ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.04.2021Справа № 910/72/21
За позовом Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код: 31725604)
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс Україна» (04209, м. Київ, вул. Богатирська, 9; ідентифікаційний код: 41599113)
Про стягнення штрафних санкцій у розмірі 200 445, 92 грн
Суддя Бондаренко-Легких Г.П.
Без виклику представників сторін.
Комунальне підприємство «Київпастранс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс Україна» (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 200 445, 92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.10.2020 між сторонами укладено Договір №52.20-341 (далі - Договір), відповідно до якого відповідач зобов'язується поставити та передати у власність позивача товар, а позивач сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які визначені у Специфікації.
У відповідності до умов Договору, позивач 27.10.2020 направив на електронну адресу відповідача заявку про поставку товару до 29.10.2020 на загальну суму 246048, 00 грн., 28.10.2020 позивач направив на електронну адресу відповідача лист-вимогу щодо проведення лабораторних випробувань за вищевказаною заявкою.
Проте, станом на 21.12.2020 відповідач не надав відповіді на лист-вимогу щодо проведення лабораторних випробувань та не виконав заявку на поставку товару.
12.11.2020 позивач направив відповідачу претензію з вимогою щодо сплати штрафних санкцій у розмірі 197138, 39 грн та повідомив останнього про використання суми забезпечувального (гарантійного) платежу, який відповідачем було перерахованого відокремленому підрозділу позивача у розмірі 49797, 00 грн на часткове покриття штрафних санкцій у відповідності до умов Договору.
У зв'язку з викладеним позивач просить, стягнути з відповідача суму штрафних санкцій у розмірі - 200445, 92 грн.
12.01.2021 Суд залишив позовну заяву без руху, надав позивачу п'яти денний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.
Також, судом встановлено спосіб, яким позивач має усунути недоліки, а саме:
- подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із зазначенням адреси суду, а саме поштового індексу;
- подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із зазначенням повного найменування відповідача;
- надати відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із доданням до неї копій додатків до позовної заяви, засвідчених належним чином;
- надання відомостей, щодо повноважень у в.о. начальника управління Юрко О.Є. та заступника начальника управління В. Горейко засвідчувати копії документів;
- подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із доданням до неї доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів (опис вкладення, накладну на відправку та фіскальний (розрахунковий) чек).
27.01.2021 від позивача поштою надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали від 12.01.2021. Позивач усунув усі недоліки визначені ухвалою від 12.01.2021 про залишення позовної заяви без руху.
29.01.2021 Господарський суд міста Києва ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи №910/72/21 ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою суд запропонував відповідачу в строк протягом 15 днів з дня вручення ухвали від 29.01.2021 надати до суду відзив, та встановив позивачу строк - протягом 15 днів з дня отримання відзиву на позов для подання до суду відповіді на відзив.
11.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява представника позивача про ознайомлення з матеріалами справи.
25.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав того, позовні вимоги є безпідставними, а відповідач виконав зобов'язання за Договором належним чином згідно «оновленої» заявки.
15.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив позивача, в якій позивач надав власні аргументи щодо заперечень, викладених відповідачем у відзиві.
02.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, в якій відповідач вказує на те, що заявка на поставку товару від 27.10.2020 погоджена у відповідності до п. 5.4. Договору не була.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Як встановлено матеріалами справи, 26.10.2020 між Комунальним підприємством «Київпастранс» (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс Україна» (надалі - відповідач, постачальник) укладено Договір №52.20-341 (надалі - Договір) у відповідності до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю: трансмісійні оливи, код 09210000-4 за ДК 021:2015 «Мастильні засоби», а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (додаток №1), що додається до цього Договору та є його невід'ємною частиною.
Серед іншого сторони домовились про наступне:
Пункт 3.1. Договору - сума цього Договору (ціна Договору) становить 1383250, 00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 276 650, 00 грн, разом ціна Договору становить 1 659 900, 00 грн з ПДВ.
Пункт 4.1. Договору - розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 (дев'яносто) робочих днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.
Пункт 4.3. Договору - з метою належного забезпечення взятих на себе зобов'язань постачальник сплачує забезпечувальний (гарантійний) платіж, який покриває в межах свого розміру перед покупцем будь-які інші зобов'язання постачальника, у разі порушення ним умов цього Договору.
