, з характеру заявлених позовних вимог вбачається, що їх предметом є оскарження дій, бездіяльності та рішення органів Державної виконавчої служби по виконанню рішень судів.
Водночас, згідно приписів ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").
При цьому, пунктом 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК України. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" передбачено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК України, ст. 12 ГПК України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.
Тобто, нормами чинного законодавства нерозривно пов'язано звернення особи до суду з вимогою про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту.
Окреме звернення особи до господарського суду з позовом про зняття арешту з майна не передбачено законом, оскільки законом встановлений певний порядок зняття арешту з майна особи, яка вважає себе власником майна.
Частиною першою статті 339 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
З урахуванням наведеного, якщо зняття арешту з майна не пов'язано зі спором про право на це майно, особа, яка вважає себе власником спірного майна, доказом чого є відповідні документи, повинна звернутися до державної виконавчої служби з вимогою про зняття арешту зі спірного майна. У випадку відмови державної виконавчої служби у знятті арешту з майна, останній повинен звернутися до суду з вимогою про оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби.
Отже, спори про зняття арешту з майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, розглядаються за правилами ст. 339 ГПК України.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту його порушеного права шляхом подання позовної заяви про зняття арешту майна до органів ДВС за умови відсутності спору про речове право, який вирішено рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 у справі №910/23034/13.
В абзаці 3 п. 9.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 роз'яснено, що вимоги осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Суд звертає вагу, що у даній справі з позовними вимогами звернувся сам боржник, якому належать грошові кошти у сумі 87 000,00 грн. При цьому, з матеріалів справи не вбачається існування спору щодо права власності на ці грошові кошти. Тобто, посилання позивача у позовній заяві на норми цивільного законодавства щодо захисту права власності не заслуговують на увагу, оскільки ним не визначено особи, яка порушує це право, що свідчить про відсутність спору про право.
З огляду на те, що між позивачем та Шевченківським районним відділом Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відсутні господарські відносини врегульовані Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, іншими актами господарського, цивільного законодавства та відсутній спір про право, що виникає з відповідних відносин, оскільки Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не є суб'єктом господарювання, а також між сторонами відсутній спір про право власності, даний спір непідвідомчий господарському суду.
Враховуючи викладене, вимоги Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна та коштів, заявлені позивачем у цій справі в порядку позовного провадження шляхом подання позовної заяви, не підлягають вирішенню у господарських судах, а отже існують підстави для закриття провадження у справі.
У відповідності із п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
На виконання вимог ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, суд роз'яснює позивачу, що згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Статтею 339 ГПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі №910/2490/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна та коштів.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
За відсутності клопотання про повернення судового збору, питання про повернення сплаченого судового збору не вирішується.
Керуючись ст. 231, ст. 233, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Закрити провадження у справі №910/2490/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна та коштів.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано: 30.04.2021.
Суддя О.В. Гулевець