проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"27" квітня 2021 р. Справа № 922/2613/20
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А. , суддя Ільїн О.В.
при секретарі судового засідання Мальченко О.О.
за участю представників учасників справи:
позивача - Поліщук Д.О.
відповідача - Хіоаре І.В.
третьої особи - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Андріївський молокозавод" (вх.№738Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2020 у справі № 922/2613/20 (суддя - Погорелова О.В., ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області, повний текст складено 28.12.2020)
за позовом ТОВ "Експорт Юей", м. Херсон
до ТОВ "Андріївський молокозавод", м. Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Бровари
про стягнення 292 232,00 грн.,
Позивач, ТОВ "Експорт Юей", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ТОВ "Андріївський Молокозавод", в якому просив суд стягнути з відповідача 292232,00 грн. завданих збитків. Судові витрати, які складаються з витрат на оплату судового збору у розмірі 4383,48 грн. та 20000,00 грн. витрат на надання правничої допомоги, позивач просив покласти на відповідача. Нормативно позов обґрунтований ст.ст. 6, 11, 509, 530, 908, 920, 924, 925, 929, 932 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України.
28.09.2020 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких остання проти позову заперечує та вказує на те, що відповідно до п. 6.1 договору №14194 від 09.07.2018 сторони не несуть відповідальність за повне або часткове невиконання зобов'язань, якщо воно сталося внаслідок обставин поза впливом сторін, у тому числі і пожежі. Третя особа вказує на те, що у даному випадку він як перевізник не міг запобігти пошкодженню вантажу, хоча робив усе можливе, щоб загасити пожежу. Також зазначає, що не був офіційно працевлаштований на ТОВ "Андріївський молокозавод", про що свідчить відсутність запису у трудовій книжці.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.12.2020 у справі № 922/2613/20 позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ "Андріївський Молокозавод" (61002, м. Харків, вул. Чубаря, 10/12, код ЄДРПОУ 38707267) на користь ТОВ "Експорт Юей" (73003, м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, 15, код ЄДРПОУ 38267112) - 292232,00 грн. збитків, 4383,48 грн. судового збору та 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
ТОВ "Андріївський Молокозавод" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення були порушені наступні норми матеріального права: ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України, п. 136 Статуту автомобільного транспорту Української PCP, ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996 № 116, п. 13.6, п.15.1, п.15.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363. Порушення полягає в незастосуванні судом зазначених норм до спірних правовідносин, тоді як вони підлягають застосуванню.
Так, апелянт зазначає, що в обґрунтування розміру завданих відповідачем збитків, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про проведення оцінки майна, як наслідок, визначення у встановленому законом порядку розміру завданих відповідачем збитків саме в сумі 292 232,00 грн., а саме відсутній висновок незалежної оцінки пошкодженого майна, проведення якої передбачене при виявленні, ушкодженні або зіпсуванні вантажів, також відсутній акт, складений перевізником і замовником в порядку, передбаченому п.п. 15.1, 15.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, а також відсутні інші належні та допустимі докази наявності завданих збитків, що, на думку відповідача унеможливлює встановлення фактичного розміру збитків та стягнення їх з відповідача в порядку регресу.
Крім того, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано відсутності настання факту порушення відповідачем прав позивача на відшкодування шкоди, порушено приписи ч. 1 ст.530 ЦК України, ч.2 ст.925 ЦК України, п.16.1 Правил перевезень вантажів та п.159 Статуту автомобільного транспорту Української PCP, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача з претензією, як того вимагають вищезазначені норми чинного законодавства.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 у справі №922/2613/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Андріївський молокозавод" у справі № 922/2613/20 та призначено справу до розгляду на 13.04.2021.
22.03.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла заява (вх. 3413 ) про залучення документів до матеріалів справи, а саме заяви свідка від 02.03.2021, копії довіреності від 27.08.2019.
Колегія суддів зазначає, що вказані докази не приймаються судом в силу положень ст. 269 ГПК України, оскільки поважних причин, які б перешкоджали своєчасному поданню доказів (до закінчення підготовчого засідання судом першої інстанції) відповідачем не зазначено.
09.04.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 оголошено про перерву у розгляді справи до 27.04.2021.