Підпункт 4.3.1. Договору - постачальник перераховує забезпечувальний (гарантійний) платіж на поточний рахунок відокремленого підрозділу «Служби утримання рухомого складу та транспортної інфраструктури» у розмірі 49 797, 00 грн, що становить 3 % від ціни Договору не пізніше дати укладання цього Договору.
Підпункт 4.3.2. Договору - покупець має право використовувати забезпечувальний (гарантійний) платіж для покриття будь-яких витрат та збитків, понесених ним через невиконання або неналежного виконання (поставка неякісного товару, несвоєчасна поставка товару, поставка товару не в повному обсязі, безпідставна відмова від виконання заявки) постачальником умов цього Договору. При цьому, покупець, зобов'язаний письмово попередити про це постачальника не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня виявлення таких обставин.
Пункт 5.3. Договору - поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі письмових заявок покупця (управління паливно-мастильних матеріалів КП «КИЇВПАСТРАНС»), протягом строку, визначеного у самій заявці, який погоджено з постачальником.
Надсилання заявки покупцем здійснюється у робочі дні, згідно законодавства України, за допомогою електронної пошти покупця: ІНФОРМАЦІЯ_2 та постачальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , факсимільного зв'язку або іншими засобами зв'язку, що забезпечують фіксацію тексту, і дати заявки, або іншим способом, прийнятим для Сторін.
Пункт 5.4. Договору - постачальник письмово підтверджує заявку, отриману від покупця протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту її отримання.
Пункт 5.5. Договору - у разі відсутності підтвердження постачальником поставки товару, у термін визначений пунктом 5.4. Договору, або необґрунтованої письмової відмови від виконання заявки, постачальник вважається таким, що безпідставно не виконав заявку.
Підпункт 6.3.1. Договору - постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.
Пункт 7.2. Договору - за порушення термінів поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості непоставленого в строк товару, за кожен день прострочення.
Пункт 7.3. Договору - у разі затримки поставки партії товару або поставки не в повному обсязі, заявленому покупцю, постачальник сплачує штраф у розмірі 100 % вартості недопоставленого товару.
Підпункт 7.7.1. Договору - за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим Договором, покупцем можуть застосовуватись такі оперативно-господарські санкції: відмова від встановлення на майбутнє будь-яких господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання (п.п. 7.7.1.3.).
Пункт 10.1. Договору - цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час дії цього Договору.
Згідно п. 1.1. Додатку №3 до Договору - датою поставки товару за Договором вважається відповідна дата підписання сторонами накладної на фактично поставлений товар.
Згідно п. 1.3. Додатку №3 до Договору - постачальник зобов'язаний підтвердити отримання письмової заявки від покупця. Підтвердженням отримання письмової заявки постачальником від покупця може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, повідомлення факсимільного , електронного або іншого зв'язку.
Позивач стверджує, що Управлінням паливно-мастильних матеріалів КП «КИЇВПАСТРАНС» 27.10.2020 на електронну пошту відповідача, що зазначена в п. 5.3. Договору було направлено скан-копію заявки №001/ТОгмп на поставку 1522 літрів товару на загальну суму 246 048, 00 грн до 29.10.2020.
В свою чергу, відповідач 27.10.2020 погодив надіслану позивачем заявку, в підтвердження чого позивач долучає скріншоти електронного листування між сторонами у паперовому вигляді.
За твердженням позивача, подана заявка №001/ТОгмп від 27.10.2020 підтверджена відповідачем та строк поставки вказаний у заявці погоджений, а відтак, відповідач повинен був здійснити поставку товару до 29.10.2020 включно.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує на те, що подана позивачем 27.10.2020 заявка погоджена не була з підстав її невірного оформлення та недостатнього строку поставки, відтак, у відповідача відсутній обов'язок поставити товар в строк до 29.10.2020, втім, вмотивованої відмови від прийняття заявки позивача від 27.10.2020 відповідач до матеріалів даної справи не подає.
Крім того, відповідач вказує, що сторони домовились про направлення відповідачу оновленої заявки, що була направлена позивачем на електронну адресу відповідачу 12.11.2020 та погоджена останнім, зі строком поставки до 11.12.2020.
Замовлення за оновленою заявкою від 12.11.2020 було виконане відповідачем у повному обсязі, в підтвердження чого відповідач подає підписані з обох сторін видаткові накладні, а відтак, позовні вимоги позивача є безпідставними.
