номер провадження справи 35/13/21
21.04.2021 Справа № 908/214/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Топчій О.А.,
за участю секретаря судового засідання Авраменко К.В.,
представників сторін:
від позивача: Разуваєва К.М., довіреність №22 від 31.12.2020,
від відповідача: Корогод Ю.О., довіреність б/н від 16.02.2021,
Лола Н.О., довіреність б/н від 16.02.2021,
розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу
за позовом Комунального підприємства “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, б. 61, ідентифікаційний код юридичної особи 03327121)
до відповідача Житлово-будівельного кооперативу №7 “Радіоприлад” (69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, б. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 20515083)
про стягнення коштів
До Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Комунальне підприємство “Водоканал” з позовом до відповідача Житлово-будівельного кооперативу №7 “Радіоприлад”, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за надання послуг з питного водопостачання та водовідведення у розмірі 32521,02 грн, 3% річних у розмірі 213,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 630,49 грн.
26.01.2021 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/214/21, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.
Ухвалою суду від 01.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.02.2021.
В судовому засіданні 24.02.2021 оголошено перерву до 17.03.2021.
Ухвалою суду від 17.03.2021 суд ухвалив перейти до розгляду справи №908/214/21 за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії підготовчого провадження. Призначено підготовче засідання на 06.04.2021.
Ухвалою суду від 06.04.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 21.04.2021.
Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В обґрунтування позову зазначив, що на підставі договору №329 від 01.06.2005 у відповідача з вересня 2020 року по жовтень 2020 року виникла заборгованість перед КП «Водоканал» по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 60 466-29 грн, що підтверджується складеними актами-рахунками за вказаний період. Абонент з актом та актом-рахунком від 31.10.2020 ознайомлений, від підпису даних документів відмовився.
Всупереч умовам Договору Відповідач за спожиті послуги оплату в повному обсязі не здійснив. Часткова оплата складає 27 945,27 грн. Заборгованість за надання послуг з питного водопостачання та водовідведення складає 32521,02 грн. На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних у розмірі 213,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 630,49 грн.
Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві. В обґрунтування заперечень посилаються на те, що у вересні 2020 року при знятті показань засобу обліку споживання холодної води у відповідача виникли сумніви у правильності його роботи та відповідності його показань реальному споживанню ЖБК холодної води. Показання загальнобудинкового лічильника за вересень 2020 відповідачем надані позивачу. Разом з тим, відповідач 22.09.2020 звернувся до позивача з листом від 21.09.2020 про надання дозволу на зняття лічильника холодної води КБВ-10 № 00440 для перевірки його працездатності. Для розпломбування засобу обліку представник позивача з'явився лише 13.10.2020. за результатами проведеної повірки встановлено, що лічильник ремонту не підлягає та не придатний для подальшого використання. Втім, позивачем, незважаючи на встановлену спеціалізованою організацією непридатність загальнобудинкового приладу обліку, за вересень 2020 нараховано відповідачу до сплати 35026,88 грн. за 1646 м.куб. води. Тобто, для розрахунку позивачем взяті показники загальнобудинкового приладу обліку.
Згідно акту-рахунку № 329/2 від 31.10.2020 позивачем за жовтень 2020 нараховано відповідачу до сплати 25439,41 грн. за 1187,148 м.куб. Нарахування за жовтень 2020 визначено за середньодобовою витратою води за попередні два розрахункові місяці (серпень-вересень 2020).
Відповідач вважає неправомірним використання для розрахунку позивачем показників загальнобудинкового лічильника за вересень 2020, оскільки встановлений факт його несправності. Вказані показання не можуть також використовуватись при визначенні середньодобової витрати води для здійснення розрахунку за жовтень 2020.
Враховуючи приписи законодавства щодо можливості використання показників лише справного засобу обліку та установлений факт несправності роботи лічильника відповідача, нарахування обсягу використаної води за вересень 2020 повинно здійснюватися не за доказами несправного засобу обліку, а в порядку п. 5.24 Правил № 190. Відповідно і при здійсненні розрахунку за жовтень 2020 показники несправного лічильника не повинні враховуватись, а середньодобові витрати необхідно визначати за місяці - липень та серпень 2020, у яких прилад обліку не викликав сумнівів в його роботі ані у КП «Водоканал», ані у ЖБК.
Відповідачем здійснено власний розрахунок обсягу використаної води за період: вересень-жовтень 2020 згідно п.5.24 Правил № 190 за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці - липень та серпень 2020.
За викладених обставин, відповідач вважає, що позов підлягає частковому задоволенню на суму 1465,16 грн основного боргу та 2,99 грн3% річних.
