ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 квітня 2021 року Справа № 903/13/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В.
секретар судового засідання Мазур О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Волинської області від 10.03.2021р.
(ухвалене о 15:01 год. у м.Луцьку, повний текст складено 12.03.2021р.)
у справі №903/13/21 (суддя Кравчук А.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніра"
до відповідача Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1
про стягнення 6 831 255 грн. 14 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - Нестеришин Т.С.;
від відповідача - Гапоненко Р.І., Безрода Р.С.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніра" звернулося із позовом до Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 про стягнення 6 831 255 грн 14 коп., з яких: 3 441 438 грн 36 коп. основного боргу, 2 529 457 грн 19 коп. пені, 860 359 грн 59 коп. штрафу за порушення строків доставки ріпаку та судових витрат по справі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ТВО "Ніра" вказує на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання згідно Договору № 1/150319 від 15.03.2019.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.03.2021 у справі №903/13/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 на користь ТОВ "Ніра" 1 063 692 грн 90 коп. боргу, 1 827 403 грн 77 коп. пені, 860 359 грн 59 коп. штрафу, 48 294 грн 14 коп. судового збору. У позові на суму 3 079 798 грн 88 коп. відмовлено.
При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 15.03.2019 між ТОВ "Ніра" та ФГ "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича укладено договір № 1/150319, відповідно до якого ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 зобов'язалося своїми силами виконати для ТОВ "Ніра" комплекс робіт по вирощуванню ріпаку на земельних ділянках загальною площею 126 га, які перебувають на праві користування (оренди) у відповідача.
На виконання умов договору згідно замовлень відповідача №001 від 22.03.2019, №002 від 02.04.2019, №003 від 03.04.2019 позивач поставив відповідачу карбамід на загальну суму 3 441 438 грн 36 коп.
Суд встановив, що у визначений договором строк відповідач ріпак не поставив, у зв'язку з чим в останнього виникло зобов'язання по оплаті вартості карбаміду.
Також, відповідач, під час розгляду справи подав заяву про припинення зобов'язання в сумі 2 377 745 грн 46 коп. зарахуванням зустрічних однорідних вимог по договору №1/150319 від 15.03.2019.
Тому суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача з врахуванням заяви №06-505 від 05.02.2021 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог складає 1 063 692 грн 90 коп., а позовні вимоги в частині стягнення 2 377 745 грн 46 коп. боргу не підлягають задоволенню.
Щодо стягнення 2 529 457 грн 19 коп. пені суд взяв до уваги положення 1.9. Договору №1/150319 від 15.03.2019, заяву відповідача про застосування спеціальної позовної давності та дійшов висновку про часткове задоволення позов в цій частині, а саме стягнення з відповідача 1 827 403 грн 77 коп. за період з 30.12.2019 по 17.12.2020.
Задовольняючи позов в частині стягнення 860 359 грн. 59 коп. штрафу суд вказав, що така вимога є договірним зобов'язанням відповідача, підставна та підлягає до стягнення з відповідача.
Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 9, 11, 258, 261, 267, 525, 526, 527, 549, 550, 551, 599, 601, 602, 611, 629 ЦК України, ст. ст. 4, 193, 203, 230, 231 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням із апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулося Фермерське господарство "Західний Буг" ОСОБА_1 , у якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 10.03.2021р. у справі № 903/13/21 в частині стягнення 1 827 403 грн 77 коп. пені та 860 359 грн 59 коп. штрафу і ухвалити нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу відмовити.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач вказує на таке.
Позивачем в цій справі заявлено вимогу про оплату вартості поставленого відповідачу товару, а саме добрив (карбаміду) у розмірі 3 441 438 грн 36 коп. Також, позивачем, окрім основного боргу, було заявлено до стягнення з відповідача 2 529 457 грн 19 коп. пені, 860 359 грн 59 коп. штрафу.
Пунктами 1.9.1., 1.9.2. Договору визначено відповідальність відповідача за порушення взятих ним на себе зобов'язань в частині доставки ріпаку на склад, за умови, що сторонами було погоджено вартість зерна.