Позивач у відповіді на відзив вказує на те, що направлена ним 12.11.2020 заявка є новою заявкою на поставку товару, направлення якої зумовлене невиконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за спірною заявкою від 27.10.2020.
Вказані обставини відповідач у своїх запереченнях не визнає та вказує на те, що направлення оновленої заяви від 12.11.2020 було узгоджено сторонами, втім доказів на підтвердження вказаного до суду не подає.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
У відповідності до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Також, відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити вартість товару. До відносин поставки неврегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. ч. 2, 3, 4 ст. 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.
У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як встановлено судом вище умовами п. 5.3. Договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі письмових заявок покупця (Управління паливно-мастильних матеріалів КП «КИЇВПАСТРАНС»), протягом строку, визначеного у самій заявці, який погоджено з постачальником.
Пунктом 5.4. Договору сторони узгодили, що постачальник письмово підтверджує заявку, отриману від покупця протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту її отримання.
Разом з тим, в п.1.3. Додатку №3 «Порядок приймання-передачі товару, гарантійні зобов'язання» до Договору, сторони узгодили можливі варіанти підтвердження отримання такої заявки постачальником, зокрема, підтвердженням отримання письмової заявки постачальником від покупця може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, повідомлення факсимільного, електронного або іншого зв'язку.
За таких обставин, суд відхиляє заперечення відповідача щодо недотримання форми поданої 27.10.2020 заявки та недоведеності підтвердження отримання такої заявки відповідачем, оскільки, з долучених до позовної заяви у паперовому вигляді скріншотів електронного листування сторін вбачається, що відповідачем було прийнято заявку позивача від 27.10.2020 у формі та порядку, що узгоджений сторонами в додатках до Договору.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було виставлено рахунки на оплату замовленого позивачем в заявці від 27.10.2020 товару, сукупна вартість якого становить 246 048, 00 грн.
За таких обставин суд, встановив, що відповідач, у зв'язку з прийняттям заяви позивача від 27.10.2020 погодив строк поставки товару до 29.10.2020, що був вказаний в ній, а відтак, прийняв означену заявку до виконання та зобов'язаний був поставити товар за виставленими рахунками у розмірі 246 048, 00 грн в строк до 29.10.2020 включно.
Натомість, в матеріалах справи відсутні підписані та скріплені з обох сторін видаткові накладні про поставку товару за заявкою від 27.10.2020, в тому числі, в матеріалах справи відсутня вмотивована відмова відповідача (згідно п. 5.5. Договору) від виконання заявки позивача від 27.10.2020.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на те, що сторонами було погоджено направлення нової заявки, оскільки заявка позивача від 27.10.2020 суперечила умовами Договору, однак, такі твердження відповідача не знайшли свого підтвердження під час дослідження доказів судом.
Оскільки, матеріали справи не містять підтвердження того, що відповідач повідомляв позивача про неможливість виконання заявки від 27.10.2020, заявка позивачем відкликана не була, суд відхиляє доводи відповідача в частині того, що заявка позивача від 12.11.2020 є «оновленою» заявкою від 27.10.2020, оскільки подані сторонами докази з більшою вірогідністю підтверджують не виконання заявки від 27.10.2020 відповідачем, та виконання відповідачем іншої заявки від 12.11.2020 не спростовує вказаного. Крім того, суд зазначає, що самими умовами договору, укладеному між сторонами, була передбачена можливість поставки товару партіями та можливість подання позивачем заявок неодноразово.
Суд, в тому числі, відхиляє доводи відповідача щодо того, що в пункті 5.1. Договору закріплено, що строк поставки товару: протягом строку дії Договору, оскільки «строк дії Договору» та «строк поставки товару» не є тотожним, та з умов Договору вбачається, що сторонами досягнуто домовленості з приводу того, що строк поставки товару погоджується в заявці та заявки на поставку товару здійснюються неодноразово в межах строку та ціни договору .
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відтак, на підставі вище вказаного суд дійшов висновку, що відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання з поставки товару у погоджений в заявці строк - до 29.10.2020, а відтак з 30.10.2020 є таким, що прострочив виконання зобов'язання, та на переконання суду таке порушення є триваючим.