У відповіді на відзив, що надійшла на адресу суду 09.03.2021, позивач зазначає, що згідно даних Журналу виходу на дільницю 29.09.2020 інспектор КП «Водоканал» здійснив вихід за адресою відповідача по вул. Парамонова, 3 для обстеження водомірного вузла. Як зазначено в журналі, доступ надано не було у зв'язку з відсутністю голови правління. Відповідач забезпечив доступ представників Водоканалу для зняття пломб па лічильнику лише 13.10.2020. Також Споживач в телефонних розмовах неодноразово відмовляв представникам Водоканалу та не забезпечував допуск раніше, посилаючись на захворювання па короновірусну інфекцію СОVID-19. Таким чином, лише з моменту допуску позивача до лічильника, 13.10.2020 було складено Акт технічного обстеження, який підтверджує розпломбування приладу обліку шляхом зняття пломби з номером 16540407.
Вимога про встановлення контрольного приладу обліку від відповідача не надходила.
Таким чином, зволікання з допуском працівників Водоканалу для зняття пломбування на приладі обліку, та надання допуску лише 13.10.2020 не дало змоги працівникам Водоканалу виконати дії по розпломбуванню приладу обліку. Також, зацікавлена сторона, а саме ЖБК №7 «Радіоприлад» не скористалась своїм правом щодо прискорення виявлення неточності в роботі свого приладу обліку шляхом встановлення контрольного засобу обліку, та подальшим своїм правом на проведення перерахунку нарахованої заборгованості.
30.09.2020 відповідач надав позивачу розрахунок надання послуг з холодного водопостачання та водовідведення за період 01.09.2020-30.09.2020 на підставі загально будинкового лічильника, де було зазначено показання будинкового водоміра з показниками 1646м.куб. Даний розрахунок підписано головою правління ЖБК №7 «Радіоприлад» В. В. Бланком та бухгалтером Москаленко Т. А. На підставі даних, які надав відповідач, КП «Водоканал» було виписано Акт №329/2 та Акт-рахунок №783999 від 30.09.2020 на суму 35 026-88 грн, які були підписані представником відповідача Москаленко Т. А. без зауважень. Тобто абонент, шляхом підписання акту та акту-рахунку підтвердив водоспоживання та водовідведення в об'ємах, про які сам зазначив в розрахунку.
Таким чином, КГІ «Водоканал» відобразило Акт-рахунок №783999 від 30.09.2020 на суму 35 026-88 грн як первинний документ, в бухгалтерському обліку.
Про несправність приладу обліку відповідач повідомив позивача тільки 28.10.2020, яке було зафіксовано 15.10.2020, тобто вже після відображення Акту-рахунку 783999 від 30.09.2020 на суму 35 026-88 грн в бухгалтерському обліку КП «Водоканал». Таким чином, в бухгалтерському обліку КП «Водоканал» за вересень 2020 обліковується заборгованість ЖБК №7 «Радіоприлад» в сумі 35 026,88 грн.
В той же час, розрахунок обсягу спожитої води відповідачем за жовтень 2020 було зроблено у відповідності до п. 5.24 Правил, за середньодобовою витратою води за попередні два розрахункові місяці (серпень-вересень 2020р.) в сумі 25 439-41 грн.
Таким чином, вважає, що нарахування заборгованості ЖБК №7 «Радіоприлад» за серпень-вересень 2020р. було здійснено КП «Водоканал» відповідно до вимог чинного законодавства та умов укладеного Договору. Саме не виконання споживачем умов п. 2.2.4 Договору щодо встановлення резервного технічно справного держповіреного приладу обліку, та невиконання приписів КП «Водоканал» щодо встановлення справних держповірених приладів обліку призвело до нарахування заборгованості в вересні 2020р. в сумі 35 026,88 грн та в жовтні 2020 в сумі 25439,41 грн.
У запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли на адресу суду 02.04.2021, відповідач зазначає, що не погоджується з даними доводами позивача, оскільки вони недостовірними та не підтверджені належними доказами.
Так, посилання позивача на те, що відповідач відмовляв позивачу у доступі до приладу обліку у зв'язку із захворюванням на СОVID-19 є неправдивими, оскільки голова правління ЖБК №7 «Радіоприлад» перебував на лікарняному з 13.11.2020 по 09.12.2020, що підтверджується листком. У період з 22.09.2020 по 13.10.2020 голова правління був працездатним і разі звернення до нього Водоканала міг забезпечити доступ до лічильника ще у вересні 2020, оскільки був зацікавлений у здійснені повірки лічильника.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу «Акорд».
