88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
30.04.2021 м . Ужгород Справа № 907/124/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/114/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МАКПЕТЕР», м. Берегово до товариства з обмеженою відповідальністю «Кнюппель Ферпакунг», м. Берегово про стягнення суми 269.760,69грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 269.760,69 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов'язання з оплати за користування нежитловим приміщенням за Договором суборенди від 18.09.2019 за грудень 2020 року, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість у сумі 269 760,69 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №907/124/21, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.03.2021 року суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 20.04.2021 р.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 05.03.2021 року подав відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог.
Вказує, на те, що листом №33 від 30.09.2020р. ТОВ «Кнюппель Ферпакунг», використовуючи право, надане умовами Договору, повідомило про наступне розірвання Договору та направило пропозицію про розірвання Договору у формі додаткової угоди. У відповідь на даний лист ТОВ «Макпетер» було прийнято рішення від 02.11.2020р. про заборону руху транспорту та майна на території підприємства орендаря, щодо якого укладено Договір.
З огляду на наведене відповідач стверджує, що ТОВ «Кнюппель Ферпакунг» не має доступу до предмету оренди, у той же час, відповідач ухиляється від підписання договору про припинення договору суборенди.
Зауважує, що оскільки відповідач немає можливості користуватись орендованим майном через активні дії позивача, право позивача порушено внаслідок винної дії самого кредитора, а відтак його право не порушене відповідачем і позивач не набув права на звернення до суду з позовом про стягнення означеної суми коштів.
Разом з тим, відповідач у відзиві заявив клопотання про здійснення розгляду справи за участю сторін. Однак таке клопотання не відповідає вимогам ст.170 ГПК України та підлягає поверненню без розгляду.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макпетер» (далі - Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кнюппель Ферпакунг» (далі - Суборендар) було укладено договір суборенди нежитлових приміщень №1 від 18.09.2019, за умовами якого Орендар зобов'язався передати, а Суборендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування на умовах цього договору, для здійснення підприємницької діяльності визначені в п.1.1.1 нежитлові приміщення які знаходяться за адресою по вул. Б.Хмельницьвого, 163 Г в м.Берегове, Закарпатської області, України (далі Об'єкт Суборенди).
Згідно п.1.1.1 об'єктом Суборенди є приміщення нежитлового призначення, а саме частина нежитлової будівлі, що складається з виробничих складських та офісних приміщень розташованих на двох поверхах - поверх перший площею 1023 кв.м, поверх другий площею 1265 кв.м. загальна площа становить 2288 кв.м. Перелік приміщень, які входять до складу Об'єкту Суборенди, є Додатком №1 до цього Договору.
Об'єкт Суборенди належить на праві приватної власності на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №25500171 Компанії «Джуссо Україна», яка надає згоду Орендареві надати Об'єкт Оренди в суборенду. Згода власника Об'єкту Оренди про надання Об'єкту Оренди в суборенду є Додатком №2 до цього Договору (п.1.1.2 Договору).
Орендар забезпечує Суборендарю безперешкодний та безперебійний (24 години на добу) доступ до частини належних йому територій, на яких знаходяться вказані приміщення для забезпечення можливості ведення господарської діяльності Суборендаря (п.1.1.3 Договору).
Згідно п.1.2 Договору Об'єкт Суборенди передається Орендарем Суборендареві згідна акту приймання-передачі Додаток №1 до даного договору.
За умовами п.6.1 Договору розмір орендної плати є фіксованим і складає: період з 01.11.2019 р по 15.01.2020 р. 0.5 євро без ПДВ за 1 кв.м на місяць; що згідно офіційного курсу Національного банку України на дату укладення цього договору становить 16,38 гривень за 1 кв м. вкл. ПДВ. Загальний розмір Суборендної плати за кожний місяць користування Об'єктом Суборенди у вказаний період складає 1372,8 євро (одна тисяча триста сімдесят два євро і 80 центів) що згідно офіційного курсу Національного банку України на дату укладення цього договору становить 37 477,45 гривень вкл. ПДВ і визначається згідно курсу НБУ на день оплати рахунка. У період з 16.07.2020 р. - 2,9 євро без ПДВ за 1 кв. м. на місяць, що згідно офіційного курсу Національного банку України на дату укладення цього договору становить 95,02 гривень за 1 кв. м. вкл. ПДВ. Загальний розмір Суборендної плати за кожний місяць користування Об'єктом Суборенди у вказаний період складає 7 962,24 євро (сім тисяч дев'ятсот шістдесят два євро і 24 центи), що згідно офіційного курсу Національного банку України на дату укладення цього договору становить 217 41183 гривень вкл. ПДВ і визначається згідно курсу НБУ на день оплати рахунку.