Як встановлено судом вище, умовами Договору сторони погодили, що за порушення термінів поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості непоставленого в строк товару, за кожен день прострочення (п. 7.3.). У разі затримки поставки партії товару або поставки не в повному обсязі, заявленому покупцю, постачальник сплачує штраф у розмірі 100 % вартості недопоставленого товару (п.7.4.).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач на підставі п. 7.3. Договору нарахував відповідачу пеню у розмірі 4 194, 92 грн за період прострочення з 31.10.2020 по 21.12.2020, а також керуючись п. 7.4. Договору - штраф, що становить 246 048, 00 грн тобто 100 % вартості товару.
Суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, сторони могли передбачити умовами розділу 7 Договору «Відповідальність сторін» одночасне нарахування пені, а також штрафу за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару.
Натомість, виносячи відповідальність за «порушення термінів поставки товару» та «затримку поставки товару» в окремі пункти Договору сторони не конкретизували, які саме дії відповідача, що свідчать про порушення зобов'язань згідно Договору мались на увазі та як їх слід розрізнити або чи малось на увазі, що сторони передбачили можливість одночасного застосування штрафу та пені в межах одного правопорушення.
За приписами ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України. У частинах 3-4 ст. 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст. 213 ЦК України.
Суд зазначає, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій ст. 213 ЦК України, слід застосовувати принцип contra proferentem.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.
Вказаного висновку дійшов Верховний суд у складі Касаційного господарського суду по справі №910/1121/19 в постанові від 27.02.2020.
Суд вважає, що умовами п. 7.2. Договору сторони передбачили відповідальність за поставку товару, що відбулась з порушенням встановлених строків, що є неналежним виконанням зобов'язань, а отже є менш істотним порушенням в порівнянні з невиконанням зобов'язання (не поставкою товару) взагалі.
В свою чергу, пункт 7.3. Договору передбачає відповідальність за затримку поставки партії товару, тобто відсутністю поставки або недопоставкою товару, що і пояснює нарахування штрафу в розмірі 100 % від вартості непоставленого або недопоставленого товару.
За таких обставин, суд вважає необґрунтованими вимоги в частині стягнення з відповідача пені з підстав того, що суду достеменно не відомо чи мали сторони на увазі тотожні порушення в п. 7.2. та п. 7.3. Договору, та за висновками суду вказані пункти Договору передбачають відповідальність за різні види правопорушення та в даному випадку оскільки поставки товару не відбулось взагалі відповідальність у вигляді пені за порушення термінів поставки товару, що передбачена п. 7.2. Договору не застосовується.
Судом вище зазначено, що умовами підпункту 4.3.2. Договору сторони погодили, що покупець має право використовувати забезпечувальний (гарантійний) платіж для покриття будь-яких витрат та збитків понесених ним через невиконання або неналежного виконання (поставка неякісного товару, несвоєчасна поставка товару, поставка товару не в повному обсязі, безпідставна відмова від виконання заявки) постачальником умов цього Договору. При цьому, покупець, зобов'язаний письмово попередити про це постачальника не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня виявлення таких обставин.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач 12.11.2020 (про що свідчить календарний штемпель на описі вкладення) звертався з претензією до відповідача про сплату пені та штрафу, при цьому у відповідності до підпункту 4.3.2. Договору повідомив відповідача про використання забезпечувального (гарантійного) платежу на часткове покриття нарахованих штрафних санкцій.
В означеній претензії, позивач користуючись умовами підпункту 7.7.1. Договору повідомив відповідача про відмову від встановлення на майбутнє будь-яких господарських відносин із Стороною, яка порушує зобов'язання (пп. 7.7.1.3. Договору).
Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення розміру штрафу, що з урахуванням гарантійного платежу становить 196 251, 00 грн.
Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача, як на особу внаслідок неправильних дій якої виник спір у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Київпастранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс Україна» про стягнення 200 445, 92 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс Україна» (04209, м. Київ, вул. Богатирська, 9; ідентифікаційний код: 41599113) на користь Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код: 31725604) 196 251 (сто дев'яносто шість тисяч двісті п'ятдесят одна) грн 00 коп. - штрафу, а також 3 000 (три тисячі) грн 69 коп. - судового збору.
3. Відмовити у задоволенні вимог про стягнення 4 194, 00 грн пені.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко-Легких