В судове засідання, призначене на 27.04.2021, з'явились представники позивача та відповідача, які надали пояснення по справі, представник третьої особи не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить інформація, що міститься на офіційному сайті ПАТ «Укрпошта». Будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляв.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника, за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2018 між ПрАТ “Оболонь” (замовник) та ТОВ “Перевоз” (експедитор) було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів №14194.
На виконання умов вказаного договору, 28.08.2019 на тендерному майданчику ПрАТ “Оболонь” за посиланням tms.obolon.ua взято до виконання рейс № 1308582 за маршрутом Київ - Миколаїв.
Для виконання рейсу ТОВ “Перевоз” (замовник) залучив позивача - “ТОВ “Експорт Юей” (виконавець) на підставі договору №03.03.19-ТЕО від 03.03.2019 та заявки на перевезення вантажу № 21808/19 від 28.08.2019.
Відповідно до п. 3.2.1. договору, виконавець має право виконувати взяті на себе зобов'язання з перевезення вантажів, самостійно (як безпосередній перевізник), так і з залученням третіх осіб (як експедитор)
Відповідно до п. 3.2.4. договору, виконавець має право передавати свої повноваження по перевезенню вантажів третім особам без письмового погодження з замовником.
ТОВ "Експорт Юей" для виконання заявки залучив безпосереднього перевізника - ТОВ “Андріївський молокозавод” (відповідач) на підставі договору перевезення вантажів № 2708 від 27.08.2019 та заявки на перевезення вантажу №2808/19 від 28.08.2019. Перевезення здійснювалось на транспортних засобах відповідача: ДАФ НОМЕР_1 , (відповідач користується на підставі договору оренди автомобіля №0101-17 від 14.01.2017 та акту приймання передачі №1 від 14.01.2017) та напівпричіп Крон НОМЕР_2 (відповідач користуються на підставі договору позики транспортного засобу №ПЗ-04-2 віл 04.01.2019).
Під час перевезення сталось загоряння транспортного засобу відповідача та внаслідок пожежі було пошкоджено вантаж: кеги з напоєм б/а за смаком квасу. Згідно пояснень водія - відповідача ОСОБА_1 (третя особа у справі) внаслідок вибуху заднього правого колеса напівпричепа.
Підтвердженням пожежі слугує акт про пожежу від 29.08.2019, отриманий від Новоодеського районного сектору ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області у відповідь на адвокатський запит від 02.09.2019.
У зв'язку із тим, що вантажовідправник заявив вимогу про повернення вантажу для проведення його аналізу, а транспортний засіб відповідача після пожежі не міг здійснювати доставку, ТОВ “Перевоз” як відповідальна особа перед замовником залучив до перевезення транспортний засіб ДАФ НОМЕР_3 з напівпричепом НОМЕР_4 . Про перевантаження транспортного засобу у відповідності до п. 11.8. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні складено акт, відомості про складання акту та перевантаження внесені до всіх екземплярів ТТН № 2895996/104 від 28.08.2019.
03.09.2019 транспортний засіб ДАФ НОМЕР_3 з напівпричепом НОМЕР_4 доставив пошкоджений вантаж у кількості 320 кег, що відповідає даним ТТН №2895996/104 від 28.08.2019 вантажовідправнику - ПрАТ “Оболонь”, який прийняв його на відповідальне зберігання для проведення оцінки збитків та аналізу продукції. За результатами дослідження продукції складено: комісійний акт № Ф.04.35.00Я.930 про те, що після повернення товарів комісія постановила та відібрала 2 (дві) кеги на органолептичну експертизу; комісійний акт № Ф.04.35.ООЯ.926 про те, що 149 кег прийшли в непридатний стан (обгоріли пломби, вигоріли гумові прокладки, пошкодились фітінги, поверхні кег обгоріли та закоптились); комісійний акт № Ф.04.35.ООС 3.193 про те, що 149 кег не підлягають реалізації в торгівлю. Решта кег у кількості 171 була перемита та промаркована, повторно зроблений аналіз на фізико-хімічні та органолептичні показники, що відповідають вимогам нормативних документів.
ТОВ “Перевоз” отримало від ПрАТ “Оболонь” претензію про відшкодування збитків на суму 292232,28 грн. з ПДВ. Сума претензії складається з: а) вартості напою: 149 кег * 50 літрів = 7550 л.*7,24 грн. (вартість згідно видаткової накладної № 2895996/104) = 54662,00 грн. без ПДВ (65594,40 грн. з ПДВ); б) вартості самих кег: 149 кег * 1200 грн. (згідно п.3.5. договору) = 178800,00 грн. без ПДВ (214560,00 грн. з ПДВ); в) вартості робіт по вивантаженню, сортуванню, мийці кег та вартість матеріалів для мийки 171 кег прийнятих ПрАТ “Оболонь” 12077,88 грн.