Суборендна плата сплачується Суборендарем до 15 числа кожного місяця за поточний місяць шляхом перерахунку на банківський рахунок Орендаря згідно курсу НБУ на дату оплати на підставі виставленого Орендарем рахунку-фактури протягом 5 банківських днів (п.8.1.1 Договору).
У відповідності до п.5.1 дія Договору може бути в будь-який час достроково припинена за взаємною згодою Сторін, про що укладається додаткова угода до цього Договору.
Якщо дія Договору припиняється за односторонньою ініціативою Суборендаря, той мусить письмово повідомити про це Орендаря за 90 календарних днів до бажаної дати розірвання (п.5.2 Договору).
Суборендар має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку без застосування жодних штрафних санкцій з боку Орендаря, якщо: технічний стан Об'єкту Суборенди не відповідає умовам цього Договору, внаслідок чого Об'єкт Суборенди не може бути використаний Суборендарем за своїм призначенням з причин, незалежних від Суборендаря. Орендар не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту Об'єкту Суборенди. При настанні таких випадків Договір припиняє свою дію на 10 (десятий) календарний день з моменту відправки Суборендарем Орендарю, письмового повідомлення про це (п.5.5 Договору).
Листом №33 від 30.09.2020р. ТОВ «Кнюппель Ферпакунг», у відповідності до умов Договору, повідомило Орендаря про наступне розірвання Договору та направило пропозицію про розірвання Договору з 31.12.2020 року.
У відповідь на даний лист ТОВ «Макпетер» було прийнято рішення від 02.11 .2020р. про заборону руху транспорту, що відноситься до ТОВ «Кнюппель Фарпакунг», чи його власника, чи будь-якої пов'язаної з ними особи на території Заводу (м.Берегово, вул.Б.Хмельницького, 163), який пов'язаний із вивезенням майна ТОВ «Кнюппель Фарпакунг»; Будь-яке вивезення майна ТОВ «Кнюппель Фарпакунг»», чи його власника, чи будь-якої пов'язаної з ними особи із території Заводу та приміщень, які використовує Суборендар (ТОВ «Кнюппель Фарпакунг»).
Разом з тим, за доводами позивача, які не заперечувались відповідачем, станом на 15 січня 2021 року відповідачем не було сплачено черговий платіж за користування суборендованим майном у зв'язку з чим допущено прострочення грошового зобов'язання за грудень 2020 року в сумі 269 760,69 грн., що і стало приводом звернення до суду
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди майна.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч.2, 3 ст.774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 Цивільного кодексу України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. і ст. 631 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За змістом ст. 610 ЦКУ несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об'єктом оренди за Договором, сторонами вказані обставини не заперечуються.
Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
За умовами п.6.1 Договору розмір орендної плати є фіксованим і складає: період з 01.11.2019 р по 15.01.2020 р. 0.5 євро без ПДВ за 1 кв.м на місяць; що згідно офіційного курсу Національного банку України на дату укладення цього договору становить 16,38 гривень за 1 кв м. вкл. ПДВ. Загальний розмір Суборендної плати за кожний місяць користування Об'єктом Суборенди у вказаний період складає 1372,8 євро (одна тисяча триста сімдесят два євро і 80 центів) що згідно офіційного курсу Національного банку України на дату укладення цього договору становить 37477,45 гривень вкл. ПДВ і визначається згідно курсу НБУ на день оплати рахунка. У період з 16.07.2020 р. - 2,9 євро без ПДВ за 1 кв. м. на місяць, що згідно офіційного курсу Національного банку України на дату укладення цього договору становить 95,02 гривень за 1 кв. м. вкл. ПДВ. Загальний розмір Суборендної плати за кожний місяць користування Об'єктом Суборенди у вказаний період складає 7962,24 євро (сім тисяч дев'ятсот шістдесят два євро і 24 центи), що згідно офіційного курсу Національного банку України на дату укладення цього договору становить 217 41183 гривень вкл. ПДВ і визначається згідно курсу НБУ на день оплати рахунку.
