ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.04.2021Справа № 910/18882/20
Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В. при секретарі судового засідання Тарасюку А.Ю., розглянувши загальному позовному провадженні матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна Енергія Плюс» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Фединця, буд. 11 А)
до Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25)
про стягнення заборгованості,
Представники учасників справи:
від позивача: Ігнатенко С.С. (адвокат);
від відповідача: Зеленовський О.О. (адвокат);
від третьої особи: не з'явилися
01 грудня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна Енергія Плюс» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 25.11.2020 року до Державного підприємства «Гарантований покупець» (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку стягнути заборгованість на суму в розмірі 16 334 191, 24 грн. за договором № 8844/02 від 21.08.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором № 8844/02 від 21.08.2012 року, зокрема, відповідач не здійснив повного розрахунку з позивачем за електроенергію, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/18882/20 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13.01.2021 року.
31.12.2020 року через відділ діловодства відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому Державне підприємство «Гарантований покупець» просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
04.01.2021 року через відділ діловодства відповідачем подано клопотання про призначення судової економічної експертизи по справі № 910/18882/20.
13.01.2021 року через відділ діловодства від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшли клопотання про залучення третіх осіб на стороні відповідача, а саме: Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики України та Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25) та відкладено підготовче засідання на 03.03.2021 року.
19 січня 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.
03 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна Енергія Плюс», відповідно до яких Державне підприємство «Гарантований покупець» просить суд відмовити у задоволенні позову.
03 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого Державне підприємство «Гарантований покупець» просить суд у разі задоволення позовних вимог зменшити розмір 3% річних та інфляційні нарахування до 1 гривні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів, відкладено підготовче засідання у справі на 24.02.2021 року та прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.
18 лютого 2021 року на електронну пошту суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 13.01.2021 року.
24 лютого 2021 року на електронну пошту суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
24 лютого 2021 року на електронну пошту суду від позивача надійшли письмові заперечення проти клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.
24 лютого судом закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.03.2021 року.
Судове засідання, призначене на 24.03.2021 року, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Данилової М.В. у відпустці.
Наступне судове засідання у справі № 910/18882/20 призначено на 14.04.2021 року.
29 березня 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові документи по справі.
У судове засідання 14.04.2021 року з'явилися представники сторін.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив та просив задовольнити клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
21 серпня 2012 року між Державним підприємством «Енергоринок» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сонячна Енергія Плюс» було укладено договір № 8844/02 (договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язується продавати, а ДП «Енергоринок» зобов'язується купувати електроенергію, вироблену Позивачем, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
30 червня 2019 року між Державним підприємством «Енергоринок», Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі - Відповідач) та позивачем укладена додаткова угода № 189/01 до договору від 21 серпня 2012 року № 8844/02.
Вказаною додатковою угодою від 30 червня 2019 року сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова Державне підприємство «Енергоринок» (ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» (гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця» та замінити статті 1-10 Договору статтями 1-8 в новій редакції.
За пунктом 10 додаткової угоди № 189/01 від 30 червня 2020 року до договору № 8844/02 від 21.08.2012 року, дана додаткова угода набуває чинності з 01.07.2019 року.
Так, згідно з п. 1.1. договору, в редакції додаткової угоди від 30 червня 2019 року, за цим договором Виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а Гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (порядок).
Відповідно до п. 2.3. Договору, в редакції Додаткової угоди від 30 червня 2019 року, виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантованими покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами п.п. 2.4., 2.5 Договору, в редакції Додаткової угоди від 30 червня 2019 року, сторони погодили, що виробник за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначаються відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору в редакції додаткової угоди № 189/01 від 30.06.2019 року).
Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку. (п. 3.3. договору, в редакції додаткової угоди від 30 червня 2019 року).
Відповідно до п. 10.2. Порядку, з урахуванням умов глави 8 цього Порядку гарантований покупець протягом 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата вироби за «зеленим» тарифом за розрахунковий місяць, та направляє виробнику за зеленим тарифом два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Після отримання від гарантованого покупця двох примірників акта купівлі-продажу, підписаних зі сторони гарантованого покупця, виробник за «зеленим» тарифом повертає протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, гарантованому покупцю один примірник акта купівлі-продажу, підписаний зі своєї сторони (п. 10.3. Порядку).
У відповідності п. 10.4. Порядку, після отримання від виробника за «зеленим» тарифом акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів після затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з виробником за «зеленим» тарифом із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕПП) № 715 від 20 березня 2020 року, № 902 від 29 квітня 2020, № 995 від 27 травня 2020 року, № 1211 від 24 червня 2020 року, № 1435 від 22 липня 2020 року, № 1600 від 19 серпня 2020 року, № 1740 від 23 вересня 2020 року та № 1939 від 21 жовтня 2020 року було затверджено розміри вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних Джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні та вересні 2020 року відповідно.
Відповідно до п. 3.1 договору, в редакції Додаткової угоди від 30 червня 2019 року, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.
Згідно з п. 8.3 Порядку, фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
Згідно з п. 4.6. Договору, в редакції Додаткової угоди від 30 червня 2019 року, гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати, з гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.