В судому засіданні 21.04.2021 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.06.2005 між КП «Водоканал» - Водоканал та ЖБК №7 «Радіоприлад» - Абонент укладено договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 329 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Водоканал забезпечує Абоненту подачу води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод за період з 01.01.2004 по 31.12.2010 по майданчику - вул. Парамонова, д.3.
Розділом 6 передбачено, що Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до укладення нового договору.
Відповідно до п. 2.2.1 Договору, Абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з цим договором та нормативними документами, вказаними в п. 1.1 цього договору.
Розділом 4 Договору встановлено, що основним документом на оплату є акт.
Акти за воду та водовідведення виписуються Абоненту представником Водоканалу 22-24 числа кожного місяця.
Відповідно до п. 4.1 договору в редакції Протоколу врегулювання
розбіжностей від 15.08.2005, Абонент зобов'язаний протягом 30 днів з дня виписки акта
перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок Водоканала в сумі, зазначеній в акті.
Для оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення у вересні та жовтні 2020 року позивачем виставлено відповідачеві:
- Акт та акт-рахунок № 329/2 від 30.09.2020 за вересень 2020 року на суму 35026,88грн;
- Акт та акт-рахунок № 329/2 від 31.10.2020 за жовтень 2020 року на суму 25 439,41грн.
Абонент з актом та актом-рахунком від 31.10.2020 ознайомлений, від підпису даних документів відмовився.
Відповідно до розділу 4 договору, якщо абонент відмовляється підписувати акт, він підписується представником Водоканалу, та в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Даний акт пересилається абоненту поштою. Оформлений таким чином акт є обов'язковим для виконання в зазначені в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за водоспоживання та водовідведення.
05.11.2020 Акт №329/2, акт-рахунок №329/2 на суму 25439,41 грн направлено відповідачу цінним листом з описом вкладення.
Всупереч умовам Договору відповідач за спожиті послуги оплату в повному обсязі не здійснив. Часткова оплата складає 27 945,27 грн, що підтверджується виписками по рахунках:
- від 22.10.2020 на суму 14254,88грн,
- від 23.11.2020 на суму 13 690,39 грн.
Заборгованість відповідача, з врахуванням часткової оплати становить 32 521,02 грн.
На підставі ст. 625 ЦК України за прострочення відповідачем оплати позивачем нараховано 3% річних в сумі 213,18 грн та 630,49 грн інфляційних втрат.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 27.06.2008 № 190.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг.
Споживачем у розумінні статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо за договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись незалежним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушення зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежного виконання).
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч. 2 ст. 598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Разом з тим, пунктом 2.2.2 договору обумовлено, що для обліку спожитої питної та технічної води у Абонента встановлено обліковий прилад КВБ dі=40мм. Зазначено, що знімати водолічильник, здійснювати будь-які зміни у його конструкції або положенні на водомірному вузлі, де його встановлено, знімати пломби, накладенні органами Держстандарту або представником Водоканалу, Абонент має право тільки після отримання письмового дозволу Водоканалу.
У зв'язку з тим, що у відповідача виникли сумніви в роботі засобу обліку, відповідач 22.09.2020 звернувся до позивача з листом від 21.09.2020 про надання дозволу на зняття лічильника холодної води КБВ-10 № 00440 для перевірки його працездатності.
Згідно з актом від 13.10.2020 представником КП «Водоканал» прилад обліку для перевірки правильності його роботи розпломбовано та знято пломбу.
15.10.2020 ТОВ «Теплотехнік і К» проведено позачергову повірку лічильника КБВ-10 № 00440. За результатами якої встановлено, що у зв'язку з тривалим часом експлуатації корпус і кріплення з'єднання на приладі покриті слідами стійкої корозії (сполучні боти зруйновані через корозію), розкрити прилад для проведення ремонту неможливо. Даний ЗВТ ремонту не підлягає та не придатний для подальшого використання. За наслідками повірки видано довідку про непридатність засобу вимірювальної техніки (ЗВТ) від 15.10.2020.
Листом від 28.10.2020 відповідач повідомив позивача про непридатність приладу обліку та неможливість використання його показників для проведення розрахунків. Просив виконати нарахування за вересень 2020 за фактично спожиту холодну воду згідно з показниками індивідуальних приладів обліку мешканців. До листа додано довідку ТОВ «Теплотехнік і К» від 15.10.2020.
