ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.04.2021Справа № 910/1655/21
За позовом Фізичної особи-підприємця Чоповського Володимира
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМІСІЙНИЙ ЛІДЕР"
про стягнення
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін не викликались
Фізична особа-підприємець Чоповський Володимир звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комісійний лідер" про стягнення боргу у розмірі 67262,00 грн, 2242,06 грн втрат від інфляції, 1318,08 грн 3% річних та 5338,49 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 01038819 від 01.03.2019.
Ухвалою суду від 09.02.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
16.02.2021 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 09.02.2021 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105477235847 отримав 25.02.2021 ухвалу суду від 22.02.2021 про відкриття провадження у справі № 910/1655/21, проте, не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив у встановлений строк суду не надав. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду від 22.02.2021 про відкриття провадження у справі № 910/1655/21.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
01.03.2019 року між Фізичною особою-підприємцем Корецькою Вікторією Миколаївною (комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комісійний лідер" (комісіонер) укладено договір комісії № 01038819.
В порядку та на умовах, визначених даним Договором, Комісіонер зобов'язується за винагороду, за дорученням та за рахунок Комітента здійснювати від власного імені продаж (реалізацію) Товару, наданого йому Комітентом. Сторони погоджуються, що основним способом виконання Комісіонером доручення Комітента та реалізації Товару є його реалізація кінцевим споживачам через Веб-сайт шляхом проведення Акцій, проте не виключають можливості Комісіонера реалізувати Товар в інший спосіб. Кількість, асортимент, ціна та інші показники й характеристики Товару, реалізацію якого здійснює Комісіонер за умовами даного Договору, вказуються в Остаточних Специфікаціях, визначаються в Остаточних замовленнях та відображаються в актах приймання-передачі, за якими здійснюється передача Товару від Комітента Комісіонеру. (п. 2.1, 2.2 ,2.5 договору комісії).
Пунктом 3.1.7 договору комісіонер зобов'язується перераховувати Комітенту отримані від кінцевих споживачів (покупців) кошти за реалізований Товар в строки, визначені в Додатку 1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною.
Пунктом 3.2.10 договору комітент зобов'язується: сплачувати Комісіонеру винагороду (комісійну плату) в розмірі та порядку, встановленому в Договорі.
Відповідно до п. 4.2, 4.4, 4.11 договору комітент передає (доставляє) Комісіонеру Товар протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання Остаточного Замовлення від Комісіонера. Датою передачі Товару Комісіонеру є дата фактичної передачі Товару та підписання Сторонами Акту приймання- передачі Товару. Повернення Товару від Комісіонера Комітенту відбувається на підставі акту повернення Товару, що підписуються уповноваженими представниками Сторін.
Відповідно до п. 11.1, 11.2 договору цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до « 31» грудня 2019 р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором. У випадку, якщо жодна зі Сторін за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії Договору письмово не повідомить іншу Сторону про припинення дії цього Договору, він вважається продовженим на 1 (один) рік на тих же самих умовах.
Згідно додатку № 1 до договору сторони погодили, що Комісіонер в перший робочий день тижня складає Звіт Комісіонера за минулий робочий тиждень. Після затвердження Комітентом Звіту Комісіонера, Комісіонер протягом 20 (двадцяти) робочих днів в повному обсязі перераховує на поточний рахунок Комітента суму коштів згідно Звіту Комісіонера. Комітент, після отримання зазначеного платежу від Комісіонера, протягом 2 (двох) робочих днів перераховує на поточний рахунок Комісіонера суму коштів винагороди Комісіонера (комісійної плати) згідно Звіту Комісіонера. Сторони погодили, що повернення Товару від Комісіонера Комітенту буде відбуватися кожного 24 числа місяця.
На підтвердження виконання зобов'язань за договором комісії позивач долучив до матеріалів справи акти приймання-передачі товару до договору комісії № 01038819 від 01.03.2019 за період з березня 2019 року по січень 2020 року на загальну суму 230809,00 грн . Акти підписані та скріплені печатками комісіонера та комітента.
Комісіонер частково повернув товар отриманий від комітента на суму 50126,00 грн, що підтверджується актами повернення товару за договором комісії № 01038819 від 01.03.2019 за період з березня 2019 по травень 2020.
Крім того комісіонер частково сплатив вартість переданого товару на суму 113421,00 грн, про що зазначено позивачем у позовній заяві. Крім того, до матеріалів справи долучено роздруківку банківської виписки.
23.06.2020 між Фізичною особою-підприємцем Корецькою Вікторією Миколаївною (первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Комісійний лідер" (боржник) та Фізичною особою-підприємцем Чоповським Володимиром (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 2306-03.
За цим договором первісний кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає новим кредитором за договором комісії № 01038819 від 01.03.2019, укладеним між ФОП Корецька Вікторія Миколаївна та ТОВ "Комісійний лідер" (надалі - основний договір), на підставі якого виникла заборгованість боржника перед первісним кредитором у розмірі 67014,00 грн (п. 1.1 договору відступлення).
Відповідно до п. 1.2-1.4 договору відступлення за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати заборгованості у розмірі 67014,00 грн. При цьому, за цим договором до нового кредитора також переходить зобов'язання щодо сплати боржнику винагороди комісіонера за основним договором у розмірі 25464,50 грн. Право вимоги до боржника за основним договором переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору. Зобов'язання щодо сплати боржнику винагороди комісіонера за основним договором переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Відступлення права вимоги згідно з цим договором не тягне за собою жодних змін умов основного договору (п. 3.1, 3.3 договору відступлення).