Судом встановлено, що за період з 01 лютого 2020 року по 31 вересня 2020 року позивачем було вироблено та відпущено відповідачу електричну енергію на суму у розмірі 177 448 752, 45 гривень, а саме:
- за лютий 2020 року - на загальну суму 10 592 643, 70 гривень, що підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії від 29 лютого 2020 року;
- за березень 2020 року - на загальну суму 20 163 809, 06 гривень, що підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії від 31 березня 2020 року;
- за квітень 2020 року - на загальну суму 31 763 989, 96 гривень що підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії від 30 квітня 2020 року;
- за травень 2020 року - на загальну суму 25 207 909, 31 гривень, що підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії від 31 травня 2020 року;
- за червень 2020 року - на загальну суму 23 870 466, 54 гривень, що підтверджується Актом купівлі-продажу від 30 червня 2020 року;
- за липень 2020 року - на загальну суму 29 280 7966, 33 гривень, що підтверджується Актом купівлі-продажу від 31 липня 2020 року;
- за серпень 2020 року - на загальну суму 20 397 979, 76 гривень, що підтверджується Актом купівлі-продажу від 31.08.2020 року;
- за вересень 2020 року - на загальну суму 16 178 182, 91 гривень, що підтверджується Актом купівлі-продажу від 30 вересня 2020 року.
Відповідач допустив порушення строку оплати електричної енергії за вищевказаними актами, у зв'язку із чим позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 1 326 710, 94 грн., 3% річних - 1 188 200, 24 грн., пеня - 4 770 975, 94 грн. та штраф у сумі 8 790 444, 37 грн.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2020 року - вересні 2020 року позивач на виконання своїх зобов'язань за договором здійснив поставку електричної енергії відповідачу, яка прийнята останнім без заперечень та зауважень, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом раніше встановлено, що за умовами укладеного сторонами договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників з «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом з урахуванням ПДВ.
Згідно з правилами глави 10 Порядку гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕПП) № 715 від 20 березня 2020 року, № 902 від 29 квітня 2020, № 995 від 27 травня 2020 року, № 1211 від 24 червня 2020 року, № 1435 від 22 липня 2020 року, № 1600 від 19 серпня 2020 року, № 1740 від 23 вересня 2020 року та № 1939 від 21 жовтня 2020 року було затверджено розміри вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних Джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні та вересні 2020 року відповідно.
Отже, остаточний розрахунок з позивачем із забезпечення йому 100% оплати відпущеної електричної енергії за лютий місяць 2020 року повинно було бути здійснено відповідачем в строк до 24.03.2020 року включно, за березень 2020 року - до 04.05.2020 року включно, за квітень 2020 року - до 30.05.2020 року включно, за травень 2020 - до 26.06.2020 року включно, за червень 2020 року - до 24.07.2020 року включно, за липень 2020 року до 21.08.2020 року включно, за серпень 2020 року - до 25.09.2020 року включно, за вересень 2020 - до 23.10.2020 року включно.
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи судом встановлено, що електроенергія за актами за лютий 2020 року - вересень 2020 року була оплачена відповідачем з порушенням встановленого договором строку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Перевіривши розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірними, а тому вимоги про стягнення 8 790 444, 37 грн. штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За розрахунком суду розмір пені арифметично вірним, тому суд вимоги про стягнення 4 770 975, 94 грн. пені є обґрунтованими та таким, що також підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Так, приписами статті 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що «вартість грошей з індексом інфляції за попередній період» є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається «послідовність, утворена за певною закономірністю».
У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке Суд вважає за доцільне роз'яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці «А» на певну суму (до прикладу 100 грн.) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду «Х», помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу, « і-1»), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.)
Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:
«Х» * «і-1» - 100 грн. = «ЗБ»,
де «Х» - залишок боргу на початок розрахункового періоду, «і-1» - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а «ЗБ» - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць («ЗБ» відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, і від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду («ЗБ») перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Суд зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.
Отже, при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому пред'явлення позовних вимогу в цій частині є правомірним.
За розрахунком суду, здійсненого з урахуванням наведеного вище, розмір 3% річних та інфляційних втрат підлягає у розмірі заявленому позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог.
Також, відповідачем було заявлено про зменшення штрафних санкцій.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому згідно положень частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
У свою чергу, відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру штрафних санкції не надав суду жодних доказів та не навів жодних обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов'язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов'язання. Також відповідач не вказав про жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Враховуючи викладене, суд не вбачає об'єктивних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій заявлених позивачем до стягнення з відповідача.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором №10793/01 від 19.11.2014 щодо своєчасної оплати електричної енергії належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. 129, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна Енергія Плюс» (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Фединця, буд. 11А; код ЄДРПОУ 377784089) пеню у розмірі 4 770 975, 94 грн., 3% річних у розмірі 1 188 200, 24 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 326 710, 94 грн., штраф у розмірі 8 790 444, 37 грн. та судовий збір у розмірі 241 144, 97 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 30.04.2021 року (у зв'язку з перебуванням судді Данилової М.В. у відпустці).
Суддя М.В. Данилова