Суборендна плата сплачується Суборендарем до 15 числа кожного місяця за поточний місяць шляхом перерахунку на банківський рахунок Орендаря згідно курсу НБУ на дату оплати на підставі виставленого Орендарем рахунку-фактури протягом 5 банківських днів (п.8.1.1 Договору).
Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За доводами позивача, в порушення умов договору відповідач не виконав свого зобов'язання зі сплати оренди, внаслідок чого у нього виникла та рахується заборгованість в сумі 269 760,69 грн.
Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Водночас згідно із 6 статті 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
За доводами відповідача, через відсутність у нього можливості користуватись орендованим майном внаслідок активних дій позивача, право позивача порушено внаслідок винної дії самого кредитора.
Згідно п.1.1 Орендар зобов'язався передати, а Суборендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування на умовах цього договору, для здійснення підприємницької діяльності визначені в п.1.1.1 нежитлові приміщення які знаходяться за адресою по вул. Б.Хмельницьвого, 163 Г в м.Берегове, Закарпатської області, України (далі Об'єкт Суборенди).
Об'єкт Суборенди належить на праві приватної власності на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №25500171 Компанії «Джуссо Україна», яка надає згоду Орендареві надати Об'єкт Оренди в суборенду. Згода власника Об'єкту Оренди про надання Об'єкту Оренди в суборенду є Додатком №2 до цього Договору (п.1.1.2 Договору).
Орендар забезпечує Суборендарю безперешкодний та безперебійний (24 години на добу) доступ до частини належних йому територій, на яких знаходяться вказані приміщення для забезпечення можливості ведення господарської діяльності Суборендаря (п.1.1.3 Договору).
Судом враховано, що норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі та розпоряджатись ними тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.
У частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.
У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 травня 2018 року у справі №910/7495/16 вказано, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Отже, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.
Тобто, орендар повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.
В ході розгляду справи судом встановлено надсилання відповідачем листа №33 від 30.09.2020р. з повідомленням Орендаря про наступне розірвання Договору та направлення пропозиції про розірвання Договору з 31.12.2020 року.
У відповідь на даний лист ТОВ «Макпетер» було прийнято рішення від 02.11.2020 р. про заборону руху будь-якого транспорту, що відноситься до ТОВ «Кнюппель Фарпакунг», чи його власника, чи будь-якої пов'язаної з ними особи на території Заводу (м.Берегово, вул. Б.Хмельницького, 163), який пов'язаний із вивезенням майна ТОВ «Кнюппель Фарпакунг»; Будь-яке вивезення майна ТОВ «Кнюппель Фарпакунг», чи його власника, чи будь-якої пов'язаної з ними особи із території Заводу та приміщень, які використовує Суборендар (ТОВ «Кнюппель Фарпакунг»).
Як вже зазначалось підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату є об'єктивна неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі розпоряджатись ними тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили, тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.
Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст.762ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 914/1248/18, 914/2264/17.
Суд зазначає, що звільнення від сплати оренди є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому, чи неможливості його використання з метою обумовленою укладенням договору.
З огляду на наведене судом встановлено наявність обставин, що не залежали від відповідача, та в силу частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України звільняють його від плати за час, за який об'єкт оренди ним не використовувався. Оскільки, неправомірне перешкоджання здійснення господарської діяльності відповідача, в тому числі шляхом заборони руху будь-якого транспорту, який пов'язаний із вивезенням майна ТОВ «Кнюппель Фарпакунг» перешкоджає використанню об'єкту оренди, порушує положення укладеного договору, суперечить змісту його укладення та загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «МАКПЕТЕР», м. Берегово до товариства з обмеженою відповідальністю «Кнюппель Ферпакунг», м. Берегово про стягнення суми 269 760,69 грн. задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 30.04.2021
Суддя О. Ф. Ремецькі