ТОВ “Перевоз” здійснило відшкодування вартості пошкодженого вантажу, а саме: 27.11.2019 між ПрАТ “Оболонь” та ТОВ “Перевоз” укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 292 232,28 грн. з ПДВ.
11.05.2020 позивач отримав від ТОВ “Перевоз” претензію № 101 від 05.05.2020 про відшкодування вартості пошкодженого вантажу у сумі 292 232,28 грн.
20.05.2020 позивач здійснив відшкодування на користь ТОВ “Перевоз” грошових коштів у сумі 292 232,00 грн. згідно платіжних доручень № 1014 та 1015 від 20.05.2020.
Позивач вказує на те, що після відшкодування вартості пошкодженого вантажу, ТОВ "Експорт Юей" отримало право регресної вимоги до відповідача у розмірі виплаченого відшкодування у зв'язку з чим й звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що «відповідно до статті 1191 ЦК України до позивача в межах суми 292 232,00 грн перейшло право зворотної вимоги до відповідача, який не забезпечив належним чином схоронності вантажу, проте, як п.5.2 договору № 2708 від 27.08.2019, укладеного між позивачем та відповідачем, передбачена повна майнова відповідальність за пошкодження, знищення, викрадення або втрату прийнятого до перевезення вантажу до моменту передачі його вантажоотримувачу, а тому на відповідача покладається відповідальності за незбереження вантажу».
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Аналіз позову з очевидністю показує, що він поданий з позадоговірних (деліктних) відносин. Зокрема, позивач послався на норми п.1 ч. 1 ст. 1191 ЦК України, які встановлюють право суб'єкта, який відшкодував збитки замість винної особи, стягнути такі відшкодовані збитки з третіх осіб, що фактично їх спричинили, у порядку регресу.
Згідно цитованої норми право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли суб'єкт, який відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов'язання розглядається як похідне від іншого зобов'язання - деліктного.
Більше того, представник позивача на запитання колегії суддів однозначно пояснив, що позов поданий на підставі ст. 1191 ЦК України і є позовом, який випливає з позадоговірних (деліктних правовідносин), це пояснення зафіксовано аудіозаписом судового засідання.
При цьому, аналіз позову показує, що до деліктних підстав позивачем додані договірні підстави в частині формулювання про «незабезпечення схоронності вантажу за договором перевезення».
Аналізуючи таке поєднання підстав позову, колегія суддів зазначає, що такий «гібридний позов» не може бути задоволений судом, оскільки суперечить базовим приписам цивільного права.
Зокрема, теорія цивільного права містить правило конкуренції позовів, відповідно до якого в разі конкуренції зобов'язального і деліктного способів захисту (позовів) завжди обирається зобов'язальний.
З цього правила є виключення, яке чітко показує сенс самого правила: цим виключенням є випадки спричинення шкоди життю і здоров'ю людини. В таких випадках перевага віддається деліктному позову, тому що позов з деліктних правовідносин завжди надає перевагу позивачу.
Колегією суддів вищевказані положення теорії цивільного права наведені саме із метою ілюстрації тези про те, що позивач за деліктним позовом завжди знаходиться в кращому становищі, аніж позивач за зобов'язальним позовом.
І в даній справі, подаючи деліктний позов, позивач тим самим звільнив себе від необхідності пояснювати причини не складення акту між перевізником і замовником про пошкодження вантажу; пояснення причин не вручення акту про збитки перевізнику; причин не надання перевізнику можливості оскаржити такий акт; причин позбавлення перевізника можливості послатись на обставини непереборної сили (пожежу) тощо.
Між тим, в ході апеляційного перегляду представник відповідача пояснив, а представник позивача визнав, що акт пошкодження вантажу із перевізником не складався; перевізник не запрошувався на огляд пошкодженого вантажу і встановлення виду і кількості втрат, і, таким чином, в принципі був позбавлений можливості оскаржити розмір заявлених до стягнення збитків.
За таких умов колегія суддів вбачає декілька самостійних, самодостатніх підстав відмови у задоволенні позову.