Листом №459/21/08 від 29.01.2021 позивач повідомив відповідач про те, що за умовами укладеного договору для забезпечення постійного обліку питної води ЖБК №7 «Радіоприлад» зобов'язано мати резервні технічно придатні, повірені засоби обліку. Відповідно до вимог договору виписано акт-рахунок за надані послуги у вересні 2020 року на підстав показань приладу обліку, встановленого на вводі до багатоквартирного будинку. Акт підписано представником КП «Водоканал» та відповідальною особою за договором. Нарахування за жовтень 2020 року здійснено відповідно до п. 5.24 Правил користування за середньодобовою витратою води за попередні два місяці.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що згідно акту-рахунку № 783999 від 30.09.2020 позивачем за вересень 2020 нараховано відповідачу до сплати 35026,88 грн. за 1646 м.куб. води. Тобто, для розрахунку позивачем взяті показники загальнобудинкового приладу обліку.
Згідно акту-рахунку № 329/2 від 31.10.2020 позивачем за жовтень 2020 нараховано відповідачу до сплати 25439,41 грн. за 1187,148 м.куб. Нарахування за жовтень 2020 визначено за середньодобовою витратою води за попередні два розрахункові місяці (серпень-вересень 2020).
Відповідач вважає неправомірним використання для розрахунку позивачем показників загальнобудинкового лічильника за вересень 2020, оскільки встановлений факт його несправності. Вказані показання, на думку відповідача, не можуть також використовуватись при визначенні середньодобової витрати води для здійснення розрахунку за жовтень 2020.
Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 (далі - Правила). Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (пункт 1.1 Правил).
Пунктом 3.1. Правил встановлено розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.
Відповідно до пункту 5.1. Правил облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.
Пунктом 5.4. Правил встановлено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів обліку проводяться відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», а також інших нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу діяльності.
Згідно приписів ч.ч. 1, 4 ст. 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватися, якщо вони відповідають вимогам щодо точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації. Засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.
Відповідно до п.п.21 ч.і ст. 1 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність», за потреби заявника пересвідчитися у придатності засобів вимірювальної техніки до застосування проводиться позачергова повірка засобів вимірювальної техніки.
Згідно п. 5.16 Правил, у разі виникнення у споживача обґрунтованих сумнівів щодо правильності показів засобу обліку він може звернутися до виробника або спеціалізованої організації з заявою про його позачергову повірку.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем, відповідач звернувся з листом про надання дозволу на зняття лічильника 22.09.2020, що підтверджується штампом Водоканалу.
Лічильник для проведення позачергової повірки було розпломбовано та знято позивачем лише 13.10.2020.
Позивач посилається на те, що згідно даних Журналу виходу на дільницю, 29.09.2020 інспектор КП «Водоканал» здійснив вихід за адресою відповідача по вул. Парамонова, 3 для обстеження водомірного вузла. Як зазначено в журналі, доступ надано не було у зв'язку з відсутністю голови правління. Відповідач забезпечив доступ представників Водоканалу для зняття пломб па лічильнику лише 13.10.2020. Також Споживач в телефонних розмовах неодноразово відмовляв представникам Водоканалу та не забезпечував допуск раніше, посилаючись на захворювання па короновірусну інфекцію СОVID-19.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.1ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Позивачем, в порушення зазначених приписів норм Господарського процесуального кодексу України, не надано належних та допустимих доказів повідомлення відповідача про дату та час виходу представника Водоканалу для роз пломбування та зняття лічильника. Не надано також і доказів відмови голови правління відповідача у допуску працівників Водоканалу, оскільки посилання на телефонні розмови не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 73, 74 ГПК України.
Як вже зазначалося, відповідно до довідки ТОВ «Теплотехнік і К» від 15.10.2020, встановлено непрацездатність засобу обліку КВБ-10 зав. №00440 та непридатність його для подальшого використання.
Відповідно до пункту 5.24. Правил, якщо вести облік води за показами засобу обліку неможливо з причин, що не залежать від споживача та зафіксовані в установленому порядку (зняття засобу обліку виробником, пошкодження скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи засобу обліку через несправності, що виникли в його механізмі, тощо), кількість використаної води за термін відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про безпідставність здійснення позивачем розрахунків обсягу спожитої холодної води за вересень 2020 року з врахуванням показів непридатного для використання засобу обліку. Відтак і розрахунок вартості і обсягу спожитої у жовтні 2020 року на підставі п. 5.24. Правил з врахуванням показників двох попередніх місяців серпень-вересень 2020 року є також безпідставним.
Враховуючи положення ч. 1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 30.04.2021.
Суддя О.А. Топчій