ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.04.2021Справа № 910/128/21
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Балістика»
до1. ОСОБА_1 2. Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідачівТовариства з обмеженою відповідальністю «Велмет»
провизнання патенту на корисну модель недійсним та зобов'язання вчинити дії
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача 1:Куц І.О.
від відповідача 2:не з'явився
від третьої особи:Куц І.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Балістика» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання патенту на корисну модель недійсним та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю умовам патентоздатності корисної моделі за патентом України № НОМЕР_1 від 25.06.2019 на корисну модель « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у зв'язку з чим позивач заявляє вимоги про визнання такого патенту недійсним та зобов'язання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України на корисну модель.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Велмет» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, призначено підготовче засідання на 01.03.2021.
26.02.2021 до суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому відповідач 1 вказував на те, що даний спір має бути вирішено за правилами цивільного судочинства, оскільки відповідачем 1 є фізична особа як власник оскаржуваного патенту.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 замінено співвідповідача у справі Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України його правонаступником - Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності», відкладено підготовче засідання на 24.03.2021.
Підготовче судове засідання 29.03.2021 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. на лікарняному та було перенесено на 19.04.2021.
Протокольною ухвалою суду від 19.04.2021 підготовче засідання було відкладено на 28.04.2021.
19.04.2021 та 22.04.2021 від представника відповідача 2 надійшли два аналогічних за змістом клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з непідвідомчістю даного спору господарським судам України.
Представник позивача в підготовче засідання не з'явився, на електронну пошту суду направив клопотання про відкладення розгляду справи, проте таке клопотання отримано судом тільки 29.04.2021, а відтак не розглядалося в підготовчому судовому засіданні 28.04.2021.
Представник відповідача 1 та третьої особи в судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, підтримав раніше заявлені клопотання про закритті провадження у даній справі.
В судове засідання представник відповідача 2 не з'явився, у поданому до суду відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити за його відсутністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача 1 та третьої особи, суд встановив наступне.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
За змістом абзацу восьмого частини першої статті 420 Цивільного кодексу України до об'єктів права інтелектуальної власності, належать, зокрема, винаходи, корисні моделі, промислові зразки.
Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору (стаття 421 Цивільного кодексу України).
Право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором (стаття 422 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної, творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології; патент (патент на винахід, патент на секретний винахід, патент на корисну модель, патент на секретну корисну модель) - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і права на винахід (корисну модель).
За змістом ч. 1 ст. 33 вказаного Закону права на винахід (корисну модель) можуть бути визнані в судовому порядку недійсними повністю або частково у разі:
а) невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону;
б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці;
в) порушення вимог частини другої статті 37 цього Закону;
г) державної реєстрації винаходу (корисної моделі) внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач вказує на те, що 15.04.2019 ОСОБА_1 було подано заявку на видачу патенту України на корисну модель « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а 25.06.2019 було здійснено публікацію про видачу йому патенту НОМЕР_2 на корисну модель.
Позивач вважає, що патент України НОМЕР_2 на корисну модель « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не відповідає умові патентоздатності - «новизна», у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Відповідно до статті 48 Цивільного процесуального кодексу України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідач у цивільному процесі - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За змістом частини другої статті 50 Цивільного процесуального кодексу України участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За приписами частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 20 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.
Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Розгляд одних і тих же вимог та надання правової оцінки одним і тим же доказам у різних справах різних юрисдикцій протирічить завданню правосуддя щодо вирішення спору.
Стаття 20 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом у цій справі, передбачає, що Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема: справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування; справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов'язані з ними законні інтереси.
Разом з тим, Вищий суд з питань інтелектуальної власності роботу не розпочав. При цьому згідно з пунктом 16 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України відтерміновано початок дії вказаних положень, а саме регламентовано, що до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суд відзначає, що відповідачем у цій справі є не тільки юридична особа, але й фізична особа, матеріально-правові вимоги у цій справі є однорідними, нерозривно пов'язаними між собою, та за своїм характером мають розглядатися в одному провадженні саме за правилами цивільного судочинства.
Таким чином, спір у справі, що розглядається, має бути вирішено в порядку цивільного судочинства.
Аналогічні висновки містяться в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2019 та постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №760/809/18 та постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №760/20934/18.
Пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
За таких обставин провадження у справі №910/11519/20 підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Як передбачено в ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Положеннями пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідне клопотання щодо повернення судового збору до суду не подане. Отже, повернення судового збору без відповідного клопотання не допускається.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі №910/128/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балістика» до ОСОБА_1 та Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Велмет», про визнання патенту на корисну модель недійсним та зобов'язання вчинити дії закрити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена.
Повна ухвала складена 30.04.2021.
Суддя В.П. Босий