По-перше, в цій справі в дійсності відсутня конкуренція позовів (способів захисту), під якою теорія права розуміє таку правову ситуацію, в який декілька самостійних позовів мають однаковий юридичний інтерес (de eadem re), який задовольняється здійсненням будь-якого з можливих позовів, що усуває eo ipso інші позови як безцільні (зайві).
Річ в тому, що позов в порядку ст. 1191 ЦК України повинен бути звернений до власника джерела підвищеної небезпеки (шкода спричинена внаслідок пожежі транспортного засобу, який є джерелом підвищеної небезпеки), або особи, яка правомірно володіла (здійснювала фактичне панування над річчю) джерелом підвищеної небезпеки під час спричинення шкоди.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди, відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України та пункту 2.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Відповідач, ТОВ "Андріївський молокозавод", який орендував транспортний засіб (тягач) та передав його фізичній особі ОСОБА_1 , не є ані першим, ані другим суб'єктом, оскільки водій транспортного засобу ОСОБА_1 за його заявою не перебував у трудових відносинах із відповідачем і доказів протилежного матеріали справи не містять.
Більше того, пожежа сталося на автопричепі, який є самостійною обліковою одиницею (не є належністю головної речі, оскільки придатний до відділення та самостійного використання з будь-яким іншим тягачем) та джерелом підвищеної небезпеки, і матеріали справи не містять даних про належність вказаного автопричепа якійсь визначеній особі. Акт про пожежу від 29.08.2019 взагалі не містить індивідуальних даних напівпричепа (номеру і коду кузова). Такі дані наявні у акті перевантаження від 30.08.19 (а.с. 41 т.1), однак матеріали справи не містять жодних доказів щодо належності цього напівпричепа відповідачу.
Очевидно, що деліктний позов, пред'явлений до неналежного відповідача, не підлягає задоволенню.
По-друге, в силу відсутності конкуренції позовів, захист прав позивача у даній ситуації можливий тільки шляхом подання зобов'язального позову (позову з договору перевезення). При цьому «гібридний» характер позову, на думку колегії суддів, свідчить тільки про намагання позивача отримати захист права без дотримання процедури доведення факту спричинення збитків перевізником, а не про зобов'язальний характер обраного позивачем способу захисту.
Внаслідок обраного позивачем способу захисту відповідач не тільки був позбавлений можливості заперечити розмір заявленої до стягнення шкоди, але й позбавлений можливості, як перевізник, заявити заперечення про обставини непереборної сили (пожежі).
Очевидно, що позов, який ставить сторін у нерівне становище і не відповідає принципу справедливості судової влади, не може бути задоволений.
По-третє, колегія суддів вважає, що задоволення вимоги про відшкодування шкоди в порядку ст. 1191 ЦК України неможливе з огляду на положення п. 6.1 договору укладеного між ПрАТ “Оболонь” (власник вантажу) та ТОВ “Перевоз” (експедитор, він же замовник перевезення позивачу у даному спорі) договору № 14194 на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, де передбачено, що сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язань, якщо воно сталося внаслідок обставин поза впливом сторін, в тому числі і пожежі.
Таким чином, виплата певних сум з боку ТОВ «Перевоз» на користь ПрАТ «Оболонь» та наступна виплата такої самої суми ТОВ «Експорт Юей» на користь ТОВ «Перевоз» не були обумовлені договорами і носили добровільний характер, в силу чого сплачена сума не може бути кваліфікована судом як шкода, розмір якої встановлений відповідно до закону.
Обставина недоведеності розміру шкоди є самостійною підставою відмови в задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з вищевикладеним, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
В цій частині колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відмова у задоволенні даного позову ніяким чином не перешкоджає поданню позову з інших підстав, тобто зобов'язального позову, який ґрунтується на договірних відносинах між замовником та перевізником.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ТОВ "Андріївський молокозавод" на рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2020 у справі № 922/2613/20 задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2020 у справі № 922/2613/20 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ТОВ "Експорт Юей" (73003, м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, 15, код ЄДРПОУ 38267112) на користь ТОВ "Андріївський Молокозавод" (61002, м. Харків, вул. Чубаря, 10/12, код ЄДРПОУ 38707267) 6575,22 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний тест постанови апеляційного суду складено 30.04.2021.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко
Суддя О.В. Ільїн