Сторонами не було окремо погоджено вартості зерна, що, зокрема, підтверджується і позивачем, оскільки ним не заявлено вимоги про відшкодування вартості переданих ТОВ "Ніра" товарно-матеріальних цінностей на підставі п. 1.4. Договору.
Зазначає, що в Договорі № 1/150319 від 15.03.2019 не передбачено відповідальності відповідача за прострочення строків відшкодування позивачеві вартості переданих (поставлених) ним товарно-матеріальних цінностей.
Вказує, що у випадку наявності у позивача права на стягнення пені, слід враховувати те, що Договором № 1/150319 від 15.03.2019 не встановлено строк виконання відповідачем вимоги позивача про відшкодування вартості одержаних ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей (добрив).
Тому, з врахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України та вимоги позивача про відшкодування вартості переданих ТОВ "Ніра" добрив, отриманої відповідачем 19.10.2020, період нарахування пені мав розпочинатися з 27.10.2020.
Також, відповідач посилається на те, що встановлений п. 1.9.1. Договору № 1/150319 від 15.03.2019 розмір пені перевищує розмір подвійної облікової ставки, що є порушенням імперативних норм ст. 3 Закону України "Про відповідальність на несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
За наведеного, відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки суду, викладені в оспорюваному рішенні, не відповідають обставинам справи.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові на суму 3 079 798 грн 88 коп. та в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити цій частині нове рішення, яким провадження в частині стягнення 2 377 745 грн 46 коп. боргу закрити, стягнути 702 053 грн 42 коп. пені, а в решті рішення залишити без змін.
На підтвердження своєї позиції, зазначає таке.
Відповідно до умов Договору, відповідальність у вигляді пені та штрафу (п.п. 1.9.1., 1.9.2.) була встановлена, а саме за порушення зобов'язання з поставки (доставки) товару (ріпаку).
Відповідач визнається факт не поставки ріпаку у визначений Договором строк (до 15.08.2019). Будь-яких доказів неможливості виконання зобов'язання з доставки ріпаку відповідачем не надано та в суді першої інстанції таких аргументів навіть не вказувалось.
Порушення строків поставки ріпаку є підставою для застосування відповідальності у вигляді пені та штрафу згідно умов Договору (п. п. 1.9.1., 1.9.2.), а тому ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 зобов'язане сплатити на користь ТОВ "Ніра" пеню в розмірі 0,15 % від суми зазначеної в п. 1.6 цього Договору (3 433 219 грн. 18 коп.), за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки та штраф за прострочення строків доставки ріпаку більше ніж на 1 (один) календарний день в розмірі 25 % від вартості переданих матеріально-технічних цінностей.
Твердження відповідача про те, що позивач вимагає сплати пені та штрафу за порушення зобов'язання з відшкодування вартості переданих товарно-матеріальних цінностей не відповідає дійсності, оскільки у позові є окремі вимоги про відшкодування вартості переданих товарно-матеріальних цінностей та сплату пені, штрафу за прострочення доставки ріпаку.
Твердження відповідача про невідповідність розміру пені ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" є помилковими, оскільки підпунктом 1.9.1. Договору встановлена відповідальність за порушення негрошового зобов'язання. Водночас, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" застосовуються у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань.
Посилається на те, що річний строк позовної давності до вимог про стягнення пені станом на початок дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19 згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211, не закінчився і на сьогодні дія карантину триває, то, у відповідності до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, строк спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки, який встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, не сплив та є на час вирішення спору продовженим.Тому, на думку позивача, належних правових підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, передбачених ч. ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України, в суду першої інстанції не було.
Зазначає, що суд першої інстанції мав закрити провадження у справі в частині стягнення 2 377 745 грн 46 коп. на підставі п. 2 ч. 1 ст. ст. 231 ГПК України, оскільки предмет спору в цій частині існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
За наведеного вище, позивач вважає, що апеляційна скарга ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 є безпідставною та необґрунтованою, а тому її слід залишити без задоволення.