Позивач звернувся до відповідача з листом від 23.09.2020 з приводу надання звітів за договором комісії (докази в матеріалах справи).
Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
В даному випадку заміна кредитора відбулась шляхом укладення тристороннього договору відступлення права вимоги, тобто боржник був обізнаний з приводу заміни кредитора у зобов'язанні та щодо суми зобов'язання, яке було відступлено та надав свою згоду, підписавши відповідний договір.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Судом встановлено, що на підставі договору про відступлення права вимоги №2306-03 від 23.06.2020 у відповідача перед позивачем виникло грошове зобов'язання у розмірі 67014,00 грн.
Оскільки право вимоги перейшло до нового кредитора з моменту підписання договору, тобто з 23.06.2020.
Суд наголошує, що договором про відступлення права вимоги №2306-03 від 23.06.2020 було чітко визначено розмір основного зобов'язання боржника перед новим кредитором, яке було відступлено за договором комісії № 01038819 від 01.03.2019.
Оскільки, розмір відступленого зобов'язання був чітко визначений сторонами договору - 67014,00 грн, вимоги позивача про сплату боргу у більшому розмірі - 67262,00 грн (навіть якщо вказаний розмір може бути підтверджений первинними документами) є не обгрунтованим, оскільки, права вимоги поза межами суми 67014,00 грн позивачу не передавались.
Відповідач не надав доказів в підтвердження сплати ним суми боргу чи в спростування існування у нього обов'язку сплатити заборгованість.
За таких умов вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню на суму 67014,00 грн.
Позивачем також заявлено вимогу про сплату 2242,06 грн втрат від інфляції за період з червня 2020 по січень 2021, 1318,08 грн 3% річних та 5338,49 грн пені за період з 03.06.2020 по 27.01.2021.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За порушення строків виконання своїх грошових зобов'язань за даним Договором (перерахування коштів за реалізований Товар або виплата винагороди Комісіонеру (комісійної плати)), винна Сторона зобов'язана сплатити на користь іншої Сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплачених/несвоєчасно перерахованих коштів за кожен день прострочення (п. 7.1 договору).
Відступлення права вимоги згідно з цим договором не тягне за собою жодних змін умов основного договору (п. 3.3 договору відступлення).
Суд відзначає, що позивачем невірно визначено базу нарахування штрафних санкцій, оскільки борг відповідача становить 67014,00 грн та помилково визначено період нарахування, оскільки, зобов'язання відповідача перед позивачем є простроченим з 24.06.2020. Крім того, позивачем не було враховано шестимісячне обмеження на нарахування пені. Отже період, за який може бути стягнута пеня з відповідача - з 24.06.2020 по 24.12.2020.
Суд здійснив перерахунок пені, з урахуванням зазначеного. Згідно розрахунку суду сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 4042,81 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснив перерахунок 3% річних за період з 24.06.2020 по 27.01.2021 на суму 67014,00 грн. Згідно розрахунку суду сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 1197,87 грн.
Суд здійснив перерахунок втрат від інфляції за період з липня 2020 по січень 2021 на суму 67014,00 грн. Згідно перерахунку суду, сума втрат від інфляції є більшою, тому в зв'язку з відсутністю у суду повноважень за вихід позовних вимог (ст. 237 ГПК України), втрати від інфляції стягуються з відповідача у заявленому позивачем розмірі - 2242,06 грн.
Суд відзначає, що відповідачем не заперечено та не спростовано його обов'язку сплатити заборгованість, передбачену договором про відступлення права вимоги та не вказано обставин щодо не виконання позивачем свого обов'язку по сплаті відповідачу комісійних у розмірі 25464,50 грн. У разі не виконання відповідного зобов'язання позивача перед відповідачем, останній не позбавлений права стягнути кошти у судовому порядку чи шляхом зарахування однорідних вимог.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач не скористався своїм правом, відзив та докази у спростування доказів позивача суду не надав, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Суд відзначає, що у встановлені законодавством строки, позивач не подав доказів надання йому правової допомоги, орієнтовна вартість якої була зазначена при зверненні з позовом, та доказів в підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості.
Судовий збір та витрати на відправлення поштової кореспонденції відповідачу (інші витрати пов'язані з розглядом справи) згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно сумі задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комісійний лідер" (04119, м. Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4-А, офіс 139; ідентифікаційний код: 42664078) на користь Фізичної особи-підприємця Чоповського Володимира ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) суму боргу у розмірі 67014 (шістдесят сім тисяч чотирнадцять) грн 00 коп, пеню в розмірі 4042 (чотири тисячі сорок дві) грн. 81 коп., 3% в розмірі 1197 (одна тисяча сто дев'яносто сім) грн. 87 коп., втрати від інфляції у розмірі 2242 (дві тисячі двісті сорок дві) грн 06 коп. та судовий збір в розмірі 2220 (дві тисячі двісті двадцять) грн. 41 коп., та 38 (тридцять вісім) грн 34 коп. - інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
3.В частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 248,00 грн, пені у розмірі 1295,68 грн, 3% річних у розмірі 120,21 грн - відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко