вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" квітня 2021 р. Справа№ 911/2757/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Алданової С.О.
Зубець Л.П.
за участю представників: не викликались
розглянувши у відкритому судовому
засіданні апеляційну
скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря"
на додаткове
рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2020р.
у справі № 911/2757/20 (суддя Сокуренко Л.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Омельченка Володимира
Григоровича
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Зоря"
про стягнення 174 696,37 грн.
Фізична особа-підприємець Омельченко Володимир Григорович звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" про стягнення 174 696,37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № 27/10-16-1 від 27.10.2016 та договором поставки №2 від 01.02.2017. У зв'язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 60 429,05 грн. пені, 88 062,32 грн. інфляційних втрат та 26 205,00 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду Київської області від 25.11.2020р. у справі № 911/2757/20 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" на користь Фізичної особи-підприємця Омельченка Володимира Григоровича 60 429,05 грн. нарахованої пені, 26 205,00 грн. 3% річних, 88 062,32 грн. інфляційних втрат та 2 620,45 грн. судового збору.
01.12.2020р. до канцелярії Господарського суду Київської області суду від представника позивача подано заяву б/н від 30.11.2020 про вирішення питання про судові витрати.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 16.12.2020 у справі №911/2757/20 заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" на користь Фізичної особи-підприємця Омельченка Володимира Григоровича 28400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2020 у справі №911/2757/20 в частині стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" 17 400,00 гонорару адвоката за позитивне рішенням та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Омельченка Володимира Григоровича в цій частині.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2021 року, апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді - Алданова С.О., Зубець Л.П.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря" просить поновити строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2020 у справі №911/2757/20 посилаючись на те, що повний текст додаткового рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2020 у справі №911/2757/20 отримано 22.01.2021 року, що підтверджується поштовим ідентифікатором, зазначеному на поштовому конверті (додано до апеляційної скарги).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2020 у справі №911/2757/20 та поновлено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Зоря" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2020 у справі №911/2757/20. Зупинено дію додаткового рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2020 у справі №911/2757/20. Роз'яснено учасниками, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
22.02.2021р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2020 у справі №911/2757/20 без змін.
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
За приписами ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
У ст. 244 вказаного нормативно-правового акту зазначено, суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 1 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1-4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до змісту ст. 126 ГПК до суду представником позивача надано на підтвердження витрат на професійну правничу:
- договір № 2 про надання правової допомоги від 25.03.2020;
- додаткова угода № 2 від 10.09.2020 до договору № 2 про надання правової допомоги від 25.03.2020;
- акт виконаних робіт № 7 від 16.09.2020 до договору № 2 про надання правової допомоги від 25.03.2020;
- додаткової угоди №3 від 10.09.2020 до договору №2 про надання правової допомоги від 25.03.2020;
- платіжне доручення №1 від 30.11.2020 на суму 8000,00 грн.;
- платіжне доручення № 39 від 30.11.2020 на суму 3000,00 грн.;
- платіжне доручення № 40 від 30.11.2020 на суму 17400,00 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову на відповідача;
2) у разі відмови в позові на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 6 вказаної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем вказаного вище клопотання подано не було, неспівмірності витрат позивача на послуги адвоката не доведено.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що постановляючи додаткове рішення, суд першої інстанції не врахував позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18, а саме: «За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-УІ«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики»...
...«Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання»....
Відповідач вважає, що Верховний Суд дійшов висновку, що: «не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.»
Така позиція позивача є помилковою з огляду на наступне.
В апеляційній скарзі відповідач цитує фрагмент мотивувальної частини постанови та стверджує, що це є позицією Верховного Суду, яку при ухваленні судового рішення, нібито нехтуючи нормами ч. 4 ст. 236 ГПК, суд першої інстанції не врахував.
Як зазначив Верховний Суд, в своїй постанові від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань.
В вищезазначеній Постанові Верховний Суд зазначив, що «...відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 гри, передбаченому пунктом 4.2 додаткової угоди № 2 від 28 вересня 2018 року, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
Отже, додаткове судове рішення про відмову в стягненні 5 000 грн слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відшкодування позивачу цих витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог..»
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд дійшов наступного - висновку: ...«Перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними обставин та в межах доводів касаційних скарг, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 квітня 2019 року та їх скасування в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення 5 000 грн витрат (гонорару адвоката) з прийняттям у цій частині нового рішення про часткове задоволення заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 4 091 грн. У решті заявлених до стягнення витрат (гонорару адвоката)слід відмовити.
Отже, з наведеного випливає, що суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення, керуючисть ч. 4 ст. 236 ГПК України, саме врахувоючи висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18, дійшов висновку, визнавши витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі обґрунтованими, пропорційними до предмету спору та виніс законне рішення.
Апелянтом переконливих аргументів щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог не наведено.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов'язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване додаткове рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря".
Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2020р. у справі № 911/2757/20 - без змін.
2. Поновити дію додаткового рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2020р. у справі № 911/2757/20
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря".
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 29.04.2021р.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді С.О. Алданова
Л.П. Зубець