В той же час, на думку позивача, рішення Господарського суду Волинської області від 10.03.2021 у справі № 903/13/21 підлягає скасуванню в частині відмови в позові в сумі 3 079 798 грн 88 коп. та в частині розподілу судових витрат з прийняттям у цій частині нового рішення про закриття провадження в частині вимоги про стягнення 2 377 745 грн. 46 коп. боргу, задоволення позовних вимог, стягнення з ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 702 053 грн. 42 коп. пені та усієї суми судових витрат, а в решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 26.04.2021 представники скаржника підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджують, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, просили скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 10.03.2021 у справі № 903/13/21 в частині стягнення 1 827 403 грн 77 коп. пені та 860 359 грн 59 коп. штрафу і ухвалити нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні заявив, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. Пояснив, що при ухвалені рішення суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, про які зазначено у відзиві на апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в позові в сумі 3 079 798 грн 88 коп. та в частині розподілу судових витрат з прийняттям у цій частині нового рішення про закриття провадження в частині вимоги про стягнення 2 377 745 грн. 46 коп. боргу, задоволення позовних вимог, стягнення з ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 702 053 грн. 42 коп. пені та усієї суми судових витрат, а в решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення пені та штрафу, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові, а в решті рішення залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 15.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніра" (сторона 1) та Фермерським господарством "Західний Буг" Юнака Сергій Петровича (сторона 2) укладено Договір № 1/150319 (далі - Договір; т. 1, а. с. 5-6), за умовами якого ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 зобов'язалося своїми силами виконати для ТОВ "Ніра" комплекс робіт по вирощуванню ріпаку на земельних ділянках, право користування якими належить йому, загальною площею 126 гектарів.
За умовами п. 1.3. Договору врожай ріпаку, що буде зібраний на виконання цього договору, повинен бути доставлений стороною 2 на зерновий склад за адресою: Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Ганни Жежко, 9 в строк до 15 серпня 2019 року (п. 1.3. договору). Кількість ріпаку, що сторона 2 вирощує на виконання умов цього договору, визначається як вартість наданих матеріально-технічних цінностей відповідно до п. 1.6 цього договору, поділена на ринкову вартість зерна (ріпаку), погоджену сторонами.
Кількість ріпаку, що сторона-2 вирощує на виконання умов цього Договору визначається, як вартість наданих матеріально-технічних цінностей, відповідно до п. 1.6. цього Договору, поділена на ринкову вартість зерна (ріпаку) погоджену сторонами. В разі, якщо вартість зерна додатково сторонами не погоджена, сторона 2 відшкодовує стороні 1 вартість наданих матеріалів (п. 1.4. Договору).
Згідно із п. 1.6. Договору для виконання цього договору сторона 1 надає стороні 2 матеріально-технічні цінності (мінеральні добрива, моторне паливо та оливи, пестициди, запасні частини та інше) , а саме сторона 1 надає карбамід у кількості 250 тонн, вартістю 3 433 219 грн 18 коп. Сторона 2 використовує передані стороною 1 матеріально-технічні цінності в своїй діяльності без права передачі таких цінностей третім особам.
Відповідно до п. 1.9.1.Договору у разі порушення строків доставки ріпаку, зазначених в п. 1.3 договору, сторона 2 зобов'язана сплатити стороні 1 пеню в розмірі 0,15 % від суми, зазначеної в п. 1.6 цього договору, за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки. Положення ч. 6. ст. 232 ГК України у даному випадку не застосовуються. Пеня нараховується протягом 10 (десяти) років з дня, наступного за днем порушення стороною 2 свого зобов'язання. До закінчення спливу зазначених 10 (десяти) років нарахування пені припиняється лише внаслідок виконання зобов'язання стороною 2.
За умовами п. 1.9.2. Договору одноразовий штраф за прострочення строків доставки ріпаку більш ніж на 1 (один) календарний день складає 25% (двадцять п'ять) від вартості переданих матеріально-технічних цінностей на виконання цього договору. Строк позовної давності до вимог про стягнення штрафу - 10 років.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019, проте в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 1.13. Договору).
На виконання умов договору згідно замовлень відповідача №001 від 22.03.2019, №002 від 02.04.2019, №003 від 03.04.2019 позивач поставив відповідачу карбамід на загальну суму 3 441 438 грн. 36 коп., що підтверджується видатковою накладною №137 від 18.03.2019 (а. с. 7-10).
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару.
Тому, позивач звернувся до відповідача з вимогою (претензією) №12/10-20-2 на суму 6 490 552 грн 75 коп. з яких: 3 441 438 грн 36 коп. вартості карбаміду; 2 188 745 грн 80 коп. пені та 860 359 грн 59 коп. штрафу (а. с. 11-14).
Вказана вимога була залишена без відповіді.
15.02.2021 відповідач подав заяву №06-505 від 05.02.2021 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог по договору №1/150319 від 15.03.2019 на суму 2 377 745 грн 46 коп. (а. с. 66-91).
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення 1 827 403 грн 77 коп. пені та 860 359 грн 59 коп. штрафу.
Також, частинами 2, 4 статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне переглянути рішення суду першої інстанції на підставу порушення норм матеріального та процесуального права, зазначених позивачем у відзиві на апеляційну скаргу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
За приписами статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 713 ЦК України за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.
До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно із ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).
Як зазначено вище, відповідно до п. 1.4. Договору кількість ріпаку, що сторона-2 вирощує на виконання умов цього Договору визначається, як вартість наданих матеріально-технічних цінностей, відповідно до п. 1.6. цього Договору, поділена на ринкову вартість зерна (ріпаку) погоджену сторонами. В разі, якщо вартість зерна додатково сторонами не погоджена, сторона 2 відшкодовує стороні 1 вартість наданих матеріалів.
За умовами п. 1.6. Договору для виконання цього договору сторона 1 надає стороні 2 матеріально-технічні цінності (мінеральні добрива, моторне паливо та оливи, пестициди, запасні частини та інше) , а саме сторона 1 надає карбамід у кількості 250 тонн, вартістю 3 433 219 грн 18 коп. Сторона 2 використовує передані стороною 1 матеріально-технічні цінності в своїй діяльності без права передачі таких цінностей третім особам.
За приписами частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З врахуванням викладених положень норм матеріального права, суд апеляційної інстанції констатує, що обов'язковими умовами для укладеного між сторонами договору є ціна та кількість товару, щодо яких сторони мають обов'язково досягти згоди.
Проаналізувавши вказані умови Договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що їх слід розуміти таким чином, що сторони погодили виконання відповідачем робіт з вирощення ріпаку та його подальшої поставки позивачу. Для цього позивач надає відповідачу добрива (250 тонн карамбіду, вартістю 3 433 219 грн 18 коп.). В подальшому, після укладання Договору, сторони додатково погоджують вартість ріпака. У випадку досягнення сторонами згоди щодо такої ціни, у відповідача виникає обов'язок безпосередньо поставити товар позивачу.
Проте, у разі коли сторони не досягли такої згоди, то позивач може вимагати повернення наданих матеріалів, а у відповідача виникає обов'язок з повернення таких матеріалів, в цьому випадку - карбаміду вартістю 3 433 219 грн. 18 коп.
В матеріалах справи відсутні докази щодо погодження ціни ріпаку, як це передбачено в п.1.4. Договору. При цьому, суд апеляційної інстанції бере до уваги п. 1.12. Договору, а саме, що всі зміни та доповнення до цього Договору вносяться сторонами у письмовому вигляді. Такі зміни та доповнення додаються до цього Договору та складають невід'ємну його частину.
За змістом ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Вище вказано, що в п. п. 1.9.1., 1.9.2. Договору сторони погодили відповідальність відповідача за порушення строків поставки ріпаку у формі пені та штрафу, а саме:
- у разі порушення строків доставки ріпаку, зазначених в п. 1.3 договору, сторона 2 зобов'язана сплатити стороні 1 пеню в розмірі 0,15 % від суми, зазначеної в п. 1.6 цього договору, за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки. Положення ч. 6. ст. 232 ГК України у даному випадку не застосовуються. Пеня нараховується протягом 10 (десяти) років з дня, наступного за днем порушення стороною 2 свого зобов'язання. До закінчення спливу зазначених 10 (десяти) років нарахування пені припиняється лише внаслідок виконання зобов'язання стороною 2 (п. 1.9.1. Договору);
- одноразовий штраф за прострочення строків доставки ріпаку більш ніж на 1 (один) календарний день складає 25% (двадцять п'ять) від вартості переданих матеріально-технічних цінностей на виконання цього договору. Строк позовної давності до вимог про стягнення штрафу - 10 років (п. 1.9.2. Договору).
