ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.04.2021Справа № 910/8858/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКРУКС ГРУП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ О"
про розірвання договору
Представники учасників справи:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Гунчак А.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АКРУКС ГРУП" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ О" (далі - відповідач) про розірвання договору оренди № 423 - О від 13.07.2017 з 01 травня 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з запровадження на території України карантину у позивача змінились істотні обставини, якими сторони керувались при укладення договору оренди, а тому позивач просить суд розірвати договір оренди № 423-О від 13.07.2017 з 01 травня 2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків.
У встановлений судом строк позивачем було усунуто недоліки вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.07.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.08.2020.
10.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
12.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Представник позивача у підготовче засідання 12.08.2020 не з'явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105471729058.
У підготовчому засіданні 12.08.2020 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.09.2020.
03.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог та вказав на те, що передбачені договором оренди умови господарювання не змінювались, твердження позивача про те, що Договір оренди має бути розірваний в порядку статті 652 Цивільного кодексу України у зв'язку з істотною зміною обставин є безпідставними та необґрунтованими, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
07.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому відповідач просив суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки з 13.05.2020 договір оренди є припиненим.
09.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 09.09.2020 представник відповідача підтримав клопотання про закриття провадження у справі.
Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі.
Судом відкладено розгляд клопотання про закриття провадження у справі до встановлення фактичних обставин справи.
У підготовчому засіданні 09.09.2020 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.09.2020.
21.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі та заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд визнати розірваним договір оренди № 423-О від 13.07.2017 та стягнути з відповідача суму забезпечувального платежу у розмірі 474 685, 08 грн.
Судом у підготовчому засіданні 23.09.2020 вирішено відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.
Судом відкладено розгляд заяви про уточнення позовних вимог до встановлення фактичних обставин справи.
У підготовчому засіданні 23.09.2020 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та відкладення підготовчого засідання по справі на 19.10.2020.
16.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відмову у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог та доповнення до відзиву.
19.10.2020 підготовче засідання по справі № 910/8858/20 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 призначено підготовче засідання по справі № 910/8858/20 на 09.11.2020.
06.11.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
09.11.2020 підготовче засідання у справі № 910/8858/20 не відбулося у зв'язку з перебування судді Літвінової М.Є. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 призначено підготовче засідання по справі № 910/8858/20 на 07.12.2020.
27.11.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції, у задоволенні якої було відмовлено ухвалою від 02.12.2020.
Судом у підготовчому засіданні 07.12.2020 відмовлено у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог, з огляду на порушення позивачем приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України при її подачі, оскільки судом розцінено вказану заяву, як одночасну зміну предмету та підстав позовних вимог.
Представник позивача у підготовче засідання 07.12.2020 не з'явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105476199952.
У підготовчому засіданні 07.12.2020 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання по справі № 910/8858/20 на 21.12.2020.
21.12.2020 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке було повернуто без розгляду.
Представник позивача у підготовче засідання 21.12.2020 не з'явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105476200470.
У підготовчому засіданні 21.12.2020 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання по справі на 11.01.2021.
Підготовче засідання, призначене на 11.01.2021, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді М.Є. Літвінової на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 призначено підготовче засідання у справі № 910/8858/20 на 08.02.2021.
Представник позивача у підготовче засідання 08.02.2021 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача у підготовче засідання 08.02.2021 не з'явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105476204611.
У підготовчому засіданні 21.12.2020 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання по справі № 910/8858/20 на 24.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.03.2021.
У судовому засіданні 17.03.2021 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог.
У судовому засіданні 17.03.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви по розгляду справи № 910/8858/20 до 07.04.2021.
02.04.2021 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 клопотання про відкладення судового засідання б/н від 02.04.2021, яке надійшло на адресу суду електронною поштою, повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "АКРУКС ГРУП" без розгляду.
Представник позивача у підготовче засідання 07.04.2021 не з'явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 07.04.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви по розгляду справи № 910/8858/20 до 14.04.2021.
14.04.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засідання 14.04.2021 надав пояснення по справі.
