ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
30.04.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/109/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Акціонерного товариства "Акцент-Банк"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Пилипіва Петра Степановича
про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 173057,07 грн,
встановив: Акціонерне товариство Комерційний Банк "Акцент-Банк" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Пилипіва Петра Степановича про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 173057,07 грн, з яких: 130937,17 грн. - заборгованість за кредитом, 10806,62 грн. - заборгованість за процентами, 14622,30 грн. - заборгованість за винагородою, 5140,98 грн. - пеня, 1000,00 грн - штраф (фіксована складова), 10550,00 грн - штраф (змінна складова).
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Позовну заяву (вх. № 2241/21) прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк до 15 днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних у нього доказів, що підтверджують заперечення проти позову, запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати суду заяву з відповідним обґрунтуванням своїх заперечень (ухвала про відкриття провадження у справі від 17.02.2021).
Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 25.02.21; даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Фізичною особою-підприємцем Пилипівим Петром Степановичем умов Кредитного договору № К-Д 752 від 16 квітня 2019 року.
Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за вищезазначеним кредитним договором в сумі 173057,07 грн, з яких: 130937,17 грн. - заборгованість за кредитом, 10806,62 грн. - заборгованість за процентами, 14622,30 грн. - заборгованість за винагородою, 5140,98 грн. - пеня, 1000,00 грн - штраф (фіксована складова), 10550,00 грн - штраф (змінна складова).
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.
Обставини справи, дослідження доказів.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив таке.
Між АТ "Акцент-Банк" (банк) та Фізичною особою-підприємцем Пилипівим Петром Степановичем (позичальник), укладено Кредитний договір від 16.04.2019 № К-Д 752.
Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.
Істотні умови кредитування визначені у розділі А договору.
Згідно з п. А1, вид кредиту - строковий кредит.
У відповідності до п. А 2 договору, ліміт цього договору: 211000,00 грн: у розмірі 200471,10 грн. на поповнення обігових коштів; у розмірі 10528,90 грн. на сплату комісії за видачу кредитних коштів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 Кредитного договору.
Банком (позивачем), належним чином виконано зобов'язання за кредитним договором та надано відповідачу передбачені умовами договору грошові кошти, що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером АВ187002WO від 17 квітня 2019 року (а.с.19).
Пунктом А3 сторони погодили, що термін повернення кредиту 15 квітня 2020 року. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток №1 цього Договору).
Згідно зі ст. 212, 651 ЦК України, у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.
Згідно з п. А6 договору, за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 23,88 % річних.
У відповідності до п. А7 договору, у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. АЗ цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.
Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього Договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору (пункти 2.2.2, 2.2.3 договору).
У відповідності до п. 2.3.2 Кредитного Договору, при настанні будь-якої з наступних подій: порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього Договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212. 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначено в повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором.
Пунктом 5.8 договору сторони погодили, що у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
У відповідності до п. А10 договору, Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,99 % від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Пунктом А11 сторони погодили, що Позичальник сплачує Банку винагороду за управління фінансових інструментом у розмірі 4,99 % від суми встановленого у п. А2 цього Договору ліміту.
Банк направив на адресу позичальника вимогу від 16.10.2020, в якій зазначив про наявність простроченої заборгованості за кредитним договором № К-Д 752 від 16.04.2019 в розмірі 161507,07 грн, яка станом на 16.10.2020 становить 385 днів та просить позичальника погасити всю поточну заборгованість за наявним кредитом до 23.10.2020 року. Проте, вимога кредитора залишена без відповіді та задоволення.
З огляду на невиконання відповідачем договірних зобов'язань, позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновки суду.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Внаслідок укладення договору кредитного договору № К-Д 752 від 16.04.2019 між сторонами у відповідності з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з приписами статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За умовами частин 1, 3 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).
Судом встановлено, що Кредитний договір від 16.04.2019 № К-Д 752 укладено у письмовій формі, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, отже дотримання положень такого Договору є обов'язковим.
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 171,174 ГК України).
Згідно зі ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши позичальнику кредит в розмірі 211000,00 грн., який в силу пункту А3 договору повинен був його повернути до 15.04.2020 однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток №1 цього Договору).
Натомість, відповідачем порушено умови кредитного договору в частині виконання грошових зобов'язань, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснено повернення наданих банком кредитних коштів.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені, штрафу.
Приймаючи до уваги встановлення судом факту порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту, сплати процентів, з огляду на погодження сторонами такого виду відповідальності, як пеня та штраф, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу, нарахованих за прострочення повернення кредиту та процентів.
Водночас, з огляду на положення пункту 15 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, яким визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Аналогічні приписи містяться і у пункті 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, згідно яких у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
При цьому, частиною 2 статті 5 Цивільного кодексу України визначено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
В рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-7/99 зазначено, що надання зворотної дії в часі законам та іншим нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Тобто, вказаний вище Закон має зворотню дію в часі.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, строки повернення кредиту та те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на усій території України встановлено з 12 березня 2020 карантин, суд дійшов висновку, що починаючи з 12.03.2020 позичальника звільнено від обов'язку сплати пені та штрафу, з огляду на що кінцевою датою нарахування пені в даному випадку є - 11.03.2020.
Відтак, зважаючи на вищенаведені приписи чинного законодавства, які обмежують період нарахування штрафних санкцій, що підлягає стягненню із суб'єкта господарювання у зв'язку з порушенням ним господарського зобов'язання в період карантину, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заявлена позивачем до стягнення пеня, оскільки згідно з розрахунком банку остання нарахована станом на 29.02.2020, тобто до встановлення карантину.
В частині позову про стягнення штрафу слід відмовити виходячи з приписів пункту 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, оскільки грошове зобов'язання за кредитним договором на яке банком нарахований штраф прострочено позичальником у період дії карантину.
Також в наявному в матеріалах справи розрахунку позивача (а.с.18) зазначено, що станом на 01.01.2021 заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № К-Д 752 від 16.04.2019, становить 161507,07 грн, з яких: 130937,17 грн. - заборгованість за кредитом, 10806,62 грн. - заборгованість за процентами, 14622,30 грн. - заборгованість за винагородою, 5140,98 грн. - пеня; нарахування штрафу в поданому розрахунку не відображено.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
За приписами статей 76, 77, 78 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, як і не надав доказів які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що відповідач не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з урахуванням висновків суду щодо обмеження періоду нарахування неустойки, штрафу, пені за таке прострочення та стягнення з позичальника на користь банку 130937,17 грн. заборгованості за кредитом, 10806,62 грн. заборгованості за процентами, 14622,30 грн. заборгованості за винагородою та 5140,98 грн. пені нарахованої за порушення строків розрахунків станом на 29.02.2020 (до встановлення на території України карантину).
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України "Про судовий збір". Відповідно до підп. 1, 2 п. 2 ч.2 ст. 4 вказаного Закону, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову в цій справі становить 173057,07 грн. Відповідно, суд встановив, що позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 2595,86 грн.
Натомість, при зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2558,74 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1228002828 від 24 січня 2021 року та є меншим за розмір судового збору, що передбачений законом.
Відтак з позивача в доход державного бюджету необхідно стягнути судовий збір в розмірі 37,12 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову на відповідача покладається судовий збір в сумі 2422,72 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 165, 232, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Акціонерного товариства Комерційний Банк "Акцент-Банк" до Фізичної особи-підприємця Пилипіва Петра Степановича про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 173057,07 грн, з яких: 130937,17 грн. - заборгованість за кредитом, 10806,62 грн. - заборгованість за процентами, 14622,30 грн. - заборгованість за винагородою, 5140,98 грн. - пеня, 11550,00 грн - штраф - задоволити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пилипіва Петра Степановича АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк", вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074 (ідентифікаційний код 14360080) - заборгованість за кредитом в сумі 130937 (сто тридцять тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн 17 коп., заборгованість за процентами в сумі 10806 (десять тисяч вісімсот шість) грн 62 коп., заборгованість за винагородою в сумі 14622(чотирнадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн 30 коп., пеню в сумі 5140(п'ять тисяч сто сорок) грн 98 коп. та судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 72 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства "Акцент-Банк", вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074 (ідентифікаційний код 14360080) в доход державного бюджету ( отримувач коштів: ГУК в Iв.- Фр.об./ТГ Ів.-Фр./ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37951998, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA688999980313141206083009612, код класифікації доходів бюджету: 22030101) - судовий збір в розмірі 37 (тридцять сім) грн 12 коп.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30.04.2021.
Суддя Л.М. Неверовська