Звертаючись із позовом в цій справі, позивач обґрунтовує позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу саме невиконанням відповідачем зобов'язання з поставки вирощеного ріпаку.
В той же час, вище зазначено, що внаслідок недосягнення сторонами згоди щодо ціни ріпаку, як це передбачено п. 1.4. Договору, у відповідача не виник обов'язок з поставки товару, в позивача - право нараховувати неустойку у вигляді штрафу та пені.
Тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 529 457 грн 19 коп. пені, 860 359 грн 59 коп., оскільки вони є безпідставними.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності не відповідає вимогам закону.
Враховуючи наведені, в цій постанові, підстави для відмови в позові, апеляційний господарський суд не розглядає заяву відповідача про застосування строків позовної давності, викладену у відзиві на позов.
Також з огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не надає оцінку доводам позивача про неправильне застосування норм матеріального права, а саме п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставою для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи (п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апеляційний господарський суд зазначає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі ґрунтуються на положеннях законодавства, підтверджуються матеріалами справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Підсумовуючи вказане, оскільки суд першої інстанції відмовив в стягненні 702 053 грн 42 коп. пені, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення Господарського суду Волинської області від 10.03.2021 у справі № 903/13/21 в частині стягнення 1 827 403 грн 77 коп. пені та 860 359 грн 59 коп. штрафу та ухвалення в цій частині нове рішення про відмову в стягненні пені та штрафу повністю.
Щодо тверджень позивача про порушення судом норм матеріального права, а саме відмову в позові в частині стягнення 2 377 745 грн 46 коп. боргу, а не закриття провадження в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд апеляційної інстанції зазнає таке.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивач заперечував проти зарахування зустрічних позовних вимог, що підтверджується зокрема звукозаписами судового засідання від 24.02.2021 та поясненнями від 05.032021 поданими суду першої інстанції 06.03.2021 (до ухвалення рішення суду),однак отриманими після ухвалення оскаржуваного рішення.
Тому, суд апеляційної інстанції зазначає, що між сторонами існували неврегульовані питання щодо стягнення 2 377 745 грн 46 коп., що унеможливлює закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції відмовляючи в частині стягнення 2 377 745 грн 46 коп. не порушив норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду в цій частині.
Також, за приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вище встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про покладення на відповідача судового збору за позовні вимоги про стягнення 3 441 438 грн 36 коп. боргу, оскільки спір в цій справі виник внаслідок дій відповідача щодо неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, не повернення позивачу вартості переданих йому добрив.
При цьому, судом взято до увагу позицію відповідача, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції щодо визнання самого боргу, проте з непогодженням його розміру.
Зазначене буде відповідати завданню господарського судочинства щодо справедливого вирішення спору, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України).
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 задоволити.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 10.03.2021р. у справі №903/13/21 скасувати в частині стягнення 1 827 403 грн 77 коп. пені, 860 359 грн 59 коп. штрафу.
Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
В решті рішення залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення Господарського суду Волинської області від 10.03.2021р. у справі №903/13/21 в редакції:
"1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 (44700, Волинська обл., м.Володимир-Волинський, вул. Ганни Жежко, 9 код 36932997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніра" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 13, код 19071304) - 1 063 692 грн 90 коп. боргу, 51 621 грн 58 коп. судового збору.
3. В позові про стягнення 2 377 745 грн 46 коп. боргу, 2 529 457 грн 13 коп. пені та 860 359 грн 59 коп. штрафу відмовити.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ніра" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 13, код 19071304) з Державного бюджету судовий збір в сумі 7 977 грн 70 коп., сплачений платіжним дорученням № 78 від 18.12.2020 (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи №903/13/21).
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніра" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 13, код 19071304) на користь Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 (44700, Волинська обл., м.Володимир-Волинський, вул. Ганни Жежко, 9 код 36932997)- 60 474 грн 67 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Господарському суду Волинської області видати наказ на виконання цієї постанови.
5. Справу № 903/13/21 надіслати Господарському суду Волинської області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України
Повний текст постанови складений "29" квітня 2021 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Маціщук А.В.