Представник позивача у судове засідання 14.04.2021 не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105479952830.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В судовому засіданні 14.04.2021 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України
13.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИ О» (далі -«Орендодавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «АКРУКС ГРУП» (далі -«Орендар») укладено договір оренди № 423-О.
Згідно з положеннями Договору оренди, Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове, платне користування Орендарю Приміщення (п. 3.1 договору).
Об'єкт оренди за цим Договором оренди вказаний у пункті 2 Додатку №1 до цього Договору (п. 3.1.1 договору).
Тривалість строку оренди за цим договором оренди, встановлена сторонами в пункті 8 Додатку № 1 до цього договору (п. 4.1 договору) та становить 12 місяців.
Як встановлено п. 5.1. договору передача приміщення по договору оренди підтверджується Актом приймання-передачі, підписаним сторонами (надалі - «Акт приймання-передачі Приміщення»).
Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар зобов'язується прийняти приміщення та підписати Акт приймання-передачі приміщення протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту набуття сторонами прав та обов'язків за цим Договором, але в будь-якому випадку - не пізніше надання доступу Орендареві (його підряднику) до приміщення для здійснення Адаптації (п. 5.2 договору).
Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцеві забезпечувальний платіж (інший вид забезпечення зобов'язань Орендаря, встановлений за погодженням сторін відповідно до прав, наданих положеннями частини другої статті 546 Цивільного кодексу України), іменований надалі «Платіж», в сумі, вказаній в пункті 6 Додатку № 1 до цього Договору оренди (п. 8.1.1 договору).
Згідно з п. 14.1 договору після закінчення строку оренди приміщення, а також у випадку відмови однієї із сторін від зобов'язань за Договором оренди (розірвання однією із сторін Договору оренди в односторонньому порядку) на підставі положень Договору оренди чи або на підставі положень чинного законодавства Орендар зобов'язаний повернути Приміщення у стані, не гіршому від того, в якому воно передавалось йому для здійснення Адаптації разом із невіддільними поліпшеннями приміщення, здійсненими Орендарем в ході Адаптації, з урахуванням нормального зносу, чистим та вільним від майна Орендаря.
Повернення приміщення вважатиметься здійсненим з дня підписання Орендодавцем акту приймання-передачі (п. 14.3 договору).
Сторони домовились, що припинення цього Договору (розірвання або відмова від цього Договору в односторонньому порядку) на вимогу (за ініціативою) однієї із Сторін (надалі - «Сторона-ініціатор») через порушення умов цього Договору іншою Стороною (надалі - «Сторона- порушник»), прирівнюється до необґрунтованої відмови Стороною-порушником від цього Договору шляхом вчинення порушення (п. 15.1 договору).
Як встановлено п. 15.6 договору Орендодавцеві надається право відмовитись від цього Договору оренди (розірвати цей Договір оренди в односторонньому порядку) без застосування до Орендодавця будь-яких штрафних чи інших санкцій, та без відшкодування Орендареві будь-яких збитків чи витрат, пов'язаних із цим Договором оренди (в тому числі витрат на Адаптацію Приміщення), з урахуванням нижченаведених умов:
Орендодавець повинен письмово повідомити Орендаря про свій намір відмовитись від цього Договору оренди (розірвати цей Договір оренди в односторонньому порядку) не пізніше, ніж за 90 (дев'яносто) календарних днів до запланованої дати припинення цього Договору оренди (п. 15.6.1 договору).
Відповідно до п. 17.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання представниками та скріплення печатками сторін.
01.06.2018 сторони підписали Договір про внесення змін і доповнень № 1 до договору оренди № 423-О від 13.07.2017 та внесли наступні зміни: строк (термін) оренди 35 місяців.
Як зазначає позивач співробітники під час дії карантину не мали можливості приїздити на свої робочі місця, запроваджено дистанційну роботу з режимом неповного робочого часу.
Позивач зазначає, що вищевикладене призвело до спаду господарської діяльності, що свідчить за твердженням позивача, про істотну зміну обставин якими сторони керувались під час укладення договору оренди та просить розірвати його на підставі п. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти заявлених позовних вимог та вказав на те, що твердження позивача, що Договір оренди має бути розірваний в порядку статті 652 Цивільного кодексу України у зв'язку з істотною зміною обставин є безпідставним та необґрунтованим, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Приписами ст.638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір оренди є договором оренди.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно із ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом, позивач листом № 3004-28/1 від 30.04.2020 звернувся до відповідача, в якому просив розірвати договір оренди № 423- О від 13.07.2017 із 01.05.2020.
Відповідач листом № 529 від 06.05.2020 повідомив позивача, що аргументи, викладені у листі є безпідставними та необґрунтованими та повідомив позивача про те, що в односторонньому порядку відмовляється від договору оренди № 423-О від 13.07.2017 на підставі п. 15.3.1 договору та вимагає сплати неустойку у розмірі 997 310, 24 грн.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 14.1 договору після закінчення строку оренди приміщення, а також у випадку відмови однієї із сторін від зобов'язань за Договором оренди (розірвання однією із сторін Договору оренди в односторонньому порядку) на підставі положень Договору оренди чи або на підставі положень чинного законодавства Орендар зобов'язаний повернути Приміщення у стані, не гіршому від того, в якому воно передавалось йому для здійснення Адаптації разом із невіддільними поліпшеннями приміщення, здійсненими Орендарем в ході Адаптації, з урахуванням нормального зносу, чистим та вільним від майна Орендаря.
Повернення приміщення вважатиметься здійсненим з дня підписання Орендодавцем акту приймання-передачі.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Верховний Суд України у своїх висновках щодо застосування ст. 651 ЦК України, які мають враховуватись судами загальної юрисдикції при застосуванні вказаної статті, зазначив, що вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13).
Згідно з ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Зокрема, відповідно до вимог ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору не з безпосередньою наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, що настають при такій істотній зміні обставин.
Зокрема, при вирішенні спорів про розірвання договорів з підстав, передбачених ст. 652 Цивільного кодексу України, необхідним є доведення позивачем того, яким чином змінились обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору та чому зміна обставин є істотною і не може бути усунута.
Таким чином, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю таких позовних вимог. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №910/12154/16, від 17.04.2018 у справі № 927/763/17.
Постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211, із в подальшому внесеними в неї змінами, у відповідності до прийнятих Кабінетом Міністрів Постанов, відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, було установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Дія запровадженого на всій території України карантину неодноразово продовжувалась відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
Так, Постановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 12.36 від 09.12.2020 зокрема ухвалено, що на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, зокрема, забороняється: проведення масових (культурних, у тому числі концертів, спортивних, соціальних, рекламних тощо) заходів за участю більш як 20 осіб (у разі проведення заходів за участю до 20 осіб організатор забезпечує дотримання між учасниками фізичної дистанції не менш як 1,5 метра), крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, проведення кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю, тестування на знання законодавства у сфері державної реєстрації осіб, які мають намір виконувати функції державного реєстратора, проведення офіційних спортивних заходів, включених до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України, та матчів командних ігрових видів спорту професійних спортивних клубів без глядачів за умови дотримання учасниками таких заходів відповідних санітарних і протиепідемічних заходів та здійснення обов'язкового щоденного контролю за станом здоров'я учасників.
Статтею 188 ГК України унормовано, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.
Укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте, під час виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
Отже, за змістом наведених законодавчих положень зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.
Позивач, підписуючи спірний договір, усвідомлював його умови та взяті на себе зобов'язання ним.
Тобто, позивач, підписавши спірний договір, погодив всі його істотні умови, без винятків та застережень.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.
Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Окрім того, як встановлено судом, 12.05.2020 сторонами підписано Акт приймання - передачі (повернення) приміщення до договору оренди № 423- О від 13.07.2017.
Відповідно до частини 2 статті 795 ЦК України моментом припинення договору найму будівлі або іншої нерухомої споруди є момент підписання відповідного акта, яким оформлюється повернення наймачем предмету такого договору.
Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог про розірвання договору з підстав, викладених позивачем у позовній заяві, у зв'язку із чим відмовляє в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбаченим цим Кодексом.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
За рішенням від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АКРУКС ГРУП" відмовити повністю.
2. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 29.04.2021.
Суддя М.Є.Літвінова